Ярошенко Євгенія Олександрівна

Керівник: к.т.н., доцент Секірін Олександр Іванович

Коротко про себе

     Середній бал за період навчання в бакалавраті склав 4.71.
Володіння мовами:    українська, російська, англійська (технічна).
Вміння та навички    Професійні навички:

• - мови програмування: Turbo Pascal, C/C++, MS Visual C++ 6, C++ Builder, Delphi, Visual Basic 6, Assembler, HTML;
• - засоби розробки БД: Access 2003, Visual FoxPro 9, MS SQL Server 2000;
• - пакети: MS Office, Visio, BPwin, ERwin, NetCraker, Matlab, Macromedia Flash, Corel Draw 12, Adobe Photoshop 7.0, Dreamweaver.

Автобіографія

Дитинство

         Я, Євгенія Ярошенко, народилася 10 червня 1986 року в м. Донецьк. Мої батьки (Олександр Федорович та Олена Вікторівна) були дуже ради бачити мене в той день, у цьому я впевнена :). Перші кілька років мого життя ми з батьками жили в селі (с.Олексіївка Донецької області) з бабусею й дідусем - батьківськими батьками. Коли мені виповнилося 3 роки, батьки вирішили переїздити до Донецька. Тоді почалося моє соціальне життя - я почала ходити у дитячий садок. Спочатку мені це дуже не подобалося, але потім мамі доводилося мене вмовляти піти додому.
         Щоліта я обов'язково була в селі: повітря там чистіше та свіжіше, та й бабусині частування тільки на користь.
         Якщо вірити історіям родичів, я була непосидою й жахливою чомучкою. Більш того, я була жаднюгою, особливо з дітками. Мені зараз дуже соромно про це згадувати. Але в той же час, за словами батьків, я була відкритою, товариською й уважною дитиною та завжди швидко знаходила спільну мову навіть із незнайомими людьми - частіше чомусь із дорослими.

Шкільні роки

         1 вересня 1993 р. я в перший раз іду до школи (ЗОШ №142) - красива та весела. Цей день був одним із ключових. Усе була прекрасно: погода, однокласники, настрій. Тільки вчителька порушила гармонію всього цього, бо природа явно обділила її даром викладання та вмінням щирого спілкування. Її основним методом впливу на нас був крик, а іноді й сила. Але я намагалася вчитися добре і в мене це виходило.
         За 9 днів до мого 9-річчя батьки подарували мені сестричку - Світлану! Я була дуже здивована та одночасно із тим неймовірно рада від такої події - поповнення в нашій родині. Я присвячувала сестричці більшу частину свого часу, поки вона була маленькою. Так що в мене є досвід догляду за дитиною!
         Після закінчення початкових класів нашим класним керівником стала Шулакова Ганна Митрофанівна - вчитель фізкультури - мудрий педагог та чудова жінка! І, незважаючи на те, що вона була вже немолода, бадьорості, енергії та оптимізму в неї було хоч відбавляй! Ганна Митрофанівна й по сьогоднішній день веде заняття фізкультури.
         П'ятикласницею я почала відвідувати заняття шейпінгом. Мені це було по душі. Займалися ми 3 рази на тиждень. Це був чудовий час! Ми часто виступали на площі ім. Леніна у святкові дні нашого міста. На жаль, процес вступу до університету вимагав багато часу і заняття довелося залишити. Зараз мені дуже не вистачає тієї приємної втоми після насичених занять.
         У школі я вивчала все, що могла надати мені загальноосвітня школа. Все, начебто, було гарно, але чогось мені не вистачало в шкільних стінах. Так, після закінчення 8-го класу, я замислилась про щось більш цікаве й почала відвідувати підготовчі курси для вступу до Донецького колежу.
         В 2001р. я успішно складаю вступний екзамен у Донецький колеж і закінчую 9-ий клас вдруге. Навчання в колежі було яскравим, цікавим і захоплюючим. Кожен урок російської літератури - це ціла вистава: ми грали «Мертві душі» Гоголя М.В., «Війна і Мир» Толстого Л.М. (причому я грала Андрія Болконського), «Міщанин у дворянстві» Мольєра. Ми організовували уроки читання віршів на пам’ять, уроки на вільну тему, де ми зачитували наші есе. Це було, по-перше, незвичайно у порівнянні зі школою, по-друге - цікаво, а по-третє - духовно. Наш учитель російської мови та літератури Світлана Андріївна (величезна їй подяка!) намагалася не тільки познайомити нас із літературою, але й навчити нас тому, що значить бути гарною людиною. Я думаю, це навіть набагато важливіше. Світлана Андріївна внесла чималий вклад у становлення мене як особистості.
         Я ніколи не забуду мого вчителя математики - Дмитра Поли, він завжди давав мені стимул до пізнання. Це знадобилося мені при вступі до університету. І звичайно ж мого вчителя інформатики - Лідію Михайлівну Забіяко, вона так подала нам світ програмування, що завдяки їй я вирішила подавати документи в ДонНТУ на спеціальність «Інформаційні управляючі системи».

