Неправильне використання іншомовних слів

Шатилова О.С, Гайдур Н.С, Туркина Е.Е

Материалы 1 межвузовской студенческой научно-практической конференции (Донецк, ДонНТУ 22 мая 2008 год )

       Український народ упродовж історичного розвитку мав постійні економічні, політичні й культурні зв’язки з народами інших країн. Вони зумовили  доплив лексики з різних мов: спочатку грецької, латинської, потім німецької, французької, англійської, італійської тощо.

        Сучасний рівень розвитку суспільства, науки, техніки, комп’ютерних технологій вимагає від громадян майже всіх соціальних і демографічних категорій, а, по-перше, від молоді – уміння орієнтуватися у всьому різноманітті широкодоступних джерел знань; підручниках, посібниках, популярних і фахових періодичних виданнях, Інтернет тощо. Це потребує ґрунтовного знання лексичного складу української мови, який останнім часом значно збагатився за рахунок слів іншомовного походження, спеціальної термінології, загальнонаукових понять.

        Надмірне і недоречне вживання слів іншомовного походження робить українську мову малозрозумілою і неточною. Тому сьогодні стає актуальним питання правильного, точного і доцільного використання слів, словосполучень, висловлювань у різних сферах людського буття. Метою даної роботи є розкриття на підставі аналізу окремих прикладів неправильного вживання іноземних слів, пошук причин лінгвістичних помилок і шляхів їх виправлення, звернення уваги на необхідність умілого використання слів іншомовного походження.

         Запозичені (чужеземні, іншомовні) слова зберігають своє походження у вигляді фонетичних, орфографічних, граматичних, семантичних особливостей. Знання в галузі цих напрямків теорії усного і писемного мовлення сприяють запобіганню помилок у використанні іншомовних слів.

        Останнім часом в усному і писемному мовленні вживається термін спонтанний як синонім слова несподіваний. Насправді слово спонтанний латинського походження (spontaneous – довільний), той, що виникає не під впливом зовнішніх дій і факторів, а в наслідок саморуху, самодіючий.  У ХV столітті про міста-держави, що виникли на півночі сучасної Італії як «паростки» капіталістичного ладу, історики писали, що їх виникнення було спонтанним, тобто через об’єктивний внутрішній розвиток соціально-економічних відносин, а не під впливом зовнішніх факторів.

       Навіть не замислюючись, близько останніх десяти років жінки в усному мовленні використовують словосполучення «сукня від кутюр», «одяг «від кутюр» тощо аналогічно виразам «сукня від Валентино», «краватка від Версачі». Цей вираз притаманний навіть працівникам бутіків, які використовують його, ігноруючи всі граматичні норми та норми професійної лексики. Справжня етимологія французького слова couture має глибоке коріння. Первісне його значення – «шиття», «швацьке ремесло», пізніше воно стало означати мода, а потім французьке haut couture ( у транскрипції [ot kutyr]) – висока мода. Отже, вираз «одяг від високої моди» не має сенсу.

         Наведені приклади ілюструють, як незнання семантики та етимології іншомовних слів веде до  неправильного і навіть абсурдного, як у другому разі, їх використання.

        Часто при використанні слів іншомовного походження порушуються норми лексичної сполучуванності. Навіть у писемному мовленні мовленні зустрічається вираз «невід’ємний атрибут…», що невірно, бо термін «атрибут» (від латинського attributum – додане) перекладається як невід’ємна властивість об’єкту.

        Використовуючи іншомовні слова треба уникати невиправданого семантичного калькування, ототожнення. Найчастіше помилки такого роду зустрічаються у ділових паперах, де замість українського формулювання брати участь, використане – приймати від  російського «принимать участие».

        До деяких помилок у використанні іншомовних слів ми настільки звикли, що навіть не замислюємося над їх суттю.  Прикладом є неіснуюче за змістом слово «відксерити» (рос. «отксерить»), що асоціюється із словосполученням зробити копію. «Ксерокс» - це не копія, а назва компанії, що виробляє оргтехніку, зокрема, копіровальні машини. В цьому разі ми маємо стилістичну неадекватність при перекладі на українську мову і як наслідок перекручення значення слова. Щоб уникнути перекручення значення слова необхідний контекст уживання.

      Особливої уваги потребує використання слів-паронімів, близьких за звучанням, але різних за значенням. До таких належать слова: програмовий, програмний, програмований. Дуже часто в усному, а іноді і писемному мовленні плутають перші два: програмний і програмовий. Програмовий означає «притаманний програмі». Наприклад, програмовий матеріал, програмовий твір, що вивчається за шкільною або вузівською програмою. Програмний має два основних значення: по-перше, це такий, що містить у собі програму, по-друге, програмний означає «такий, що виражає широкий план, перспективу дальшого розвитку».

       Останнім часом у зв’язку з розвитком техніки поширилося словосполучення «програмне управління».

        Термін програмований пов'язаний з розвитком кібернетики і застосуванням її в різних галузях науки, техніки, у різних сферах життя. Набуло поширення словосполучення «програмоване навчання».

        В контексті сказаного не зовсім виправдане вживання програмний у такому прикладі: «Школу закінчила з медаллю, опанувавши програмні (програмові) науки». Отже, програмовий, що є в програмі, а програмний, що містить у собі програму.

      До слів паронімів належать ефектний – справляє сильне враження, ефективний – дійовий,  результативний; інтегральний, що стосується інтеграла, інтеграційний – об’єднувальний; адресат – кому адресується лист, адресант – хто посилає лист, відправник.

     Слід звернути увагу ще на декілька правил, яких треба дотримуватися, щоб уникнути помилок при використанні іншомовних слів:

-   чужомовні слова пишуться за принципами української орфографії: фонетичними, морфологічними, традиційними;

-   слід розрізняти правопис і значення слів біль (страждання), білль (законопроект), булла ( ж. р. від дієслова бути), булла ( послання Папи  Римського);

-  чужомовні власні назви слід передавати якомога ближче до мови – джерела, дотримуючись норм чинного правопису;

-   не можна використовувати в  одному документі (тексті)  запозичення та його український відповідник. Наприклад: спонсор – доброчинець, меценат.

      Таким чином, українська усна та писемна мова має багато іншомовних (чужомовних) запозичених слів. Це наслідок асиміляційних процесів, що йшли протягом багатьох століть. Взаємне проникнення мов збагачує їх, робить різнобарвними. Уміле і правильне використання слів іншомовного походження робить мовлення кожного більш образним, багатшим, виразнішим.

      Але неправильне, недоцільне вживання запозичень, ігнорування їх лінгвістичних особливостей робить мову малозрозумілою, неточною. Тому цій проблемі зараз приділяється така значна увага.