Коротка біографія:
Дитинство
Я народився 14 січня 1987 року в м. Красноармійську Донецької області. У мій день народження випало небачена по тим часам кількість снігу, тому в роддом Красноармійську маму везли слідом за спеціально викликаною снігоприбиральною машиною. Цей фактор і вплинув на мою любов до снігу.
Батько - Горолевич Олексій Григорович, 1964 р.р., за професією шахтар. Мати - Горолевич Світлана Миколаївна, 1963 р.р., за професією педіатр.
На початку жив у м. Белицкое, багато часу проводячи в бабусі на хуторі. Але згодом з родителями переїхав у м. Красноармійськ у квартиру у мікрорайоні Сонячний, перемінивши дитячий садок, обстановку й друзів. Через два роки батько одержав квартиру в новому мікрорайоні, що перебуває під відомством шахти, і ми переїхали у власну більшу квартиру. У той же час і я пішов у школу.
У школі відразу ж проявляв більшу допитливість і кмітливість. Відрізнявся великою навченістю. Головними захопленнями були малювання, спортивні ігри й читання книг. Але дуже важко по початку давалися домашні завдання, оскільки багато часу проводив на вулиці, спілкуючись із нової для себе компанією. Любив кататися на велосипеді й улітку жити в бабусі в селі. З раннього дитинства їздив до бабусі на роботу, де прилучався до роботи з комп'ютерами, які в ті часи були для нас у дивину. Оскільки бабуся працювала в технічному відділі на шахті, досить багато часу провів за набором текстів і вивченням програм для створення креслень.
Школа
В 1994 році пішов у недавно побудовану школу №10 р. Красноармійська. За час навчання мав відмінні показники по навчанню. Паралельно відвідував секцію дзю-до, брав участь у суспільному культурному житті школи. У класі досить легко знаходив спільну мову з однокласниками в незалежності від складності їхнього характеру.
В 1995 році народився молодший брат Даніїл. Оскільки мама не переставала працювати, а батько постійно пропадав на шахті, турботи по будинку лягли на мене. За цей час я в досконалості освоїв майстерність прасування пелюшок.
Узимку 1996 року після розлучення батьків переїхав у м. Білицьке. Через переїзд доучувалися останні місяці 3-го класи в школі №8 м. Білицьке. Відразу після переїзду навчання давалося досить важко, але під кінець року вийшов на відмінні показники. За короткий час навчання відвідував туристичну секцію палацу культури. Один раз ходив у триденний похід по околицях с. Никанорівське, одержавши при цьому незабутні спогади, серед яких був зелений борщ із кропиви.
Улітку 1996 року ми переїхали в Донецьк. У вересні 1996 року у зв'язку з переїздом у м. Донецьк пішов в 5-й клас фізико-математичної школи №35. У школі вів активну суспільну діяльність, був старостою класу. В 1997 році відвідував заняття по інформатиці в Донецьком обласному палаці дитячої і юнацької творчості. З 1999 року по 2000 рік там же займався плаванням. З 2001 року по 2003 рік займався плаванням у палаці спорту «Динамо». В 2004 році року захищав честь школи на олімпіадах по математиці й хімії, районному змаганні з легкої атлетики й іграх «Майбутній воїн». Тоді наша команда зайняла 1-е місце на районних змаганнях.
У результаті проходження рейтингових випробувань в 2004 році надійшов на спеціальність «Економічна кібернетика» Донецького національного технічного університету.
Університет
Спеціальність «Економічна кібернетика» я вибрав, виходячи з її новаторства, багатогранності й затребуваності в цей час. За час навчання в університеті брав активну участь у суспільному житті. Брав участь у проведенні днів факультету. Брав участь у житті профкому ДонНТУ, будучи профоргом групи. На 1-м курсі організував весняну поїздку групи у Святогірськ, з якому виніс багато приємних вражень від неформального спілкування з одногрупниками. З 1-го курсу пішов у команду по американському футболі «Варяги», у якій займався півтора року. У лютому 2006 року влаштувався на роботу в КП «Управління генерального плану м. Донецька» у посаді інженера комп'ютерних систем. Через влаштування на роботу довелося відмовитися від занять спортом.
За період навчання одержав корисні знання по своїй предметній області. Здобув навички самостійної роботи й навчання.
В 2008 році надійшов у магістратуру. Після ознайомлення зі списком можливих тим дипломних робіт вирішив, що буду писати свою дипломну роботу на тему «Аналіз комп'ютерних торговельних систем на основі ковзного коефіцієнта варіації цін закриття». Ця тема мене привабила в першу чергу своїм практичним змістом. На другому місці коштує біржа як об'єкт мого інтересу. Керівником своєї дипломної роботи вибрав доцента кафедри прикладної математики й інформатики Смирнова Олександра Володимировича, що має більшу базу наробітків по темі біржових ігор і роботи з магістрами.
Плани на майбутнє
Якщо людина будує плани, значить вона живе повноцінним життям. Як у будь-якої людини, у мене є плани на майбутнє. Ці плани місцями амбіційні, а місцями й досить скромні. До повсякденних і рутинних можна віднести закінчення навчання в університеті й пошук роботи. Але із цих досить повсякденних планів випливають уже більше значні й серйозні, які їх розвивають і переносять на інший рівень.
Мудрі люди говорять, що людина повинна учитися протягом всього життя, тому я планую не закінчувати навчання університетом. Виходячи зі сформованих світових тенденцій, я збираюся зайнятися глибоким вивченням англійської мови. Непогано було б одержати й другу освіту. Але от з напрямком другої освіти я ще не визначився. Можу сказати, що вона буде гуманітарна.
Якщо й шукати роботу, то серйозну. Найбільше мене цікавить фінансова сфера. Я розумію, що студентові відразу після університету без досвіду роботи не варто доставати зірки з неба, очікуючи призначення на керівні посади. Тому в плани можна записати й підняття по кар'єрним сходам. Я вважаю, що саме накопичування професійного досвіду багато в чому сприяє даному явищу. Ну а кар'єрний ріст і потрібний для того, щоб одержати керівні посади. Природно, я хочу, щоб ці посади були не нижче середнього рівня. Для цього я готовий прикласти зусилля й задіяти всю свою завзятість.
Якщо я планую займати керівну посаду, то варто подбати й про ті місця, де можна відпочивати після напружених трудових днів. Насамперед, цим місцем є домівка. Тому, коли я зрозумію, що рівень моїх доходів дозволяє мені містити родину, можна буде вже задуматися й про одруження. Ну а який же шлюб без дітей. Будуть і діти.
Я люблю свою країну. Люблю своє місто. Але так зложилося, що за своє свідоме життя я часто переїжджав. Напевно цей факт і сприяв тому, що я хочу переїхати в інше місто. А яке місто на Україні краще Донецька? Я вважаю, що це Київ. Тому з найпершого разу, як я побував у Києві, я зрозумів, що я хочу там жити. Чудове й збалансоване місто. Але з рухом прогресу й розвитком Інтернету ми змогли подивитися будь-які куточки земної поверхні. Я часто сиджу й розглядаю фотографії з космосу різних країн, одночасно розглядаючи зроблені на поверхні фотографії. Оцінити всю цю красу особисто. За цей час я знайшов купу дуже мальовничих місць. Мені особливо запам'яталися Австрія, Ліхтенштейн, Швейцарія. Не обділив я увагою й Північну Америку. Сподобався пригород Лос-Анджелеса. Добре в Майамі. У всіх цих місцях я якщо й не зможу жити, то хоча б побувати там дуже хочеться. А там буде видно, як життя зложиться |