Я народилася 13 січня 1987 року в місті Донецьку.
Це був дуже сніжний і холодний зимовий день. Мої батьки (Наталія Миколаївна та Володимир Миколайович) жили в своєму домі,
тому до моєї появи на світ мій тато наймав трактор для постійної чистки дороги від снігу.
У дитячий садок я не пішла. Замість цього мій старший брат Вова
щоранку перед школою відводив мене до бабусі Тоні. У дитинстві у мене було два кращих друга - Юля і мій сусід Сашко. Ми все
робили разом: ходили купатися на ставок вдень і грали в хованки по вечорам. Ось так я й
росла!
У вересні 1994 року я пішла у школу № 85. Моєю першою
вчителькою була Огородник Ларіса Вікторівна. Вона навчила нас бути дружелюбними і дисциплінованими. Я вважаю, вона кращий
вчитель молодших класів і думаю, що мені дуже пощастило з нею. Ми провели разом 3 роки, а потім наш клас расформували.
У дитинстві мені дуже хотілося стати вчителькою. Я навіть писала
імена дітей, які жили на нашій вулиці, і ставила їм оцінки (хто мені подобався, отримував п'ятірки, а хто не подобався -
звісно, двійки!). Ще я хотіла стати поетесою, бо в дитинстві я часто писала вірші. Але і це відійшло в бік. Потім
я вирішила підкорити світ своїм співом: тобто стати співачкою (правда, поки ще не підкорила). Ще я хотіла бути дизайнером
одягу або моделлю! Але моєю самою заповітною мрією було стати художником! Правда, малювати я зовсім не вмію. У школі на уроках малювання я навіть сніговиків чертила за допомогою циркуля! Саме тому я стала боготворити фотоапарат і дуже мріяла про
нього! (До речі, свою мрію я здійснила у минулому році і тепер ми з ним практично нерозлучні).
У п'ятому класі моїм класним керівником була
вчителька біології Внукова Катерина Сергіївна. Завдяки їй я на все життя прониклась любов'ю та повагою до природи і
до живих істот (ну, окрім мурах, звичайно). Я дуже люблю кімнатні, садові і польові квіти (взагалі - все, навіть
колючки). Дуже люблю собак, котів і птахів.
Улюблена пора року для
мене - осінь. Дуже люблю осінні дощі та листопади. В людях я ціную доброту, щирість, чуйність і почуття гумору! Сама
я дуже люблю футбол і часто ходжу з друзями на стадіон, щоб повболівати за рідний «Шахтар» і зарядитися божевільною
енергетикою трибун. Ще я дуже люблю ходити в кіно, а також просто полюбляю гуляти прекрасним містом
Донецьком.
Коли я перейшла у одинадцятий клас, стала думати про
подальше отримання вищої освіти. У мене було 2 варіанти. Перший варіант - ДонНУ. Я хотіла вивчати іноземні
мови, але зрозуміла, що не зможу вступити. Був занадто великий конкурс на бюджетне місце. Другий варіант - ДонНТУ. Я вирішила
вступити до факультету геотехнологій і управління виробництвом за спеціальністю безпека трудової діяльності. Адже
нічого дорожчого ніж життя і здоров'я людини немає.
Школа дала мені базові знання для вступу до університету, і тут я зустріла найкращу подругу Світлану.
Отже, пройшовши співбесіду, я стала студенткою ДонНТУ. Мені було дуже важко вчитися у першому семестрі, у мене було багато зненавиджених предметів (математика, хімія, інженерна графіка). Але незабаром я адаптувалась до постійних труднощів і вони стали мені навіть подобатися. Більшість моїх викладачів були чудові люди, і в той же час всі дуже різні.
Університет дав мені можливість познайомитися з цікавими людьми і знайти справжніх друзів. Тут я зустріла свою кохану людину
Ярослава.
У майбутньому я збираюся стрибнути з парашутом, оволодіти
англійською, іспанською, французькою та китайською мовами, навчитися водити машину і поїхати у кругосвітню подорож.
© 2009 Вотякова Марина Володимирівна © 2009 ДонНТУ |