Проблеми водного законодавства
Тенденції встановлення водоохоронних зон
Технологія проектування водоохоронних зон
Людина використовує воду для багатьох потреб: купання, прання білизни, миття посуду, прибирання житла, поливу зелених насаджень тощо. Як відомо, переважна більшість міст і сіл розташовані біля річок, озер, інших водойм, які використовуються як водні шляхи, джерела енергії, місця масового відпочинку людей.
Стрімко зростає споживання води для потреб промисловості і сільського господарства. Підраховано, наприклад, що для виробництва однієї банки овочевих консервів витрачається 40 л води, кілограма паперу — 100 л, кілограма шерстяної тканини — 600 л, тонни сухого цементу — 4500 л, тонни сталі — 20 000 л. Багато води споживає сільське господарство. На вирощу¬вання одного кілограма пшениці витрачається в середньому 750 кг води. Гектар, зайнятий кукурудзою, витрачає 3200 т води, гектар капусти — 8000 т.
Запаси води на Землі величезні. Вона покриває близько 75 відсотків земної поверхні. Проблема полягає в тому, що переважну більшість вод складають солоні води Світового океану. Це 97,4 відсотка всіх запасів води земної кулі. Лише 2,6 відсотка складають прісні води, з яких 1,6 відсотка заковані в льодовиках. Отже, в рідкому стані знаходиться всього 1 відсоток прісних вод. Зі збільшенням чисельності населення на планеті, ростом промислового потенціалу, дуже різко виявився в багатьох країнах дефіцит прісної води. Вона стає в прямому значенні дорогоцінної. Ситуація беззупинно погіршується. До 2050 року чисельність населення на Землі може скласти 8-10 млрд. людей. Потреби в більшій кількості товарів і послуг, для виробництва яких необхідна вода, будуть зростати. Збільшення населення на 2-4 млрд. людей, збільшить потребу в питній воді. У результаті вода для виробництва й для людини може стати недоступною.
Футурологи затверджують, що в майбутньому можуть виникнути війни за питну воду. Уже тепер більше мільярда людей позбавлено якісної питної води. Важка ситуація зложилася в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (Банкок, Таїланд, Південна Корея, Японія), у басейнах рік - Нил, Тигр, Євфрат. Багато посушливих районів планети страждають від тривалих посух, видобуток підземних вод відбувається швидше, ніж їхнє поновлення. Забруднення й засолення погіршують якість питної води й зменшують її запаси. Тому необхідно дбайливо, рационально й ефективніше використати обмежені запаси прісної води. [8] Людей очікує дефіцит питної води, що постійно зростає. Найменші запаси води в ріках - 0,0001% від загальної її кількості на Землі, в атмосфері - в 10 разів більше, а підземних вод в 3000 разів більше, ніж у ріках. Тому усе більше населення використає ці води. Величезні її запаси в гірських льодовиках і полярних льодах, айсбергах - 28,5 млн. куб. км або 2,15% від загальних її запасів на Землі. Гостру нестачу прісної води відчувають багато інших країн світу. Тому забезпечення всіх потреб людини чистою прісною водою й охорона вод висуваються в ряд найважливіших завдань сучасності.
Потенціал водних ресурсів України дуже обмежений. Загальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд м3. Запаси водних ресурсів на душу населення в такий же рік дорівнюють близько 1,7 тис. м3, у маловодний рік — 1 тис. м3, у Донецькій, Луганській, Харківській областях та в Криму — 0,24—0,50 тис. м3. У цілому в республіці запаси води на душу населення в 15 разів менші, ніж у Російській Федерації. В Україні 31 тис. кв. км водної поверхні рік, 6,8 тис. кв. км штучних водойм, 6 тис. кв. км лиманів й 1 тис. кв. км поверхні озер. Усього в Україні 22 тис. ставків й 420 водойм на малих і більших ріках, які напувають і годують людей. На території України налічується 73 тис. рік, з яких малих (до 10 км довжиною) - 68 796, від 10 до 25 км -3020, від 25 до 100 км - 968, від 100 до 500 (середні ріки ) - 123, більше 500 км (більші ріки) - їх 14. І все-таки Україна - наймаловодніша держава в Європі.
