Наука або мистецтво вправного послуговування словами – це система засобів організації, осмислення, передачі думки за допомогою правильно побудованих речень, періодів, текстів відповідно до намірів мовця. І навіть якщо в людини цієї здібності немає, цьому мистецтву завжди можна навчитися, якщо дотримуватися поради досвідчених мовців, наприклад, Іржі Томана.
Привернути і утримати увагу слухачів можна, насамперед, розповіддю про щось нове й цікаве, незвичайне, гідне подиву, невідоме для широкого загалу, прикрашене гарним стилем висловлювання у поєднанні з відповідними прикладами, або за допомогою дискусії навколо якоїсь проблеми.
Ви починаєте справляти певне враження ще до того, як заговорите, і воно залежить від того, наскільки зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування людини відповідають уявленням і неписаним правилам певного колективу. Гарні рухи і вміння триматися – такі ж важливі складники приємного зовнішнього вигляду, як і фізичні якості та вбрання. Дуже добре, коли людина має такі риси характеру, які позитивно сприймаються більшістю (товариськість, тактовність), а також вміє пристосовувати свою поведінку до правил тієї чи іншої групи.
Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше ставлення до них. Усміхайтеся – і вони усміхатимуться у відповідь, а якщо дивитися на них насупившись, вони відповідатимуть тим же. Виявляючи дружнє ставлення до людей, треба ставитися приязно до всіх довкола вас; не треба чекати, доки люди виявлять свої симпатії; вважайте, що ви їм уже сподобалися; виявляйте ініціативу в прихильному ставленні до інших – вітайтеся й усміхайтеся першими. Розмову треба вести в довірливому тоні; наголошувати треба на тих питаннях, у яких ваші погляди збігаються – розмови на теми спільних інтересів і занять дуже зближують. У товаристві, яке поділилося на кілька самостійних груп, краще послухайте інших і помовчте. Якщо ви недостатньо обізнані з питаннями, які обговорюються, дайте можливість висловитися тим, хто обізнаний добре. Не міняйте надто часто тему розмови. Під час обговорення якогось питання не відвертайте увагу від його суті й у своєму виступі послідовно дотримуйтеся теми. Не говоріть із кимось про те, що інших не цікавить.
Цікавтеся людьми, що вас оточують, їхньою роботою, турботами й радощами. Ніколи не користуватиметься повагою той, хто не виявляє зацікавлення справами інших людей, а приваблюють до себе люди, які поділяють наші інтереси і думки. Учіться ставити себе на місце іншої людини.
3 самого дитинства людина потребує визнання з боку своїх ближніх, тому поводитися треба так, щоб після розмови з вами люди були задоволені й переконані, що їх визнають і поважають. Використовуйте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до співрозмовників: «дякую», «будь ласка», «даруйте», «перепрошую» та інше. Не чекайте на виняткові події та вчинки, щоб висловити свою прихильність до інших. Намагайтеся похвалити людину за все, що вам сподобалося, за найменші успіхи в роботі. У бесіді намагайтеся не наголошувати, що ви комусь щось довели. Натомість, дайте можливість іншому сказати, що довів він. Ввічливість обеззброює, а нападами та лайкою людей не переконаєте. Коли ваш співрозмовник роздратований, то краще помовчте, щоб не дратувати його ще більше. Намагайтеся діяти незалежно від свого настрою, а поганий настрій не переносьте від однієї розмови до іншої.
Якщо ви хочете навчитися критикувати так, щоб не образити людину, то вказуйте на помилки лише віч-на-віч, робіть це по-дружньому, зауважте, що ви також робили колись подібні помилки, покажіть, як правильно треба було зробити справу, за яку критикуєте. Роблячи комусь зауваження щодо неякісно виконаної роботи – будьте тактовні: спочатку зважте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати.
Правильний вибір місця й часу має неабиякий вплив на перебіг розмови та її наслідки. Пристосовуйте свою поведінку й манеру розмови до обставин. Дотримуйтеся під час розмови відповідної дистанції щодо співрозмовника. Не піддавайтеся негативним емоціям, таким, наприклад, як злість, ненависть, заздрість тощо. Опановуйте навички самовладання – не допускайте виникнення негативних емоцій, а позитивні виявляйте вповні.
Природа дала людині один язик і два вуха – слухайте удвічі більше, ніж говоріть. Якщо ви потрапили в скрутну ситуацію – слухайте. А вислухавши, говоріть стисло. Якщо ви хочете закінчити розмову з надто балакучим співрозмовником, своїми зауваженнями та запитаннями не давайте йому можливості для продовження розмови, але й не будьте надокучливими самі. Не надокучайте співрозмовникам надмірними подробицями. Не говоріть багато про себе. Спілкуючись із людьми, які працюють на відповідальних посадах і дуже зайняті, намагайтеся говорити якомога стисліше.
Для того, щоб позбутися нерішучості використовуйте кожну нагоду, щоб потренуватися в мовленні: починайте із заздалегідь підготовленої розповіді, спочатку в розмові з однією особою, у вузькому колі, а коли набудете впевненості – і в широкому. Спочатку подумайте, що ви хочете сказати і як це можна висловити як найстисліше, але говоріть непоспішаючи. Не говоріть багато, особливо коли ведете відповідальну розмову. Щоб не створити враження людини, що любить повчати, користуйтеся такими вступними словами: «Як усі ви добре знаєте...», «Я, мабуть, не скажу вам нічого нового, якщо...», «Я говорю вам те, що більшість знає, але в цьому разі треба наголосити на тому, що...» та інше.
Багато залежить від людини, яка переконує, – її уміння справити на слухачів приємне враження зовнішнім виглядом, поведінкою чи манерами, встановити з ними контакт. Для того щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен справляти на слухачів враження переконаної і впевненої у своїх знаннях і вміннях людини. Усе має свідчити про те, що мовець добре знає предмет розмови. Люди охоче погоджуються з тим, що твердить їх приятель, проте заздалегідь відкидають те, про що говорять антипатичні їм люди. Якщо промовець сповнений натхнення, то він неодмінно викличе інтерес слухачів, передасть частину цього натхнення їм. Для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи, правильно їх упорядкувати і сформулювати, але треба пам’ятати, що одні й ті ж аргументи неоднаково діють на різних людей. Аргументи бувають різні – з посиланням на авторитет; побудовані на взаємозв'язку між причиною й наслідком; побудовані на дедукції, аналогії тощо. Переконати людину легше під час дискусії, а не лекцією. Чим старша людина, тим важче переконати її в необхідності змінити погляди. Люди намагаються відкинути інформацію, яка не відповідає їхнім поглядам, наприклад, курець не любить слухати інформацію про те, що паління шкодить здоров'ю.
У дискусії треба уточнити зміст невідомих слів, термінів, абстрактних понять. Слова, з допомогою яких формулюються тези, повинні бути однозначними. Не стверджуйте опонентові нічого, що не спроможні довести.
|