Стіхар Аліна Геннадіївна

КОРОТКО ПРО СЕБЕ

Середній бал у період навчання у бакалавраті – 4,81.
Особисті дані: громадянка України, 1987 р.н., не одружена.

Уміння та навички:

1. ПЗ для візуальної розробки Windows-додатків:
• Visual Basic
• Visual C++
• Borland C++ Builder
2. Системи управління базами даних:
• Microsoft Access
• Visual FoxPro
• MS SQL Server
• Cache
3. ПЗ в області реалізації засобів CASE-технологій:
• BPwin
• ERwin
4. Графічні редактори:
• Corel Draw
• Adobe Photoshop
• Macromedia Flash MX

Володіння мовами: російська, українська. В обсязі, достатньому для читання і розуміння, – англійська мова.

Додаткові відомості: навчання в Навчально-методичному центрі іноземних мов «ARPI». Кінцева мета навчання: складання іспиту міжнародної сертифікації з англійської мови.

Особисті якості: старанність, відповідальність, пунктуальність, цілеспрямованість.

Захоплення: спорт, читання художньої літератури, ручна вишивка.

АВТОБІОГРАФІЯ

• Дитинство
• Шкільні роки
• Університет
• Про магістерську роботу
• Плани на майбутнє

  Дитинство

Народилася Я в теплий літній день 11 липня 1987 року. Я єдина дитина в сім'ї, тому батьки ретельно займалися моїм вихованням, за що я їм дуже вдячна. Вони найдорожчі і близькі для мене люди.

Мій тато, Стіхар Геннадій Петрович, працює на шахті ім. А.А. Скочинського. Він добрий сім'янин і справжній голова сім'ї, а мама, Стіхар Валентина Семенівна, працює в Головному управлінні статистики в Донецькій області. Вона справжній професіонал своєї справи, у всьому любить порядок, як в роботі, так і в житті.

По спогадах батьків – в дитинстві Я була спокійною і милою дитиною, не вередувала, але постійно потрапляла в різні історії: то падала на рівному місці, то збивала бурульку, яка дивом не потрапила мені в око, загалом, досить активно пізнавала світ. У садок пішла рано – в 1,5 роки – це найбезтурботніший час в моєму житті, спогади тільки позитивні. Чомусь, до загального здивування моїх батьків, дуже запам'яталися макарони з сиром, які і зараз є одними з моїх улюблених страв.

В цей же час почали виявлятися мої здібності до творчості, мені подобалося малювати і танцювати. На новорічних ранках мені діставалася почесна роль сніжинки! А що стосується малювання, то мама до цих пір зберігає мої дитячі малюнки і завжди згадує дошкільне тестування, на якому діткам нашої групи дали лист паперу, із зображенням овалу і кожен повинен був намалювати, те, що підкаже йому фантазія. Результати були найрізноманітніші: сонечко, квіточка і лише Я відрізнилася і намалювала їжачка.

Поряд з садком знаходилася школа № 125, в якій Я і провела всі 10 років навчання, але про це вже в наступному розділі ...

  Шкільні роки

Перше вересня 1994 року пам'ятаю як зараз. Цієї радісної події чекала з нетерпінням і буквально рахувала дні. Готувалися ми з мамою ретельно, заздалегідь придбали зошити, ручки, разом вибрали щоденник, купили чорні лакові туфельки, на невеликому каблучку, чому я була невимовно рада, оскільки відчувала себе дорослою. Багато в чому такому відношенню до школи і до навчання Я зобов'язана мамі, яка з малих років учила мене, що у кожного своя робота, а моя полягає в тому, щоб добре вчитися.

Навчання в молодших класах давалося мені легко, можливо тому що Я вже прийшла добре підготовленою: уміла читати і писати, але, звичайно ж, потрібно віддати належне моїй першій вчительці, Файфер Ганні Петрівні, яку Я дуже добре пам'ятаю. Вона завжди піклувалася про нас, брала особисту участь в становленні кожного. Ганна Петрівна так підносила матеріал, що вихід до дошки був святом. Окрім основного курсу ми додатково займалися математикою, і Я вважаю, що саме завдяки їй, Я так полюбляю точні науки.

Роки, проведені в середній і старшій школі, пролетіли дуже швидко. Я була старостою і активно брала участь в житті школи, нерідко захищала її честь на шкільних олімпіадах. Брала участь практично у всіх шкільних постановках! З нашою вчителькою російської мови і літератури, Гладковою Ганною Валентинівною, ми ставили спектаклі по творах Пушкіна, Шекспіра і багатьох інших класиків. Головна роль царівни, в казці про «Царівну і сім богатирів», запам’яталася мені найбільше.

