RUS |
ENG |
ДонНТУ |
|
Портал магістрів ДонНТУ | |||
| |
Семененко Дарина Юріївна |
Факультет обчислювальної техніки та інформатики | |
Спеціальність: Економічна кібернетика | |
Тема випускної роботи: | |
Моделювання попередження банкрутства | |
промислових підприємств | |
Науковий керівник: Дмитрієва Ольга Анатоліївна | |
Матеріали до теми випускної роботи: |
Про автора |
Сучасна економічна дійсність змушує керівників підприємств постійно ухвалювати рішення в умовах невизначеності. В умовах фінансової й політичної нестабільності діяльність підприємств чревата різними кризовими ситуаціями, результатом яких може стати неспроможність або банкрутство, і як наслідок втрата робочих місць і збільшення соціальної напруженості в суспільстві. У цих умовах виникає необхідність розробки моделей, що попереджають банкрутство підприємств.
Питання організації й методології проведення аналізу процедур банкрутства недостатньо вивчені. Практично відсутні й нормативні документи, що регламентують порядок проведення й відповідальність за вірогідність результатів аналізу. Недостатній досвід аналізу й оцінки ризику банкрутства промислових підприємств за допомогою вітчизняних наукових розробок компенсується в цей час використанням закордонних прогнозних методик, що в українськім економічнім середовищі найчастіше дає суперечливі результати й унеможливлює достовірне прогнозування ризику економічної кризи й процедури банкрутства.Саме тому проблеми використання методик діагностики (неспроможності) банкрутства підприємства ставляться до числа найбільш актуальних питань економічної теорії й сучасної господарської практики.
Ситуація, що склалася диктує необхідність істотного підвищення рівня наукового забезпечення розробки діючої моделі прогнозування фінансового стану й ефективного управління грошовими ресурсами промислових підприємств [9].
Наукові основи аналізу й оцінки неспроможності й банкрутства фірм були вперше розроблені зарубіжними економістами, серед яких У. Бівер, Ю. Бригжем, Л. Гапенскі, Г. Тішоу, Ч. Празана, Ж. Депаляна та ін.
Особливий інтерес викликають закордонні методики, засновані на мультиплікативному дискримінантному аналізі в галузі кризового розвитку, такі як моделі Є.Альтмана, Ліса, Таффлера, Спрингейта, Фулмера та ін., які враховують різні фактори, що впливають на платоспроможність і фінансову стійкість підприємства. Однак ці моделі не підходять для діагностики банкрутства українських підприємств, оскільки вагові коефіцієнти- константи в цих моделях розраховані з фінансових умов, що склалися в США [4].
Найбільш адекватно оцінюють економічний стан російських підприємств моделі, розроблені Р.С. Сайфуліним і Г. Г. Кадиковим, А. А. Зайцевою, Г.У Савицькою, Любушиним Н.П. і Безбородовою Т.І, Карапетяном А.Л. і Мудраком А.В., Е.В. Горюновим, Д.А. Ендовицьким і М.В. Щербаковим, Н. А. Нікіфоровою, Г.В. Федоровою та ін.
Загальним для більшості робіт є факт розгляду теорії й методології фінансового керування підприємством в умовах банкрутства, що вже настало, є суттєві розробки за рішенням проблем прогнозування, удосконалюванню, розвивається нормативно-правова база аналізу при процедурах банкрутства методів і інструментів реструктуризації кризових підприємств, представлені обґрунтовані рекомендації з удосконалювання державного регулювання [2].
Альтернативні підходи до дослідження проблеми прогнозування банкрутства, розроблені українськими економістами Чумаченко Н., Лахтіоновою Л., Поддерегіним А., Бутинцем Ф., Бланк І., однак незважаючи на ряд достоїнств кожної, також не можуть повною мірою розв'язати задачі адекватного діагностичного аналізу з урахуванням специфіки галузей.