Дуже тривожно, що за останні 20 років в Україні зникло близько 20 000 малих рік. Для заповнення дефіциту води в окремих регіонах України побудовані канали: Сіверський Донець-Донбас довжиною 131,6 км, Дніпро-Донбас - 263 км, Північно-Кримський - 402 км, Дніпр-Кривій Ріг - 35,4 км. Каховський канал довжиною 130 км подає воду в найбільшу в Європі зрошувальну систему. Водовод Дніпр-Північне Приазов'я довжиною 175 км - самий довгий водопровід у Європі. [6] Забезпечення водою населення України ускладнюється незадовільною якістю води у водних об'єктах. Якість води більшості з них по хімічному й бактеріальному стані класифікується як забруднений і брудна (ІV-V клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих припливах Дністра, Західного Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VІ клас). Постійно погіршується екологічна ситуація Азовського й Чорного морів. Обсяги скидання забруднюючих речовин тільки з території України щорічно досягають 340 - 390 тис. т. Рівень забруднення морської води в окремих акваторіях прибережної смуги перевищує гранично допустимі концентрації нафтопродуктів у два-сім разів, фосфору - у десять разів, а також інших речовин. За останні десять років внаслідок забруднення морів та привнесення нових видів рослин і тварин, небезпечних для місцевої флори те фауни, обсяги вилову риби в Азовському та Чорному морях зменшилися в п'ять разів.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До нього належать:
а) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;
б) підземні води та джерела;
в) внутрішні морські води та територіальне море.
Береги водних об’єктів на території України представлені:
- берегами Чорного і Азовського морів, їх затоками та лиманами як водними об’єктами загальнодержавного значення;
- берегами великих річок з водозбірною площею понад 50 тис. км2, водосховищами на них та озерами;
- берегами середніх та малих річок водозабірною площею до 50 тис. км2, а також водоймами і ставками.
Упродовж останніх років спостерігається активізація небезпечних геологічних процесів на узбережжі морів та майже всіх водних об’єктів країни. Руйнування та переформування берегів водних об'єктів впливає на використання самих берегів і прилеглих до них територій, призводить до погіршення екологічних умов, виникнення надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф, особливо в містах і селищах, де негативний вплив природних чинників посилюється техногенними факторами. Руйнування і формування берегів водних об'єктів та узбережжя морів щорічно призводить до втрати майже 120 гектарів прибережних земель, в тому числі на території міст та селищ. Берегова смуга водосховищ, озер, ставків та річкової мережі в містах і селищах становить майже 15000 км, з яких понад 2400 км мають високий ступінь ураженості абразійними ерозійними та зсувними процесами, що значною мірою пов’язано з переважаючим розвитком у межах території країни (до 70%) слабо водостійких лесово-суглинистих порід. Екологічна ситуація, що зложилася на більшості рік і водойм, пов'язана з недосконалістю проведених водоохоронних заходів. Зокрема, необхідним є прийняття ряду заходів, які запобігли б або зменшили антропогенний вплив на водні об'єкти. Одним з таких заходів і найголовнішим є винос у натуру й закріплення на місцевості водоохоронних зон та прибережних смуг уздовж рік і водойм, які розробляються з метою створення сприятливого режиму для водних об'єктів, попередження їхнього забруднення й засмічення. Межі прибережних смуг визначаються спеціально розробленими проектами, якими, також, визначається режим господарської діяльності в них. [6]
Згідно з чинним законодавством України “водоохоронна зона – це природоохоронна територія регульованої господарської діяльності, де створюється сприятливий режим водних об’єктів, здійснюються заходи з метою охорони їх від забруднення, засмічення та вичерпання, знищення кількості навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів, озер, водосховищ та інших водойм”. Ключовими у цьому визначенні виступають словосполучення “регульована господарська діяльність”, “заходи з метою охорони” (водоохоронні заходи).
