|
Коротко про
себе:
Середній бал в період навчання в університеті склав 4.8. Маю диплом
бакалавра за фахом «Прикладне матеріалознавство».
Вільно володію російською і українською мовами, англійською - зі
словником. Маю досвід роботи в металографічній лабораторії. Володію навичками роботи з пакетами MS Excel, MS
Word,MS PowerPoint,Statistika.
Автобіографія:
Якось, літнім сонячним днем, а саме 29 червня 1986 року, моя мати створила своє головне диво – 8 диво світу!!!! Вперше побачила світло маленька, надзвичайної краси зеленоока дівчинка, з дуже рідкісним ім’ям – Ганна, а точніше Лозовська Ганна Вікторівна. А сталося це, в славетному місті Харцизьку, який у майбутньому я славила. Легенда каже, що раніше на цій території жили розбійники – «харцизяки». Тому і я є однією з них
Як і всіх дітей, мої батьки дуже мене любили і оберігали, одним словом– безтурботне життя!!! І все б добре, та в 4 роки мене відправили до садочка. Як же ж мені це не сподобалось, але діватись нема куди, вибір було зроблено за мене. Потім я зрозуміла, що це звичайна справа, через яку проходять всі. Як і всі діти в садочку я була зайчиком, сніжинкою, словом янголятком .
У віці 6 років я пішла до школи, рідної 25 школи. Так, вперше я відчула як на мої плечі наклали обов’язки. Але, як не дивно мені це було до душі. Я дуже любила читати і тому швидкість читання у мене можна було порівняти зі швидкістю світла. Провчившись 11 років, я можу про себе сказати, що до 10 класу я була дуже працелюбною дитиною, а в 10-11 класах намагалася їй залишатися. За що і була нагороджена золотою медаллю (справжньою, не шоколадною).
 |
Не дивлячись на шкільні турботи, мені удавалось знайти час і для своїх улюблених занять: займатись фізкультурою, співати у шкільному хорі і читати. Мій улюблений твір «Майстер і Маргарита».
Починаючи з першого класу, я як і всі мріяла стати артисткою (дуже любила танцювати, а ще більш співати!!!!). З віком артистку замінив учитель математики, вчителя – адвокат чи прокурор. Так, але юристом в наш час дуже легко і я вступила до Донецького національного університету на математичний факультет. В мої 17 років, це були перші кроки в самостійне доросле життя, де мій дім – гуртожиток. Я полюбила цей університет з першого погляду. Однак моєї любові вистачило лише на рік. Яскравий промінь світла осяяв мене і я зрозуміла, що моє покликання бути інженером. І не просто інженером, а ще й металургом (головне, що жіноча спеціальність). Ось так я і попала… Попала в ДПІ. Це раніше ДПІ, а зараз Донецький національний технічний університет!!! Прекрасний ВНЗ, один з кращих в Україні, що викликає почуття великої гордості за себе і за всіх тих, хто в ньому навчається!!!!
Окрім основного навчання, я входжу до крупної наукової організації – водневий клуб «СОВА». За проявлену ініціативу і внесок у розвиток водневого клубу, була нагороджена низькою грамот і навіть дипломом міжнародного зразка, що є для мене дуже важливим досягненням в моєму науково-дослідницькому житті. За всі свої досягнення в цій області я вдячна всьому колективу кафедри фізики, а особливо завідуючому кафедрою, професору і просто гарній людині – Гольцову В.А. Вони проявили відверту турботу і намагалися допомогти у будь-якій ситуації і навчили не боятися виступати публічно.
Величезний внесок в мій розвиток зробила рідна кафедра фізичного матеріалознавства. Особливо вдячна своєму науковому керівникові – професору Горбатенко В.П., який є моїм покровителем і наставником. В цій людині поєднані якості справжнього вчителя: розум, суворість, справедливість і доброта. Моя улюблена фраза "Все буде добре" є нашим спільним бальзамом на душу. Проте буде, що згадати!!!
Що до вільного часу, то я проводжу його активно. Гуляю на свіжому повітрі, займаюся фізкультурою – бігаю, підіймаю важкості (дві важкості по 1 кг – гантелі тобто), співаю в ансамблі і навіть відпрацьовую. А ще, я романтик, дуже люблю мріяти!!!
Мій девіз: «якщо життя підносить тобі лимон, зроби з нього лимонад».
Величезних планів на майбутнє я не будую, оскільки життя - те, що
трапляється з нами, поки ми будуємо плани на майбутнє. Життя
непередбачуване, воно все одно все розставить по своїх місцях.
Зараз збираюся всі зусилля направити на виконання наукової роботи,
отримання диплома магістра, після чого постараюся влаштуватися на цікаву
високооплачувану роботу, в якій зможу реалізувати себе.
© ДонНТУ Лозовська Г.В.
2009 |
