Источник: Труды IV Международной конференции (БРМ 2003), Донецк 2003
Перша знахідка молібденіту була здійснена в 1951р. геологами Волноваської геолого-розвідувальної партії при перегляді керну свердловин Мазуровського рідкісноземельного родовища Октябрьського лужного масиву. Молібденіт в керні був представлений мілкими лузками, які були вкраплені в жильному сієніт – пегматиті потужністю менше 0,5 м. Потім по свердловинах родовища була встановлена рудна зона складної будови, представлена низкою жилоподібних тіл, які перемежовуються з вміщуючою дуже зміненою (біотитизованою) породою основного складу. В крайових частинах рудної зони також спостерігаються контактові змінення бокових основних порід, супроводжуючиєся утворенням ослюденілих екзоконтактних оторочок потужністю в декілька десятків сантиметрів. Північніше зустрінуті потужні мікроклін–нефелінові пегматити, які не вміщують молібденіт, але він міститься в габроїдах у вигляді примазок. Рідкісним супутником молібденітової мінералізації видимої макроскопічно є піріт, циркон і пірохлор. Розподіл молібденіту, в тих випадках коли він представлений мілколузковим різновидом, більш – менш рівномірний по всьому об’єму породи. Рідше відзначаються його гніздові та лінзовидні скупчення. Вміст металу більш ніж 0,1% (по даним хімічних аналізів). В процесі робіт останніх років на Мазуровському родовищі склад метасоматичних пород, що містили молібденову мінералізацію, був значно поширений. Молібденітова мінералізація прожилкового типу зустрінута в метасоматитах, маріуполітах, мікроклін – нефелінових пегматитах. Всього на Мазуровському родовищі зустрінуто більше 40 проявів молібденітової мінералізації. Всі прояви тяготіють до зони потужністю 300 м, яка своїм східним крилом торкається Дмитрівського гранітного кар’єру. Кар’єром розробляються докембрійські граніти на бут і щебінь. Породи представлені червоно – бурими середньо – грубозернистими мікроклиновими різновидами, часто інтенсивно тріщинуватими і брекчийованими. Головною структурною особливістю даної ділянки є наявність ряду крутопадаючих субмеридіональних розривних структур, які перетинають кар’єр з північного сходу на південний захід, і з якими пов’язані пологі насувні деформації. До останніх часто приурочені зони облуговування та інтенсивної альбітизації з цирконієвою мінералізацією.
Прояв молібдену Дмитрівський розташований у північно – західному секторі кар’єру, де його розкрито нижнім уступом північно – західної стінки. Він знаходиться в 1,7 км на північний схід від Мазуровського рідкіснометального родовища. В геолого–структурному відношенні Дмитрівський рудопрояв належить до екзоконтакту Октябрьського лужного масиву і східного борту крупної тектонічної зони північно – східного простягання, що обмежує масив з обох боків. Для всієї зони екзоконтакту масива, особливо в межах площ тектонічних порушень, характерний широкий прояв метасоматичних і гідротермальних процесів, виражених як в альбітізації, егірінізації, фенітізації та облуговуванні порід рами, так і в появі тіл і жил альбітитів, метасоматитів, фенітів по зонам дроблення та тріщинуватості кристалічних утворень. У нижньому уступі кар’єру зона розлому має потужність 15 м, представлена серією крутопадаючих тріщин північно – північно – східного простягання, які містять в собі зони брекчіювання і дроблення, тектонічних глин, дайки основного складу. У видимій східній частині зсуву, яка зі сходу обрізана уступом кар’єру, відслонюється рудна зона потужністю понад 3 м. Її західним обмеженням є одна з тектонічних тріщин . Зі сходу рудна зона обмежена уступом кар’єру. Рудна зона має круте падіння, згідне з контролюючою її розривною структурою, характеризується зональною будівлею.
