Страхування земельних ділянок як спосіб захисту майнових інтересів власників землі/

Авторы: Кошель А., Мартин А.

Источник: Кошель А., Мартин А. Страхування земельних ділянок як спосіб захисту майнових інтересів власників землі// Землевпорядний вісник. - 2009. - №2 - С. 33-36

Страхування являє собою особливі ввідносини щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, сформованих зі страхових внесків, що сплачені фізичними та юридичними особами. За допомогою страхування забезпечується перерозподіл коштів для відшкодування матеріального збитку особам у разі настання несприятливих явищ і подій, іменованих страховими випадками.

Економічна сутність страхування полягає у формуванні незалежних грошових фондів на випадок настання несприятливих подій. Страхування варто відрізняти від самострахування, при якому фізична особа або підприємство формує власні резервні фонди в грошовому або натуральному вигляді для ліквідації наслідків несприятливих подій, що завдають йому матеріальних збитків.

Страхування як суспільний інститут – це система економічних відносин з метою захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні страхових подій (страхових випадків) за рахунок резервів, що формуються страховими компаніями (страховиками) з одержуваних ними від страхувальників страхових премій і доходів від розміщення засобів страхових резервів.

Попри те, що страхування майна ї досить розвиненим і поширеним видом страхових послуг, питання тсрахування ризиків, пов язаних із використанням земельних ділянок, є порівняно новим та малодослідженим вітчизняною економічною наукою.

Слід зазначити, що, відповідно до статті 12 закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-ХІV, об єкт оренди (земельна ділянка) може бути застрахованим на період дії договору оренди землі за згодою стоорін у порядку, встановленому законодавством України.

Під страхуванням екологічних ризиків при використанні земельної ділянки, на нашу думку, слід розуміти страхування цивільно-правової відповідальності фізичної або юридичної особи (орендаря) за заподіяну шкоду, що може бути завдана земельній ділянці внаслідок зниження родючості або погіршення інших її властивостей (порушення умов використання земельних угідь).

Головним завданням при розробці методичних засад страхування екологічних ризиків при використанні земель, таким чином, слід вважати детальне вивчення економічних таекологічних аспектів землекористування, правового статусу земельної ділянки та її цінності як природного ресурсу та економічної субстанції.

Відносини у сфері страхування, ринку страхових послуг, а також страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Законом України „Про страхування” від 07.03.1996 №85/96 – ВР. Суб єктами правовідносин, що виникають при страхуванні, є:

  • страховики – фінансові установи, що створені у формі акціонерних, повних командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;
  • стразувальники – юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договір страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Таким чином, стахувальниками можуть бути:

  • орендодавці земельної ділянки – громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, в тому числі органи місцевої ради в межах їх повноважень;
  • орендарі земельних ділянок – юридичні та фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов язані, в тому числі, з:

  • володінням, користуванням і розпорядженням майна (майнове страхування);
  • відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Договір страхування – це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику або вигодонабувачеві страхове відшкодування, а страхувальник зобов’язується сплатити у визначені строки страховий платіж і дотримуватися інших умов договору страхування. Договір страхування, як правило, укладається на 1 рік.

Застрахованим вважається майно, місцезнаходження якого зазначене в договорі страхування, в тому числі – земельні ділянки (з присвоєним кадастровим номером), будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Страхова компанія у випадку, коли є юридичні або фізичні особи, з вини яких стався страховий випадок, може скористатися правилом регресу, тобто відшкодування завданих збитків за рахунок винної сторони.

У разі суттєвого пошкодження застрахованої земельної ділянки страхове відшкодування слід визначати у розмірі вартості витрат на рекультивацію земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилась до настання страхового випадку, але не більше страхової суми, обумовленої договором. При цьому під рекультивацією слід розуміти комплекс організаційних, технічних, біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення грунтового покрову деградованих земель, поверхня ких порушена внаслідок настання страхового випадку.

При заподіянні шкоди земельним ділянкам третіх осіб, розмір страхового відшкодування має визначатися розміром витрат на відтворення з урахуванням ступеня, характеру пошкодження, зафіксованого у відповідному акті огляду знищеного або пошкодженого майна.

Особливо важливою стає чітка класифікація можливих ризиків, що можуть виникати у процесі використання земель. Страховий ризик являє собою певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настанняю Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, що відбулася і з настанням якої виникає обов’язок стрховика здійснити виплату страхової суми (відшкодування) страхувальнику або третій особі.

Доцільно виділити три групи ризиків, що можуть виникати у процесі використання земель:

  1. природні, що обумовлені погіршенням земельної ділянки як об’єкту майнових прав унаслідок дії непереборних стихійних явиш;
  2. техногенні, що обумовлені погіршенням земельної ділянки як об’єкту майнових прав унаслідок дій або бездіяльності користувача земельної ділянки, що призвели до зниження родючості землі або погіршення інших корисних властивостей землі;
  3. організаційно-правові, що обумовлені недотриманням обов’язків землекористувача, що встановлені законом або договором.

Страхування земельних ділянок – це не лише перспективний, а й дуже складний вид діяльності. Дуже важливо підвищувати рівень страхових знань, якими володіють наявні й потенційні споживачі страхових послуг у сфері землекористування.

Необхідно розробити цілу низку документів для впровадження страхування цивільної відповідальності орендаря за заподіяну шкоду земельним ділянкам, у тому числі програми та правила страхування екологічних ризиків при використанні земель. Наслідком такої роботи має стати систематизація і удосконалення існуючих та розробка нових нормативно-правових документів у сфері земельного, екологічного та страхового права, зокрема:

  • вдосконалення нормативно-правових актів засад регулювання і контролю за використанням природних ресурсів, зокрема, земель, охороною довкілля та забезпеченням екологічної безпеки;
  • обгрунтування та розробка методичних документів щодо інтеграції страхової та землевпорядної діяльності у питаннях забезпечення сталого розвитку територій;
  • широке впровадження екологічного страхування;
  • створення земельно-інформаційного та матеріально-технічного забезпечення для впровадження системи страхування екологічних ризиків при використанні землі;
  • розробка стандартів, справедливих тарифів та нормативів страхування екологічниз ризиків;
  • методичне забезпечення страхування земель тат підготовка висококваліфікованих кадрів відповідного спрямування.

Страхування земельних ділянок має забезпечити один із головних принципів земельного законодавства – пріоритет вимог екологічної безпеки. Воно має розглядатися як джерело коштів для відновлення земель у разі виникнення несприятливих процесів, пошкодження або руйнації земельни поліпшень, невиконання обов язків землекористувачами тошо.

Список літератури:

  1. Закон України „Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-ХІV// Відомості Верховної Ради України від 17.11.1998 р., №46, стаття 280.
  2. Закон України „Про страхування” від 07.03.1996 №85/96 – ВР// Відомості Верховної Ради України від 30.04.1996 р., №18, стаття 78.
  3. Кошель А. О. Страхування ризиків у використанні земель// Землеустрій і кадастр. – 2008. - №3. – С. 69 – 74.