У стінах Донецького національного технічного університету проблеми використання методик діагностики банкрутства підприємств зацікавили багатьох студентів - Е. І. Чижикову, Е. К. Харлашкіну, А. О. Бенесько, на чолі з науковим керівником - О. А. Дмитрієвою. Кожний з них писав магістерську роботу, пов'язану з дослідженням проблеми аналізу фінансового стану підприємства, розробляв моделі або вдосконалив уже існуючі. Однак усі розробки й дослідження мають наукову значимість лише для тих періодів часу, під час яких проводилися розрахунки й будувалися моделі, а в кризових умовах, що склалися, втрачають своє практичне застосування [11].
Зазначені обставини визначили необхідність подальших досліджень і розробки теорії й методології економічного аналізу й діагностики в антикризовім керуванні промисловими підприємствами.
Метою даної роботи є побудова моделі, адаптованої на прогнозування банкрутства українських промислових підприємств, що мають свою специфіку організації бізнесу.
Згідно з поставленою метою в ході дослідження вирішуються наступні задачі:
розкрита економічна сутність неспроможності, банкрутства;
дана оцінка існуючих методів і моделей прогнозування ймовірності неспроможності, банкрутства;
проаналізований вплив факторів на результати фінансово-господарчої діяльності й стан банкрутства промислових підприємств;
розроблена й апробована модель оцінки фінансового стану й ризику настання економічної неспроможності, банкрутства промислових підприємств.
Предметом дослідження з'явився фінансовий стан і методики прогнозування неспроможності й банкрутства великих, а також середніх промислових підприємств.
уточнена прогнозна здатність дискримінантних моделей оцінки й прогнозування ризику банкрутства - моделей Таффлера, Ліса, Савицької, щодо промислових підприємств у сучасних умовах вітчизняної економіки;
на основі множинного дискримінантного аналізу визначений склад і вагові значення факторів (коефіцієнт поточної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, питома вага кредиторської заборгованості у валюті балансу, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт рентабельності продажів), що дозволяють класифікувати промислові підприємства за рівнем фінансового стану (кризове, передкризове, достатнє, гарне, відмінне) [5];
отримана модель, основою якої є модель Альтмана, розроблена за допомогою апарата множинного дискримінантного аналізу, без четвертого фактору, у якім фігурує сумарна ринкова вартість акцій підприємства.
полягає в удосконаленні діючих і розробці власного якісного методу оцінки фінансового стану й прогнозування ризику банкрутства промислових підприємств.
полягає в можливості застосування розробленої моделі для оцінки й прогнозування фінансового стану й потенційного банкрутства господарюючими суб'єктами, державними органами, що здійснюють моніторинг за діяльністю промислових підприємств, зовнішніми користувачами звітності з метою проведення комплексного аналізу фінансового стану й прогнозування ризику банкрутства.
Використання уточнених критеріїв прогнозної ймовірності існуючих зарубіжних дискримінантних моделей дозволить аналітикові уникнути помилок в інтерпретації результатів аналізу з їхнім використанням.
Уточнений механізм розрахунків окремих аналітичних показників щодо промислових підприємств дозволить підвищити вірогідність проведеного аналізу фінансового стану [8].
Результати дослідження можуть бути застосовані в сфері освіти при підготовці й підвищенні кваліфікації економістів - аналітиків.
Неспроможність господарюючих суб'єктів - явище розповсюджене й типове для країн з розвиненою ринковою економікою. Дослідження показують, що "з моменту зародження", розвиток процесів неспроможності відбувається по спіралі, поступово проникаючи в усі сфери діяльності підприємства, паралізуючи його роботу й руйнуючи існуючі механізми функціонування. Процес розвитку неспроможності й перетворення нормально функціонуючого підприємства в банкрута відбувається поетапно (мал. 1).
Тому у відносно стабільних економічних умовах неспроможність організацій носить локальний характер і по своїй суті, є зовнішньою ознакою оцінки неефективності діяльності організації, яка зводиться до визначення її фінансового стану, що відбиває здатність стійко виконувати прийняті на себе фінансові зобов'язання. Банкрутство ж розглядається як результат юридичної кваліфікації акту неспроможності, здійснюваного в законодавчо встановленому порядку.
Незважаючи на наявність великої кількості всіляких методів, що дозволяють прогнозувати настання банкрутства підприємства з тієї або іншим ступенем імовірності, у даній області надзвичайно багато проблем. Більшість із наявних моделей побудовані за даними закордонних компаній, які не враховують специфіку економічної ситуації й організації бізнесу України.