При визначенні поняття ”водоохоронної зони” необхідно також розкрити сутність поняття “прибережна захисна смуга”, так як вона є частиною водоохоронної зони. Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, де встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Поняття “суворий режим господарської діяльності” означає, що на цій території заборонено: розорювати землі, займатися садівництвом, городництвом, обладнювати літні табори для худоби, бази відпочинку, дачі, гаражі, стоянки автомобілів, а можна будувати лише гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди.
Упорядкування водоохоронних зон водойм є найважливішою складовою комплексу заходів з раціонального використання та охорони водних і земельних ресурсів, що забезпечують належний рівень природно-технічного та санітарного стану водойм. Тому, при визначенні поняття “водоохоронні заходи” слід звернути увагу на ключове слово “водоохоронні”, так як воно розкриває сутність цього поняття. Збільшення антропогенного навантаження, тобто прямого або побічного впливу господарської діяльності, на басейн водойми призводить до перетворення природної системи в нову, природно-господарську, в якій встановлюється інший урівноважений стан, що відповідає зміненій природно-економічній ситуації. Отже, виникає необхідність розробити і здійснити заходи, які регулюють це навантаження, запобігають або послаблюють його негативну дію. [7]
Розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їхнього використання й погоджуються з органами по регулюванню використання й охороні вод і земель місцевих органів державної виконавчої влади (розміри водоохоронних зон і прибережних захисних смуг установлюються у Водному кодексі України [2], а також у ДБН 360-92** [4]).
Прибережні смуги рік установлюються по обох берегах рік уздовж уреза води (у меженний період) шириною, м:
а) для рік довжиною понад 100 км_________до 100
б) для рік довжиною 50-100 км____________до 50
в) для рік довжиною до 50 км_____________не менш 20
Уздовж берегів водойм прибережні смуги встановлюються шириною не менш 20 м від уреза води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми. При проектуванні нових населених пунктів розміри водоохоронних зон варто приймати не менш, м:
а) для водоймищ_________________________500
б) для малих рік довжиною до 50 км__________100
в) для рік довжиною 50-100 км включно_______200
г) для рік довжиною понад 100-200 км________300
У водоохоронних зонах, прибережних смугах забороняється розміщення полігонів для твердих побутових відходів і неутилизируемых промислових відходів, складів нафтопродуктів, складів для зберігання ядохимикатов і мінеральних добрив, накопичувачів стічних вод тваринницьких комплексів і ферм. У межах територій міських і сільських поселень допускається за узгодженням з органами по охороні природи розміщення окремих об'єктів виробничої й соціальної сфери, обладнаних централізованою каналізацією. [2]
В 2004 році Українським науково-дослідним інститутом водогосподарсько-екологічних проблем розроблено "Методику упорядкування водоохоронних зон річок України". На відміну від ДБН 360-92** [4] в Методиці пропонується порядок встановлення ширини водоохоронної зони і прибережної захисної смуги водного об'єкту. За відсутності обрушення берега або його ерозійної активності та при вузькій смузі підтоплення ширина водоохоронних зон встановлюється для малих рік не менш як 250 м; для середніх — не менш як 500 м; для великих — за спеціальним розрахунком. В межах міст і селищ розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюють відповідно до існуючих на час виконання проекту конкретних умов забудови, але не ближче 10 м від брівки берега річки.
Таким чином, з вище приведеного аналізу можна зробити висновок, що в Україні існує протиріччя між містобудівними нормами та іншими законодавчими та методичними документами в сфері встановлення розмірів водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах міст. [1] У процесі вивчення водного й екологічного законодавства України виявляються й інші проблеми й невизначеності, приклади їх представлені в таблиці 1.
