Коротко про себе

Середній бал у період навчання у бакалавраті – 4,93.

Володіння мовами: російська, українська, англійська.

Досвід роботи з програмами:
   - Microsoft Office (Access, Excel, PowerPoint, Project, Word, Visio);
   - Corel Draw, Adobe Photoshop, Macromedia Flash, Macromedia Homesite;
   - Assembler, Visual Pascal, Visual C, C++ Builder, Visual Basic, Matlab;
   - Visual FoxPro, Microsoft SQL Server, Cache;
   - NetCracker, NetSim;
   - BPwin, ERwin, Rational Rose.

Захоплення: подорожі, музика, спорт.

Особисті якості: терпіння, цілеспрямованість, наполегливість.

АВТОБІОГРАФІЯ

Дитинство

Я, Солодуха Ольга Володимирівна, народилася у Донецьку 30 листопада 1986 року. У мене дружня родина. Мати, Солодуха Надія Данилівна, – домогосподарка, дуже добра і чуйна. Батько, Солодуха Володимир Миколайович, працює будівельником. Він дійсно глава родини, але, незважаючи на це, дуже любить готувати. Причому це можуть бути як перші та другі страви, так і тортики або тістечка. Також у мене є сестра Тетяна. Вона на шість років доросліше за мене. Ми з нею дуже дружні, хоча без маленьких сварок життя було б нудним. У житті для мене родина на першому місці.
З трьох років я пішла у дитячий садок. Група у нас була хороша, а вихователька, Марія Єфиміївна, піклувалася про нас, як про власних дітей. Коли намічалося чергове свято, ми із задоволенням готувалися до концерту: вчили вірші, співали пісеньки і танцювали. Також проводилися конкурси на спритність, сміливість і кмітливість. А переможцю наша вихователька вручала призи. І в такі святкові дні ми запрошували наших батьків на концерт, щоб вони могли побачити, чому ми навчилися, і пишатися нами. Звісно ж, я любила співати і танцювати, і нерідко вигравала у конкурсах, за що отримувала цукерки, шоколадки або фломастери. Саме тоді у мене виявилися такі якості, як терпіння, цілеспрямованість і винахідливість. Ми переїхали, коли мені було шість років. І мені довелося піти в інший дитсадок, де я також не сумувала. Ось тільки шкода було розлучатися з друзями і моєю улюбленою вихователькою. Але я звикла. Не забувала старих друзів, але із задоволенням знайомилася з новими.

Шкільні роки

Час йшов, і прийшла пора йти у перший клас. З великим бантом і букетом квітів для моєї першої вчительки, Людмили Миколаївни, – саме так я запам’ятала своє перше вересня у першому класі. Це було в 1994 році. Училася я в школі № 122. Набір предметів був стандартний: читання, правопис, малювання, математика і фізкультура. Крім того, з першого класу ми почали вивчати англійську мову й інформатику. А в п’ятому класі в якості факультативу до шкільної програми додали світову художню культуру. Ходили усім класом – адже це було так цікаво!
У середній школі мені подобалася математика. Тому, коли перед восьмим класом довелося обирати профілюючий предмет, я, не вагаючись, обрала фізико-математичний клас, і, признатися чесно, ніколи про це не пошкодувала. У нас класним керівником була вчителька фізики Тетяна Іванівна. Незважаючи на те, що наш клас був не «найспокійнішим» у школі, вона піклувалася про нас і завжди допомагала у тяжку хвилину. Ми за це їй дуже вдячні.
У старшій школі я приймала участь у шкільних олімпіадах з таких предметів: математика, фізика, інформатика, українська мова та література, англійська мова, історія. Нерідко займала перші місця, після чого брала участь у районних, а також міських олімпіадах. Це мені дуже допомогло на рейтингах з математики і фізики при вступі в Донецький національний технічний університет на спеціальність інформаційні управляючі системі та технології факультету комп’ютерних інформаційних технології та автоматики. Цю спеціальність я обрала тому, що мене цікавили комп’ютери і подобалось писати програми до цікавих задач, що у мене, до речі, досить непогано виходило. Таким чином, ще до закінчення одинадцятого класу я вже була зарахована в університет. А школу я закінчила з золотою медаллю.

Університетські роки

У 2004 році я прийшла на перший курс у Донецький національний технічний університет, де познайомилася з моїми одногрупниками. Група наша була веселою. Ходили на пари, здавали сесії, відпочивали. Як це не дивно, спочатку програмування здавалося складним предметом. Адже те, що ми почали вивчати в університеті, дуже відрізнялося від шкільної програми. Проте згодом ми зрозуміли, що все не так вже і складно. Йшов час, змінювалися викладачі, предмети. І ось після третього курсу ми пішли на практику.
І ось після третього курсу ми пішли на практику.
З другого липня 2007 року по двадцять друге липня 2007 року та з двадцять восьмого січня 2008 року по десяте лютого 2008 року я проходила практику на підприємстві АТЗТ «ДОТІ», де ознайомилася з характеристикою й організаційною структурою підприємства; провела дослідження за темою магістерської роботи; провела збір матеріалів для закріплення та поглиблення знань за фахом.
А в 2008 році ми здали державний іспит та отримали ступінь бакалавра комп’ютерних наук. Після цього я поступила на магістра й учусь зараз на п’ятому курсі у групі ІУС-08м. В якості теми магістерської роботи я обрала: «Розробка комп'ютерної підсистеми планування та прогнозування випуску продукції в умовах швейного підприємства АТЗТ ДОТІ». Мій науковий керівник – доцент кафедри АСУ Жукова Тамара Порфиріївна.

Плани на майбутнє

У найближчий час я планую закінчити Донецький національний технічний університет, отримати диплом магістра комп’ютерних наук і знайти цікаву та добре оплачувану роботу за фахом. Через деякий час вийти заміж і стати мамою. Звісно ж, піклуватися про батьків і не забувати старих друзів.
І ще дуже хотілося би подорожувати, побачити світ, побувати в різних країнах і познайомитися з культурами різних народів. Зокрема, хотілося б перш за все побачити піраміди в Єгипті, замки у Франції та Великобританії, храми в Греції, собори в Італії, кориду в Іспанії, квітковий фестиваль в Голландії і багато що інше.
Не знаю, що чекає на мене у майбутньому, але я буду прагнути втілити мої плани у життя.