RUS |
ENG |
ДонНТУ |
|
Портал магістрів ДонНТУ | |||
| |
Семененко Дарина Юріївна |
Факультет: Обчислювальної техніки і інформатики | |
Кафедра прикладної математики та інформатики | |
Спеціальність: Економічна кібернетика | |
Тема випускної роботи: | |
Моделювання попередження банкрутства | |
промислових підприємств | |
Керівник:Дмитрієва Ольга Анатоліївна | |
Матеріали до теми випускної роботи: |
Реферат| |
Середній бал у період навчання в університеті склав 4,98, тому я закінчила бакалавра із червоним дипломом. Вільно володію російською та українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й переписування володію англійською мовою. Її вивчення перебуває в постійному удосконаленні й розвитку.
Маю досвід роботи з такими програмними пакетами:
MathCAD;
STATISTICA;
MathLAB (Neural Network,Simulink);
MS Office (MS Word, MS Excel, PowerPoint,MS Access);
1-C:Бухгалтерія;
GPSS;
MS Project;
Visual Basic - основи.
У вільні години, яких останнім часом стало так мало, захоплююся спортом, музикою, читанням пізнавальних книг, а також дуже люблю подорожувати.
Я, Семененко Дарина Юріївна, народилася 14 червня 1987 року в м. Макіївці в родині інженерів. Це був дуже жаркий і сонячний день, мабуть, саме тому, з самого дитинства, я так люблю теплі літні дні.
Мама, Семененко Олена Олександрівна, 1958 року народження, з найперших днів була для мене втіленням доброти, любові, тепла. Мені здавалося, що вона добра чарівниця, перед якою сльози перетворюються на сміх, розпач у наснагу, а всі проблеми, на перший погляд, зовсім нерозв'язні, поруч із нею здаються такими незначними і легко розв'язуваними. Мама, і зараз, з легкістю встигає бути люблячої матір'ю, вимогливим учителем, вірною подругою і просто людиною, на яку можна покластися й завжди отримати слушну пораду.
Батько, Семененко Юрій Вікторович, 1955 року народження, з дитинства балував довгоочікувану доню, але, в той же час зберігав твердий характер і дотримувався справедливості в усьому. Саме він навчив мене вірити в себе, ніколи не падати духом і не кидати розпочатих справ, якими б складними вони не здавалися на перший погляд.
Ще одна людина, яка значно вплинула на моє становлення як особистості, - це мій старший брат, Семененко Артем Юрійович. Вже починаючи з 3- х років, я, будучи маленькою й нетямущою дитиною, щовечора сідала поруч із Артемом і намагалася розібратися в тих кресленнях і розрахунках, які він так старанно робив. Звичайно, не можна не згадати про те, що не завжди наші відносини з Артемом були настільки ідеальними й гладкими. Як і в будь-яких братів і сестер між нами виникали суперечки й бійки, але навіть із цих моментів, я винесла для себе корисні сторони: навчилася не давати себе в образу, вмію постояти за себе.
Садок - залишив тільки світлі спогади в моєму житті. Нові знайомства, добрі вихователі, цікаві заняття й розваги - усе було наповнено атмосферою щастя й привітності. Віддані своїй справі вихователі прищепили мені такі якості як відповідальність, доброту, працьовитість, які вплинули на моє становлення як особистості в майбутньому.
До першого походу в школу, місцю для мене незвіданому й новому, я готувалася з особливою старанністю: вчила вірші, удосконалювала своє читання. Старання не пройшли даром, і директор, прослухавши, процитовані мною вірші Пушкіна й задавши мені пару задач, розв'язок яких не склав для мене особливої праці, порадив батькам віддати мене відразу в другий клас.
Однак на сімейній раді було вирішено, що не варто позбавляти малечу дитинства, і так 1 вересня 1994 року, у віці 7 років, я, як і безліч дітей мого віку пішла в перший клас. Одночасно мама записала мене на естрадні танці, за що я й зараз їй дуже вдячна.
Моя перша вчителька, Світлана Акимівна, залишила незабутній слід у моєму житті, мені хотілося бути схожою на неї в усьому, починаючи від манери одягатися, і закінчуючи вмінням легко й доступно доносити людям необхідну інформацію.
Навчання давалося мені легко, а якщо й виникали якісь труднощі, те завжди на допомогу поспішали прийти батьки, вчителі, друзі, яких у мене було багато, навіть із старших класів. Так я переходила з класу в клас із похвальними аркушами й подяками батькам.
Варто відзначити, що самим вірним другом, починаючи з 5 класу, був мій сусід по парті, скільки прикростей і радостей ми пережили разом. Саме завдяки Дмитрикові я зрозуміла, що таке справжня дружба.
У школі я всіляко намагалася проявляти свою активність, починаючи з 6 класу була старостою, організовувала різні свята, брала участь у всіх заходах, захищала честь школи на олімпіадах, при цьому встигала приділяти багато часу (причому небезуспішно) своєму захопленню - танцям.Кожен із учителів запам'ятався по-своєму, хтось своєю невтримною енергією, іншої - відданістю предмету, третій - ще чимсь, однак особливу подяку хочеться висловити - Черняк Розалії Борисівні, учителеві математики й фізики. Саме вона прищепила мені любов до точних наук і навіть якоюсь мірою вплинула на вибір мого подальшого навчання.
