Зенкевич Кирил Олександрович

Автобіографія

• Коротко про себе
• Дитинство
• Школа
• Університет
• Плани на майбутнє

Дитинство. Я, Зенкевич Кирило Олександрович, народився 15 вересня 1987 року в місті Донецьку. Мій батько Зенкевич Олександр Генріхович - гірничий інженер, народився 8 січня 1955 року у місті Новосибірську, у данний час пенсіонер. У свій час керував Кемеровським вугільним розрізом і вивів підприємство в лідери по видобутку вугілля не тільки в Кузбасі але й у Радянському союзі. Його батько Генріх, а мені він доводиться, як ви розумієте дідусем, очолював кілька років штаб радянських фахівців в Ірані. Він також гірничий інженер автор декількох наукових публікацій. Моя мати Зенкевич Олена Георгіївна - державний службовець, народилася 8 лютого 1953 року в місті Донецьку. Працює в Державному Департаменті по виконанню покарань у Донецькій області. Нагороджена орденом за вірність професії, оскільки проробила на одному місці більше тридцяти років. Взагалі після народження я був оточений міцною й люблячою родиною, а також бабусями які теж взяли велику участь у моєму вихованні. Часом їм було не легко, оскільки у дитинстві, як мені розповідали я був дуже неспокійною дитиною, і постійно кудись влазив куди влазити було вкрай небажано. У дитинстві я дуже любив футбол і міг до вечора гоняти м'яч у дворі. Також ходив у секцію карате й у басейн. Дуже захоплювався астрономією і географією. В мене велика рідня по лінії батька, яку взагалі не перерахувати, але братів все-таки згадаю Микита, Єгор, Єфим усі живуть у Росії. По лінії матері дві троюрідних сестри Яна, і Аліна живуть у Волновасі. Взагалі дитинство було веселим і безтурботним, як сама щаслива пора у житті. Особливо запам'яталися новорічні свята, коли вся родина збиралася разом отоді й починалися дійсно веселощі. Також у дитинстві я багато подорожував, раз вісім літав на літаку й навіть був на Сахаліні і у Мурманську.

Школа. В 1994 році пішов у перший клас Донецької гімназії №260, де відучився три роки. Це було скоріше не навчання, а захоплююча подорож у світ знань, у якому нас супроводжувала моя перша вчителька Любов Богданівна. Школа - це період часу, коли формується особистість і здобувається головний багаж знань. Людина йде в школу, будучи зовсім дитиною, доросляє там, вчиться жити, спілкуватися з людьми, зустрічати труднощі й боротися з ними. В 1997 році продовжив навчання в Донецькому ліцеї №12 з українським навчанням і лицейными класами. Вчитися для мене не склало рівно ніяких проблем. Коротко можу сказати, що з більшістью вчителів мені пощастило. Пощастило в тому розумінні, що вчителя були строгі, вимогливі й дуже справедливі, це допомогло більш серйозно підійти до навчання в школі, що негайно позначилося на якісті знань, які багаторазово помножилися. Можу з повною впевненістю сказати, що клас у мене був незвичайний і веселий. Ми часто ходили в походи й багато часу проводили разом. Школу я закінчив зі срібною медаллю в 2004 році. Зі шкільних років запам'яталися поїздки в Севастопіль й Євпаторію.

Університет. В 2004 році по рейтінгам поступив на денне відділення Донецького Національного Технічного Університету (ДонНТУ) на факультет Комп'ютерних Інформаційних Технологій й Автоматики (КІТА). До вступу готувався ґрунтовно ходив на курси математики в ЦПА, посилено вивчав програмування в комп'ютерному центрі Maxarishi, що в остаточному підсумку принесло свою плоди, я став студентом одного із кращих технічних вузів України. З 2005 року по 2008 рік навчався на військовій кафедрі ДонНТУ. По закінченню Військової кафедри в 2008 році мені присвоїно звання молодшого лейтенанта запасу. Вишкіл пройшов за фахом "Бойове застосування військових частин і підрозділів збройних, самохідними зенітно-ракетними комплексами ближньої дії". В 2008 році закінчив ДонНТУ й одержав диплом бакалавра комп'ютерних наук у цьому ж році поступив у Магістратуру ДонНТУ по тій же спеціальності, де й навчаюся у данний час. Не у шлюбі. Перший курс пройшов під знаком нових знайомств і вражень. Наша група виявилася дуже дружною і товариською, так що перша сесія підкралася непомітно. Але поступово я втягнувся в навчальний процес, відкрив дял собе дуже багато цікавого в тих областях знань, про які раніше практично нічого не знав. А взагалі роки в інституті пролетіли дуже швидко і в основному пригадується все тільки гарне. Є бажання подякувати всім викладачам за їхні старання донести до нас нові знання.

Плани на майбутнє. Звичайно ж, у найближчі плани на майбутнє входить одержання диплома магістра комп'ютерних наук. Влаштуватися на цікаву й гідно оплачувану роботу, де я міг би показати себе як висококласний фахівець. Одружитись, виростити дітей. І не забувати жити й розвиватися далі, тому важливо постійно вдосконалюватися, що і вважаю для себе однією з головних перспектив на найближче майбутнє.

Вгору