В цей же час я зацікавилася ручною вишивкою, шкільні заняття мене настільки захопили, що я вирішила займатися додатково. У нашому районі є БДЮТ (Будинок дитячої і юнацької творчості), я записалася на заняття, і до свого здивування і гордості потрапила до заслуженого майстра України по вишивці – Валентині Григорівні. Вишивка і зараз займає особливе місце в моєму житті, це не тільки хобі, для мене це засіб виразити свою любов і теплоту дорогим мені людям, оскільки в кожну роботу я вкладаю частинку душі.

Не можу не згадати Мільченко Людмилу Василівну, вчительку алгебри і геометрії, саме вона розвинула мої здібності до математики. Це чудова жінка, сувора, але справедлива, проблем з дисципліною у неї ніколи не було. Вона заклала фундаментальні знання і розвинула логічне мислення. Проте для того, щоб поступити по рейтинговим випробуванням цих знань було не достатньо. Порадившись з батьками, Я ухвалила напевно найсерйозніше і найвідповідальніше рішення в своєму житті – займатися з репетитором і пробувати свої сили на рейтингах. Моїм репетитором став Гордєєв Георгій Григорович. У мене не вистачить теплих слів щоб розповісти про цю дивовижну людину: окрім того, що він викладач від Бога, Георгій Григорович навчив мене вірити в свої сили і не боятися труднощів, і завдяки ньому у мене з'явилася можливість на рівні зі всіма брати участь в рейтингах під час вступу до ДонНТУ.

Шкода, звичайно, що не можна розповісти про всіх вчителів, оскільки так чи інакше кожен їх них вплинув на становлення мене як особистості.

  Університет

Вибір професії дався мені нелегко. З раннього дитинства я знаходилася в творчому пошуку і бачила себе в ролі моделі, вчительки історії, зубного лікаря. Самим авантюрним було моє бажання вчитися грати на скрипці, але батьки мене вчасно відрадили, за що їм величезне спасибі. Подорослішавши, у всьому хотіла бути схожою на маму, мій незмінний авторитет (яким залишається і до цього дня), а тому своє подальше навчання пов'язувала з економічною спеціальністю. Остаточне рішення я ухвалила в 11 класі. Хоча, чесно кажучи, фраза «Інформаційні управляючі системи», мало що говорила мені у той час.

Як Я вже згадувала вище, про своє зарахування в ДонНТУ Я знала заздалегідь, оскільки вдало здала рейтингові випробування і по їх результатах була рекомендована до зарахування в ряди студентів бюджетної форми навчання на факультет КІТА.

Спочатку було дуже важко вчитися, особливо на першому курсі. Університетське навантаження, в порівнянні зі шкільним, було просто колосальним! Але зовсім скоро Я втягнулася і звикла до цього ритму. Студентське життя мене не розчарувало, дійсно це самий добрий і веселий час в житті кожного. За вдачею Я людина цікава і мене завжди приваблювали предмети, які нам викладали. До того ж в університеті прийшло усвідомлення того, що вся виконана робота: кожна лабораторна, кожен семінар, кожна курсова, не даремна, і готує мене до дорослого життя, де отримані знання необхідно буде застосувати на практиці.

Отримавши диплом бакалавра, Я продовжила своє навчання в магістратурі і поставила перед собою нову мету: успішно захистити диплом магістра.

  Про магістерську роботу

Тема моєї магістерської роботи – «Методи та алгоритми комп'ютеризованої системи прогнозування показників народонаселення».

Ця тема завжди є актуальною, оскільки демографічні прогнози найчастіше використовуються як основа для планування. Наприклад, при оцінці потреб країни або регіону в нових робочих місцях, вчителях, школах, лікарях, медичних сестрах, міському житлі або продуктах харчування, необхідно мати відомості про чисельність населення, якому будуть потрібні послуги. Таким чином, демографічні прогнози служать відправною крапкою для більшості прогнозів про майбутні потреби.

Науково-дослідною роботою займаюся під керівництвом чудового викладача і фахівця – доцента кафедри АСУ Привалова Максима Володимировича.

  Плани на майбутнє

Звичайно ж, в майбутньому на першому плані написання магістерської роботи і її успішний захист. Я не звикла зупинятися на досягнутому, у сфері своєї самоосвіти, тому планую отримати поглиблені знання англійської мови, технічної зокрема. Як говорить наш викладач – Бойко Микола Григорович: «Для себе вчитися – завжди мало!».

Наступна ступінь – знайти високооплачувану цікаву роботу за фахом з можливістю кар'єрного зростання.

І для душі … дуже хотілося б відвідати Санкт-Петербург.