Відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
В Україні створений Державний класифікатор відходів — систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання у державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. Були розроблені численні Закони України: «Про відходи», «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», «Про приєднання України до Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням», тощо.
Прийняті наступні Постанови КМУ: «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів», «Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів», «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів», «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» та ін.).
Діють міжнародні угоди: Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення (Париж), Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій (Хельсінкі), Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі, Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (Женева).
У цій галузі введено в дію також нормативні документи, накази, розпорядження, інструкції. Законодавчі акти і державні програми передбачають застосування комплексних заходів під час вирішення питань поводження з відходами, які мають велике значення для функціонування економіки країни в цілому та її окремих галузей, а також для забезпечення безпечних умов життя населення. Комплексний підхід містить в собі і правове регулювання різноманітних аспектів поводження з відходами, зокрема вирішення спорів і застосування юридичної відповідальності за скоєння правопорушень в цій галузі.
Вирішення спорів, що виникають в області поводження з відходами, здійснюється судами згідно діючого законодавства. Судовий порядок вирішення спорів розповсюджується як на розгляд судами загальної юрисдикції, так і арбітражними судами. Згідно ст. 67 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», спори в області охорони навколишнього середовища вирішуються не тільки судами, але й відповідними Радами або створеними ними органами у відповідності до їх компетенції та в порядку, встановленому законодавством.
Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність. Найбільш поширеними формами адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства в галузі поводження з відходами є адміністративне попередження і адміністративний штраф.
Кримінальна відповідальність, згідно КК України, настає під час невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237), забруднення або псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), забруднення атмосферного повітря (ст. 241), порушення правил охорони вод (ст. 242), забруднення моря (ст. 243). Суб'єктом цих справ може виступати як посадова особа, так і фізична осудна особа з 16 років, яка за вироком суду відповідатиме за скоєний злочин.
Розміри шкоди, як правило, визначаються на підставі існуючих такс або методик числення розмірів відшкодування шкоди, заподіяних відповідним природним об'єктам. Крім того, певні види відходів представляють підвищену екологічну небезпеку для навколишнього середовища і здоров'я людини. Тому їх власники відповідно до норм цивільного законодавства можуть притягуватися до цивільно-правової відповідальності як власники джерел підвищеної небезпеки.
Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері поводження з відходами, інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади.
Громадський контроль у цій галузі здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього середовища відповідно до Положення про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Мінекобезпеки України від 5 липня 1999 р. №150.
Згідно природоохоронного законодавства України з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється:
- вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами;
- приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів;
- вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об'єкти, не забезпечені устаткуванням і технологіями для безпечного поводження з відходами, та у разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, згідно з установленим порядком;
- залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я;
- порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну відповідно до встановлених квотами умов;
- ввезення в Україну відходів з метою їх зберігання чи захоронення.
Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини (Закон України «Про відходи»).