Західна частина зони потужністю 1 м складена метасоматично переробленими гранітами зі смугами і ділянками інтенсивно змінених зеленувато – сірих порід з жилами (до 3-4 мм), гніздами і вкрапленістю молібденіту розміром від 1-2 до 5-6 мм. Макроскопічно зони колорудних змін представлені лінійно – витягнутими ореолами щільних зелених порід потужністю до 0,5-1,0м, основним мінеральним новоутворенням яких є егірин. Центральна частина зони (1м) представлена зеленими егіриновими породами з реліктами інтенсивно перероблених польових шпатів з повсюдною рясною вкрапленістю молібденіту, вміст якого в штуфах може досягати 0,5-1,0%. Видима східна частина зони (1м) за своїм складом і будовою займає проміжне положення між першими частинами, складена смугами, що чергуються, інтенсивно перероблених гранітів і егіринових метасоматитів з повсюдною рясною вкрапленістю і жилами молібденіту. У звалах кар’єру на схід від описаної зони поряд з аналогічними породами зустрічаються уламки кварцових жил із прожилками і вкрапленістю халькопіриту, піриту, інших сульфідів. За наявністю звалів у кар’єрі встановлюється продовження зони по простяганню на південний захід як мінімум на 50-100 м, у той час як рудоконтролююча розривна структура просліджується на 500 м. Проведене випробування рудної зони (у тому числі і борозневе ) показало, що вміст молібдену в пробах склав 0,3% при високих концентраціях ніобію 0,084% та цирконію – 0,058%. В штуфних пробах вміст молібдену досягав 1,7%, ніобію 0,51%, цирконію 0,23%. Розташування Дмитрівського рудопрояву в ендоконтакті Октябрьського масиву, близько від Мазуровського родовища, безсумнівно зв’язане з проявом лужного магматизму Октябрьського масиву. Вплив остаткових розчинів на породи масиву та рами сприяло появі численних рудопроявів молібдену та інших рідкісних металів. Ці надані дозволяють пов’язати усі прояви молібдену з гідротермально – метасоматичними процесами натрового метасоматозу (зонами егірінізації порід).
У процесі попередніх пошукових робіт у Східному Приазов’ї виявлені перспективні рудопрояви молібдену, пов’язані з субвулканічними тілами трахіт–трахіандезитової та липарітової формацій палеозойського віку. Рудна мінералізація у межах рудопроявів належить до прожилково – вкрапленого типу і контролюється зонами окварцювання, аргилізації, мусковитизації. Рудопрояв Новоселівський приурочен до блоку найдавніших супракрустальних порід, представлених діорит- ендербіто – гнейсами, діорито – гнейсами, плагіомігматитами токмакського комплексу, серед яких розвинуті смуги, лінзи кристалосланців, гнейсів біотит – амфібол – піроксенових, двупіроксенових і амфіболітів західно – приазовської серії. Блок затиснутий двома інтрузіями: з заходу – крайовою частиною Анадольського масиву, зі сходу кварцевими сієнітами Кальміуського масиву хлібодаровського комплексу. В блоці найдавніших порід по свердловинам виділяється смуга шириною близько 600 м, в межах якої є субпаралельні зони пірітизації і окварцювання. Вони мають субмерідіональний напрямок, згідно із смугастістю порід. У вивченому розрізі свердловинами зустрінуті 11 подібних зон, потужністю від 1 до 18-20 м. Окварцювання розвинуте у вигляді метасоматичного просочування і штокверкових малопотужних кварцевих жилок. Молібденове зруденіння тяжіє до інтервалів штокверкового окварцювання.
Рудопрояв Капланівський належить до зони окварцювання, розташованої на контакті ортофірів з кварцевими сієнітами. Потужність рудної зони 7-10м. Вона простежена свердловинами на протязі 400м і на глибину до 100м. В зоні зруденіння відзначені мінерали піріт, халькопірит, сфалерит, молібденіт, галеніт і літієва слюда. Молібденове зруденіння спостерігалось по всьому керну двох свердловин, промислові концентрації фіксувались в лежачому боку кварцевих сієнітів, на контакті з ортофірами. Все це значно розширює перспективу пошуків молібденіту у Східному Приазов’ї.