Метою магістерської роботи є побудова моделі, адаптованої на прогнозування банкрутства українських промислових підприємств, що мають свою специфіку організації бізнесу [7].
При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств промисловості, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 рр., а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Із цих показників він відібрав п'ять найбільш значимих для прогнозу й побудував багатофакторне регресійне рівняння.
При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств промисловості, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 рр., а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Із цих показників він відібрав п'ять найбільш значимих для прогнозу й побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства й результати його роботи за минулий період [1].
У нашому випадку індекс кредитоспроможності (Z) має вигляд:
pгде: K1 - характеризує прибутковість капіталу (основного й оборотного) і визначається розподілом суми отриманому прибутку на вартість активів (з деякої часток умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва);
K2 - віддзеркалює прибутковість суб'єкта господарювання й розраховується як відношення вартісної оцінки до загальної вартості активів підприємства;
K3 - визначається як співвідношення ринкової вартості власного капіталу до вартості позикового капіталу;
K4 - визначає структуру капіталу по питомій вазі власних засобів; обчислюється як відношення власного обігового капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання;
a1, a2, a3, a4 - коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс "Z". Критичне значення індексу Z розраховується за даними статистичної вибірки досліджуваної сукупності підприємств. Розрахункове значення індексу кредитоспроможності кожного підприємства порівнюється із критичною величиною, і визначається ступінь можливого банкрутства.
Якщо розрахунковий індекс аналізованого підприємства більше критичного (Z > Zкр), то воно має досить стійке фінансове положення, якщо нижче критичного (Z < Zкр), вірогідність ббанкротства істотна.
Однак в Україні поки ще відсутня статистика банкрутств підприємств через нерозвиненість інституту банкрутства, що утрудняє власні розробки, засновані на реаліях нашої економіки й спрямовані на достовірне прогнозування можливого банкрутства підприємств. Існує також проблема достовірності інформації про стан справ на конкретних підприємствах і труднощів її одержання.
Перейдемо до аналізу недоліків уже існуючих методик прогнозування банкрутства.
Нові методики діагностики можливого банкрутства позбавлені за задумом їх авторів багатьох недоліків іноземних моделей, розглянутих вище (моделі О. П. Зайцевої, Р. С. Сайфулної й Г. Г. Кадикової)[2]. Однак і в цьому випадку не вдалося викорінити всі проблеми прогнозування банкрутства підприємств. Однак і в цьому випадку не вдалося викорінити всі проблеми прогнозування банкрутства підприємств. В частности, определение весовых коэффициентов в модели О. П. Зайцевой является не совсем обоснованным, так как весовые коэффициенты в этой модели были определены без учета поправки на относительную величину значений отдельных коэффициентов. ЗОКРЕМА , визначення вагових коефіцієнтів у моделі О. П. Зайцевої є не зовсім обґрунтованим, тому що вагові коефіцієнти в цій моделі були визначені без обліку виправлення на відносну величину значень окремих коефіцієнтів. Так, нормативне значення показника співвідношення термінових зобов'язань і найбільш ліквідних активів рівно семи, а нормативні значення коефіцієнта збитковості підприємства й коефіцієнта збитковості реалізації продукції дорівнюють нулю.У зв'язку із цим навіть невеликі зміни першого з вищезгаданих показників приводять до коливань підсумкового значення, у десятки раз більш сильним, чому зміна вищезгаданих коефіцієнтів, хоча за задумом автора цієї моделі вони, навпаки, повинні були мати більше вагове значення в порівнянні зі співвідношенням термінових зобов'язань і найбільш ліквідних активів [10].
Також як приклад недостатньої обґрунтованості адаптованих методик можна відзначити, що в деяких з них використовуються показники, що відрізняються високою позитивною або негативною кореляцією або функціональною залежністю між собою. Це приводить до непотрібного ускладнення цих методик, не збільшуючи точності прогнозування.
Відзначимо особливості застосування методу бальних оцінок - показника Аргенті і якісного методу.