Університет

         2004 - рік мого вступу до університету. Протягом цього року були здані 3 іспити (рейтингу) з математиці, підготовка до яких велася вдень і вночі та за результатами яких мене зарахували на перший курс. «Ура! Я це зробила!». Радості не було межі. Але мій оптимізм зненацька пропав після першої сесії. Я навіть подумувала про перехід до іншого факультету, але батьки переконали мене залишитися тут, про що я зараз не шкодую. Перша сесія принесла також і позитивні події (як би на противагу) - я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком :).
         Навчальний процес, звичайно, вимагав чималих зусиль для досягнення позитивних результатів, але воно того варте. Так семестри проходили сесія за сесією. По закінченні чотирьох років навчання можу відзначити, що C++ Builder, SQL Server 2000, Web-програмування, англійська мова, штучний інтелект та нейронні мережі – це ті дисципліни, що були найцікавішими та найкориснішими на мій погляд.
         Але ми вміємо не тільки вчитися, але й веселитися!. Іноді ми з одногрупниками збираємося разом просто відпочити або відсвяткувати, наприклад, День Студента або прихід весни... Це розбавляє трохи наші студентські будні.
         У тому ж 2004 році я записалася на курси англійської мови «Арпі». Курси мені подобалися безумно, тому що наші заняття були цікавими, веселими (іноді сміятися вже просто не було сили) і, що найголовніше, ефективними. У нас було суворе правило - ні слова по-російськи, тільки англійська. Це призводить до того, що ти починаєш думати! англійською мовою. У нашій групі було 3 дівчини та 2 хлопця. Ми грали в різноманітні кумедні ігри; улаштовували презентації наших вигаданих ресторанів, музеїв, кафе; читали книги по черзі й потім переказували прочитане всім іншим.
         Вибір наукового керівника був однозначним - Секірін Олександр Іванович. Це не тільки всіма шановна людина й серйозний науковий діяч - доцент, зам. декана нашого факультету, але й просто гарна людина й відмінний співрозмовник з відмінним почуттям гумору! Можу сказати одне - мені повезло з науковим керівником!
         Улітку 2008 р. я відмінно здала державний іспит та одержала ступінь «бакалавра комп'ютерних наук». Після цього мене зарахували на п'ятий курс у групу магістрів, де зараз я і навчаюся. Тема моєї магістерської роботи - «Оптимізація параметрів коксування вугілля за допомогою генетичного програмування». Суть роботи полягає у пошуку рівняння залежності між факторами технологічного процесу і потім, використовуючи знайдене рівняння, визначенні, при яких значеннях факторів можна одержати найкраще значення параметру, що оптимізується. На сьогоднішній день мною проведений огляд існуючих методів та програмних інструментів і проаналізований обраний метод - метод символьної регресії.
         7 вересня 2008 р. я вийшла заміж за Ярошенко Сергія Олександровича та змінила прізвище. Моє дівоче прізвище - Гречук.

Плани на майбутнє

         Мої плани на найближче майбутнє: реалізувати рішення задач, що поставлені у магістерській роботі, домогтися впровадження моєї програми в існуючу інформаційно-аналітичну систему Авдієвського коксохімічного заводу, знайти роботу.
         Мої плани на більш довгостроковий період: подарувати чоловіку дитину (можливо, їх буде декілька :)), розвиватися як особистість та удосконалювати свої професійні якості! Зараз, в умовах кризи економіки та політичної ситуації, дуже важко що-небудь планувати. Головне - бути затребуваним фахівцем та любити свою роботу, а ще - ніколи не зупинятися на досягнутому та дивитися на світ з оптимізмом!