Школу я закінчила в 2004 із золотою медаллю.
Одним з непростих моментів у моєму житті став вибір подальшого напрямку навчання. Вся моя родина навчалася в ДонНТУ, тому і я повинна була виправдати надії. Однак з одного боку мене розривала тяга до вміння гарно висловлювати свої думки на папері й не тільки (майбутнє мені бачилося, як мінімум, у ролі відомого журналіста), а з іншого - любов до математики й абсолютне незнання інформатики (на жаль, у моїй школі цьому предмету чомусь не приділяли особливої уваги). Після тривалих і нелегких рішень, до невимовної радості батьків, я все-таки зупинила свій вибір на ДонНТУ, а конкретніше, на спеціальності - економічна кібернетика.
І потягнулися нелегкі для мене дні підготовки до рейтингів. З математикою особливих проблем не виникало, а от інформатика видалася для мене чимсь незбагненним. Та ще й на курси потрапила в досить сильну групу, половина якої вже при прочитанні умови завдання, моментально уявляла алгоритм.
Іноді, у мене просто опускалися руки, я - краща учениця в школі, виявилася ледве чи не самим гіршим студентом на курсах. У цей період мого життя мене підтримав Теплинський Сергій Васильович, саме він вірив у мене, переконував, що в мене все вийде, не давав впадати у відчай. І саме завдяки його допомозі, підтримці та вмінню пояснювати, я поступила в університет за результатами рейтингових випробувань. Моєму щастю не було меж, адже старання й безсонні ночі не пройшли даром, я виправдала надії, як батьків, так і Сергія Васильовича.
Перший день навчання запам'ятався мені судорожним пошуком спочатку третього корпусу, а потім і потрібної аудиторії, а також безмежним хвилюванням перед чимсь новим і невідомим.
Навчання на першому курсі було трохи важким, необхідно було освоїтися, звикнути, що в університеті ніхто за тобою не бігає як у школі, зуміти розпланувати свій час. Викладачі, на перший погляд здавалися дуже строгими й вимогливими - Скворцов А. Е., Рудченко Т. І. Але варто віддати їм належне, вони здійснили потужний поштовх, який змусив серйозно задуматися про необхідність навчання й про вибір пріоритетів у майбутньому.
Група, що спочатку розділилася на окремі купки, виявилася дуже дружною, і вже з середини першого курсу (до речі, саме тоді мене й призначили старостою) почався ряд спільних поїздок до Щурова, Святогір’я і т.д.
От так і полетіли студентські роки. Кожен день був відкриттям чогось нового: предмети, викладачі, безсонні ночі, заліки, іспити, конференції, модулі... Але при всьому цьому невтримна тяга до знань, до збагнення незвіданого.
Що стосується, наукової діяльності, то вона почалася вже з першого курсу, першою роботою яка, на мій погляд, заслуговує уваги, була курсова робота з інформатики у Дацун Н. М. Кращі студенти нашої групи, що набрали за рейтингами найвищий бал, розробляли програми тестування пацієнтів у середовищі Visual Basic для лікарні ім. Вишневського. До їх числа пощастило потрапити і мені, робота була важкою, але цікавою. Далі було написано і опубліковано ряд статей у збірниках праць конференцій у сфері економіки. За публікаціями йшли й самі виступи на конференціях, які й позбавили від страху виступу перед великою кількістю людей.
Четвертий курс я закінчила з червоним дипломом. На момент закінчення курсу мій середній бал становив 4,98, що дало мені можливість пройти в магістратуру на бюджет.
При виборі наукового керівника особливих проблем не виникло. Дмитрієва Ольга Анатоліївна завжди вражала не лише рівнем своєї професійної підготовки, але й людськими якостями, такими як - доброта, чуйність, наполегливість. До того ж, великий інтерес викликала спрямованість досліджень Ольги Анатоліївни. Тому вибір теми магістерської роботи - «Моделювання попередження банкрутства промислових підприємств» не викликав особливих труднощів. На даний момент, у мене є всі мотиви для написання магістерської роботи високого рівня - цікава й актуальна тема дослідження, бажання самореалізуватися, гарний керівник і величезний творчий потенціал.
Як би це не банально звучало, але одним з важливих і значимих для мене планів на найближче майбутнє є успішне написання, а пізніше, захист на "відмінно" магістерської роботи, а також її успішне впровадження та апробація на підприємствах.
Подальшим етапом мого життя буде працевлаштування на цікаву високооплачувану роботу, яка допоможе мені самореалізовуватися, відкривати й осягати нові вершини.
А взагалі, планів дуже велика кількість (починаючи від отримання прав і закінчуючи кругосвітньою подорожжю), і я впевнена, що всі вони обов'язково здійсняться. Найголовніше, не падати духом, не здаватися ні за яких обставин, часом якими б нерозв'язними вони не здавалися, бути в гармонії з собою й близькими, чітко ставити перед собою цілі й упевнено досягати їх, мати завзятість і спритність, а також бути відкритим до всього нового. А ще важливо зберігати завжди частку оптимізму, і тоді, які б перешкоди не посилала доля, усі вони будуть пройдені гідно, з високо піднятою головою.