Таблиця 1 – Приклади проблем норм водного законодавства
№ Назва проблеми Сутність проблеми 1. Невизначеність земель різних категорій Землі можуть мати однаковий склад та відноситися до різних категорій 2. Невизначеність поняття користування водними об’єктами Змішання для керування водами понять 3. Невизначеність поняття «історично» зложеної території Можливе існування способу, який би обминав норми водного законодавства щодо розміщення засмічуючих об’єктів на території водоохоронних зон 4. Відсутність повноти поняття земель водного фонда в Земельному Кодексі Існує незахищеність деяких видів земель, які теоретично мають належати до земель водного фонду 5. Непристосованість діючого законодавства існуючим ситуаціям на місцевості Іноді зложена історично ситуація протирічить нормам водного законодавства 6. Проблема охорони вод Чорного й Азовського морів Відсутність деяких спеціальних нормативних актів, які необхідно в майбутньому розробити
З огляду на вищевикладене, слід констатувати, що правовий режим водоохоронних зон та прибережных захисних смуг чинним законодавством України визначений, але багато-які його норми потребують доопрацювання шляхом внесення до них змін та здійснення доповнень. Всі ці проблеми й невизначеності виникають не тільки через неточності й невідповідності в законодавчих актах, але й через відсутність ефективної системи керування водними об'єктами, неповноти інформації про них. [9]
Для досягнення ефективного керування водними ресурсами країни необхідна інформація про об'єкти керування, тобто про водні ресурси, і їхні оточення. Особливістю водних, водогосподарчих й інших об'єктів (ріки, озера, моря, канали, водоймища, гідротехнічні спорудження) є їхня істотна довжина й розподіленість по всій території України й суміжних держав. Наявність інформації про точне місце розташування об'єктів, їхньому взаємному розташуванні й взаємозв'язку істотно впливає на якість управлінських рішень, прийнятих і реалізованих на різних рівнях: національному, басейновому, територіальному й місцевому.
Зараз існують дві тенденції й дві точки зору на регулювання використання земель, що прилягають до водних об'єктів:
1) посилення контролю, збільшення витрат бюджету на проведення природоохоронних заходів, очищення території водоохоронних зон. При цьому інформація про наявність водоохоронних зон недоступна учасникам ринку нерухомості. Установлення водоохоронних зон проводиться без обліку сформованого землекористування й забудови. Часте встановлення водоохоронних зон приводить до обмеження прав законослухняних землекористувачів - права на земельні ділянки, що вони оформили до введення обмежень.
2) установлення водоохоронних зон на всій території України вимагає непорівнянних витрат часу й засобів, при цьому регулювання господарської діяльності тільки в межах водоохоронних зон не приносить бажаного позитивного ефекту. Установлення водоохоронних зон не відповідає ні поточній ситуації (наприклад, у Києві й Київській області забудовано вже 30% територій водоохоронних зон), ні світовій практиці в цій області. Пропонується здійснювати природоохоронні заходи не у вузьких межах водоохоронних зон, але на всій водозбірній площі. [11]
В обох підходах до регулювання використання земель, що прилягають до водних об'єктів, необхідні просторовий аналіз і моніторинг факторів екологічного навантаження й землекористування на територіях, що прилягають до водних об'єктів. Широке застосування ГІС-технологій дозволило привести дані, отримані з електронних і паперових польових журналів, у певний набір результатів геодезичних вимірів. Надалі це дозволить здійснювати моніторинг природоохоронних заходів, проводити роботи з дослідження, аналізу, актуалізації ситуації. Завдяки засобам оперативної систематизації графічних й атрибутивних даних, що підтримуються в ГІС, можна аналізувати ситуацію на будь-якому етапі часу. Це дозволяє вирішувати завдання по плануванню робіт, створенню тематичних карт, розробляти плани керування водними ресурсами з метою розрахунку достатньої кількості води для майбутніх поколінь без завдання серйозних збитків навколишньому середовищу з урахуванням процесів, що визначають якість водних ресурсів. Можливість відстеження подальших змін роблять ГІС незамінним інструментом для швидкого одержання необхідної інформації, зберігання й обробки даних, побудови статистичних моделей різної тематики. Рішення всіх цих завдань, а також подальше ведення й створення цифрових карт, ефективно реалізується за рахунок потужних засобів ГІС-технологій, які допомагають відійти від традиційних методів "нанесення олівцем" у додатку до сфери охорони водних ресурсів. [11]
