Полякова ОП Скільки дытей зараз, згорнувшись в клубок, тремтять із сльозами на очах від того, що в цьому світі щось не так?

СКІЛЬКИ ДІТЕЙ ЗАРАЗ, ЗГОРНУВШИСЬ В КЛУБОК, ТРЕМТЯТЬ ІЗ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ ВІД ТОГО, ЩО В ЦЬОМУ СВІТІ ЩОСЬ НЕ ТАК?

Полякова О.П., Чайка Л.В.

Источник: Донецкий политехник

В Донецькому обласному спеціалізованому Будинку дитини «Малютка» виховується 200 дітей, віком від одного місяця до 4 років, серед яких 38 дітей-інвалідів. В основному, це соціальні сироти, тобто ті, яких покинули матері. Державне забезпечення покриває приблизно 40% потреб дитячого будинку, а вони величезні, тому бракує усього – ліків, памперсів, іграшок. У будь-якої людини серце крається за ту неувагу з боку держави і суспільства в цілому. Адже ці діти не винні в тому, що їх фізіологічні матері не стали близькими і рідними неньками. Вони теж хочуть жити, бути здоровим, гратися з іншими, вони такі ж діти, які виховуються в сім’ях, навіть неповних. Нездолені діти повинні мати всі умови для всебічного розвитку: фізичного, інтелектуального, культурного, мати доступ до всіх благ людства. Сумно, що в нашому суспільстві відсутня головна складова – морально. В інших країнах аморально хизуватися притулками, інтернатами для дітей. А у нас майже 80% дітей-сиріт, це діти, батьки яких позбавлені батьківських прав. То ж ми, люди, суспільство, держава повинні стати родиною для цих малюків, у кожного з нас повинно виникати бажання допомогти кожній дитині-сироті або інваліду. Кожен з нас може допомоготи, треба лише бажання, це може бути одяг, іграшки, вони потребують усього й будуть дуже вдячні за допомогу, будуть пам’ятати...

Студенти факультету екологіії та хімічної технології з ініціативи викладачів Чайки Л.В. та Шевченко А.Ю. зробили перший крок: зібрали гроші, купили необхідні ліки та подарували їх Будинку дитини «Малютка».

І ми звертаємось до всіх студентів, викладачів, громадян нашого суспільства із закликом: «Допоможимо дітям!». Допомога може бути і грошовою, і у вигляді іграшок, книжок, але вона повинна бути безкорисливою та від чистого серця. Це маленька, але все одно допомога, допомога від чистого серця зі сльозами на очах, це маленька краплина серця, що кожен з нас може дати цім покинутим діточкам, котрі опинились в нелегкій ситуації.

Бракує слів, важко розповідати - дитячих будинків багато, багато покинутих дітей, але це ми відповідаємо за них, це наше суспільство, наші діти. Допоможіть їм. Своєю увагою. Адже скільки дітей зараз, згорнувшись в клубок, тремтять із сльозами на очах від того, що в цьому світі щось не так?