Основним достоїнством показника Аргенті є те, що в ньому вперше була почата спроба упорядкування й систематизації показників, по яких описані в так званих списках збанкрутілі компанії на Заході. Оскільки досвід застосування цього методу в нашій країні ще не великий, складно говорити як про його недоліки, так і про гідності [6].
Безсумнівною достоїнством наведеного якісного методу є його системний і комплексний підходи до прогнозування кризових явищ, недоліки ж полягають у тому, що дана модель надзвичайно складна в плані практики ухвалення рішення в умовах багатокрытерыального завдання; також слід зазначити суб'єктивність прийнятого прогнозного розв'язку.
Для успішного господарювання на основі ринкових відносин суттєво важливої стає оцінка ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької й іншої діяльності. В Україні, де протягом десятиліть панувала внеринкова система господарювання, що виключає офіційне визнання банкрутства як економічного явища, відсутня загальноприйнята вітчизняна методика визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку із цим доводиться користуватися закордонними методичними підходами, в основу яких покладені факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств і організацій [3].
На даному етапі розвитку української економіки на перший план виходять проблеми, пов'язані з виявленням несприятливих тенденцій розвитку підприємства, вибором методу оцінки банкрутства. Однак методик, що дозволяють із достатнім ступенем вірогідності прогнозувати несприятливий результат, практично немає.
Саме тому автором запропонована модель, основою якої буде модель Альтмана, розроблена за допомогою апарата множинного дискримінантного аналізу, без четвертого фактора, у якому фігурує сумарна ринкова вартість акцій підприємства. У даний момент в Україні відсутня інформація про ринкову вартість акцій більшості підприємств, та й в умовах нерозвиненості вторинного ринку цінних паперів у більшості організацій даний показник втрачає свій зміст.
У результаті уточнення вагових значень коефіцієнтів отримана дискримінантна модель прогнозування ризику банкрутства великих і середніх промислових підприємств, що забезпечує рівень вірогідності прогнозу 91,1% на прогнозний період до одного року й 76,8% на прогнозний період до двох років.
Застосування даної моделі для діагностики фінансового стану українських підприємств значно збільшить кількість підприємств, які вчасно розробили ряд заходів щодо боротьби з банкрутством і уникли його неспроможності.
1. Бурлуцкий С.В. Моделирование и оценка эффективности экономических процессов: учебное пособие - Краматорск: ДГМА, 2006. - 132 с. (стр. 21-45)
2. Черникова Ю.В., Юн Б.Г., Григорьев В.В. Финансовое оздоровление предприятий: теория и практика: Учеб.-практич. пособие. - М.:Демо, 2005. - 616с.
3. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - 268с.
4. Станиславчик Е.Н. Анализ финансового состояния неплатежеспособных предприятий. - М.:«Ось-89», 2004. -176 с.
5. Садеков А.А. Управление предприятием в условиях кризиса: Монография. - Донецк: ДонГУЭТ, 2006. - 178 с.
6. Кизим Н.А., Благун И.С., Копчак Ю.С. Оценкаа и прогнозирование неплатежеспособности предприятий: Монография. - Х.: Издат.Дом «ИНЖЭК», 2004. - 144 с.
7. Смелова Т. А., Мерзликина Г. С. Оценка экономической состоятельности в антикризисном управлении предприятием: Монография/ВолгГТУ. - Волгоград, 2003. - 181 с. (Источник: http://window.edu.ru/window/library?p_rid=45816)
8. Шевелева Л.А. «Методические аспекты проведения анализа вероятности банкротства» - статья, опубликована на сайте http://journal.seun.ru/J2007_1R/Economy/Sheveleva.doc
9. Автореферат диссертации на тему: Превентивное антикризисное управление промышленным предприятием на основе диагностики, 2009 г. - 35 с. (Источник: http://vak.ed.gov.ru/common/img/uploaded/files/vak/announcements/economich/2009/16-02/VoroninaVM.doc)
10. Зайченко Ю., Рогоза С., Столбунов В. «Сравнительный анализ методов оценки риска банкротства предприятий» - статья, опубликованная на сайте http://www.foibg.com/ibs_isc/ibs-07/IBS-07-p15.pdf
11. Портал магистров ДонНТУ http://masters.donntu.ru/index.html