В Україні функціонує ряд інформаційних систем, а також розробляються нові системи. Аналіз розв'язуваних завдань і функціональних можливостей існуючих інформаційних систем показав, що ті самі дані фігурують у різних, функціонуючих автономно, системах. Вся інформація, необхідна для керування водними ресурсами, характеризує географічно розподілені об'єкти. Існуючі автоматизовані системи не покривають усій безлічі завдань, пов'язаних із забезпеченням інформаційної підтримки оперативного й стратегічного керування водними ресурсами країни. Тому при створенні ефективної геоінформаційної системи необхідно враховувати існуючі інформаційні системи й використати накопичені атрибутивні дані. [12]
Таблиця 2 – Завдання, які розв’язуються за допомогою ГІС-технологій
Найменування завдань Призначення завдання 1. Інформаційно-довідкові завдання Пошук і відображення місця розташування об'єктів на карті; Пошук і відображення атрибутивних характеристик об'єктів по їхньому місцюрозташуванні на карті; 2. Завдання аналізу, моделювання й прогнозування природних і техногенних процесів, пов'язаних з керуванням водними ресурсами Дозволяють у зручній і наочній картографічній формі одержувати узагальнену або деталізовану інформацію, як по території всієї країни, так і по будь-якій її окремій частині; 3. Інформаційна підтримка стратегічних рішень Моделювання й прогнозування наслідків аварій (при руйнуванні гідротехнічних споруджень, при катастрофах танкерів, розгерметизації трубопроводів й ін.); Аналіз ефективності витрат бюджетних засобів і заходів, спрямованих на зниження ризику шкідливого впливу вод; Створення тематичних добірок картографічних матеріалів для інформаційної підтримки стратегічного керування водними ресурсами; Оптимізація розміщення розподілених об'єктів (дамб, гребель, мережі пунктів спостережень, експлуатаційних служб, інженерних мереж й ін.); Моделювання зон затоплення й підтоплення при будівництві гідротехнічних споруджень й у паводкових ситуаціях; Розробка перспективних планів експлуатації водоймищ і водогосподарчих систем комплексного призначення 4. Інформаційна підтримка оперативних заходів Контроль паводкових ситуацій і здійснення оперативних заходів щодо зниження їхніх негативних наслідків; Експлуатація водоймищ і водогосподарчих систем комплексного призначення; Моніторинг і контроль над розподілом і витратою бюджетних засобів; Моделювання поширення небезпечних забруднень у водних об'єктах і при погрозі влучення у водні об'єкти;
Як вихідні матеріали використаються наступні цифрові просторові дані:
- лінія берегової риси водних об'єктів;
- цифрова модель рельєфу, лінії рельєфу й оцінки висот;
- дані Автоматизованої системи Державного земельного кадастру про землекористування;
- космічні знімки;
- дані багаторічних кліматичних й екологічних спостережень; і ін.
Проектування водоохоронних зон виконується в 3 етапи:
1. ГІС аналіз території:
- Моделювання поверхневих стоків;
- Розрахунок екологічного навантаження по водостоках на басейн водойми;
- Диференціація ширини зони з обліком розрахункового екологічного навантаження на басейн водойми.
2. Розрахунок водоохоронної зони й просторовий аналіз землекористування в її межах.
3. Коректування розмірів прибережних захисних смуг по космічних знімках. Дешифрування на знімках ріллей, лугів і косовиць, вкритих лісом ділянок і внесення відповідних змін у карту прибережних захисних смуг. Побудова тривимірної моделі місцевості за даними про рельєф, отриманим із цифрової карти. Побудова полігонального покриття, яке показує ділянки місцевості з ухилом більше 3-х градусів. [11]
Основні проблеми процесу встановлення водоохоронних зон:
1. Велика кількість малих рік, що веде до збільшення обсягу робіт.
2. У деяких районах - низька щільність населення, що веде до деяких сумнівів у доцільності встановлення водоохоронних зон на незаселених територіях.
Так само має значення висока вартість процесу розробки проектів водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, проведеного за традиційною технологією (польові обстеження, інвентаризація земель, розробка мер по поліпшенню ситуації й т.п.) При розробці проекту приймаються до уваги, що встановлені водоохоронні зони призначені не тільки для екологічного регулювання, але й приводять до важливих економічних наслідків. Установлення обтяжень й обмежень впливає на господарську діяльність, вартість землі й нерухомості на території міста. Тому в ході роботи виконується аналіз землекористування на земельних ділянках, які попадають у водоохоронну зону. [12]
У даній роботі буде детально вивчена технологія встановлення водоохоронних зон за допомогою ГІС-продукту (а саме програмний продукт ArcGіs) на конкретному прикладі для подальшого впровадження її на практиці. Результатом роботи винна бути графічна частина з кресленням меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, функціонального зонування території та аналітична частина з проектом місцевих правил забудови та землекористування.
В умовах поганого екологічного стану, недостачі питної води, платного користування землею одним з найважливіших питань є визначення режиму забудови та використання земельних ділянок, що прилягають до водних просторів. Основна мета — це раціональне та ефективне використання прибережних територій, враховуючи створення та підтримку сприятливого для проживання людини середовища, захист прав власника та користувача земельних ресурсів, залучення земель в господарський оборот і підвищення їх інвестиційної привабливості. Розглянуті підходи та технологію встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, спрямовані на врегулювання відносин забудовників та землекористувачів, удосконалення управлінням територією та більш ефективного використання.
Отже, питання забудови та землекористування прибережних територій є непростим, потребує розробки методики обгрунтування та встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в різних місцях, подальшого дослідження та внесення змін до нормативно-законодавчої бази.
В даний момент магістерська робота знаходиться на стадії розробки. Після грудня 2009 р. повний текст роботи можна отримати у автора або у наукового керівника. За питаннями звертатися:
Email: malikov_s_s@mail.ru.
Перелік посилань
- Богак Л. М., Тимофєєв М. В. "До питання упорядкування забудови прибережних територій в межах міських населених пунктів". Донбаська національна академія будівництва і архітектури, вул. Державина, 2, 86123, г. Макіївка, Україна.
- Водний кодекс України від 6 червня 1995 року зі змінами й доповненнями.
- "Порядок визначення розмірів і границь водоохоронних зон і режиму ведення господарської діяльності в них", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2002 р.
- Державні будівельні норми України. ДБН 360-92** "Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень", К., 2002
- "Методика впорядкування водоохоронних зон рік України", затверджена Указом Державного комітету з водному господарству № 46 від 29.04.1998 р., Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 16.02.2004 р. № 1173/20-8.
- "Экономический факультет". Тема 4: Факторы производства в мировом хозяйстве. Ресурсный потенциал современной цивилизации. [Электронный адрес]: http://books.efaculty.kiev.ua/mek/2/g4/6.html
- Українська річкова мережа. Інформація про водоохоронні зони. [Електронна адреса]: http://www.uarivers.net/ukr_rvrs/ukr_riv10_1.htm
- Доклад: Реки Украины. Информация по качеству воды в стране. [Электронный адрес]: http://www.bestreferat.ru/referat-17215.html
- Мамченко В. "Водоохранные законы неоднозначны". Противоречия в водном законодательстве. [Электронный адрес]: http://sobitie.com.ua/2006/03/16/vodooxrannye-zakony-neodnoznachny/
- Максименко М. Молодший юрист ЮФ «Спенсер & Кауфманн». "Про можливість будівництва у прибережних захисних смугах уздовж річок і на островах". [Электронный адрес]: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=614
- Радионов Г.П., Купецкая Т.А., Рудов А.И. "Проектирование водоохранных зон с применением ПО ESRI".http://www.dataplus.ru/Arcrev/Number_36/14_zone2.html
- Алексеев В.В., Куракина Н.И., Орлова Н.В., Санкт-Петербургский государственный электротехнический университет «ЛЭТИ», Санкт-Петербург. "Геоинформационная система мониторинга водных объектов и нормирования экологической нагрузки".http://www.dataplus.ru/Arcrev/Number_36/9_StGIS.html
© ДонНТУ 2009 Маліков СС
>> Уверх
ДонНТУ > Портал магістрів ДонНТУ || Про автора