Середній бал у період навчання в університеті склав 4.37, що говорить про те, що я намагався і старанно вчився, але в рамках своїх можливостей і бажань.
Вільно володіти російською і українською мовами мене навчили ще в школі, а ось рівень мого знання англійської мови допоміг підняти улюблений ВУЗ і тепер його цілком достатньо для читання і листування.
У стінах університету я навчився працювати з операційною системою Windows, що дозволило отримати досвід роботи з програмними пакетами Matlab, MathCAD, КОМПАС.
Захоплююся спортом.
Я, Безелев Борис Олегович, народився 19 лютого 1988 року в місті Донецьку. Прізвищем зобов'язаний батькові Безелеву Олегу Анатолійовичу, а іменем своєму прадіду по материнській лінії, на жаль, мені не довелося з ним познайомитися.
Я перша дитина в сім'ї, а всього нас двоє: я, і молодша сестра - Безелева Ганна Олегівна. Виховувала нас мама, але під чітким наглядом мого дідуся, який і прищепив мені любов до точних наук. У садку був дуже товариською і тому до першого класу мав вже дуже багато друзів.
1 вересня 1995 мама привела мене до порога загальноосвітньої школи № 1 м. Донецька. Перший в житті дзвінок, ... урочиста лінійка, ... квіти ... І перші шкільні друзі. Все здавалося таким святковим і урочистим. Після лінійки для першокласників влаштували екскурсію по школі і познайомили з розпорядком життя цього дивовижного закладу. А далі почалася робота, робота над своїми знаннями, робота над становленням себе як особистості, робота з домашнім завданням.
Перші три класи навчання дали свої результати і розставили пріоритети: я страх як не любив мови (українська та російська), але при цьому із задоволенням займався математикою. А улюбленими уроками були уроки фізкультури як напевно і у всіх. Я дуже любив спорт і тому в другому класі мене записали в секцію акробатики при ДонНТУ де я Прозаймавшись 7 років.
Під час навчання в школі я побував у багатьох абсолютно різних гуртках, але надовго ніде не затримувався. Зате придбав корисні навички і нових друзів.
Брав участь у КВК та інших культурно-масових заходах від шкільного до районного рівня. Був активним учасником в змаганнях між класами. Коротше кажучи видихнути було ніколи. З раннього ранку акробатика потім школа, там гуртки а після гра в футбол з друзями на шкільному дворі.
З багатьма з однокласників я і зараз підтримую теплі дружні стосунки.
Питання про подальше освіту виник ще на початку 11-го класу. Розмірковуючи про мої здібності і бажання; розставляючи пріоритети по інститутах; перебираючи всі можливі спеціальності і пам'ятаючи, що у мене математичний склад розуму був вибраний курс на Донецький Національний Технічний університет - один з кращих вузів України з підготовки інженерів. І всі подальші зусилля були спрямовані на підготовку до вступу саме в цей ВУЗ.
Я пробував поступити по рейтингах але ніяк не виходило набрати потрібну кількість балів для бюджетної форми навчання що і призвело до того що довелося здавати співбесіду, яку здав на відмінно, і нарешті всі мої старання дали плоди. Всі принади "самостійності" зазнав ще на послеекзаменаціонних відробітки. Тоді й познайомився з майбутніми одногрупниками.
Мені добре запам'яталося 1-е вересня 2005р. У цей день я вперше як повноправний член студентського товариства переступив поріг ДонНТУ і ... заблукав серед численних сходів і довгих коридорів третього корпусу.
Багато всього цікавого і пізнавального відбулося за чотири роки студентського життя. Це і різні наукові конференції, на яких я брав участь і як слухач, і як доповідач. Це і дні факультету з офіційною концертною частиною на початку і з дискотекою на нічних клубах в кінці дня. І прогулянки групою в парках міста. Стрес і напружена робота під час сесії, завжди змінялися на радість канікул і заслуженого відпочинку. Четвертий курс закінчувався найсерйознішим іспитом - іспитом за фахом. Але і це випробування я пройшов на "відмінно". І в результаті був зарахований на бюджетне навчання в магістратуру.
Першим питанням, яке належало вирішити магістрантам, був вибір наукового керівника та теми магістерської роботи. Це питання для мене зважився швидко. Я почав роботу за своїми статтями під керівництвом к.т.н., доцента кафедри ЕАПУ Шумяцький Валерієм Матвійовичем. У результаті деяких роздумів була сформульована тема магістерської роботи: "Дослідження та порівняльний аналіз перетворювачів частоти".
На даний момент зроблено вже пів справи і залишається тільки успішно здати останню сесію.
Закінчивши магістратуру, я планую влаштуватися на цікаву високооплачувану роботу. Щоб мій потенціал міг розвиватися, просуваючи мене на наступні ступені кар'єрних сходів. Але при цьому сім'я для мене на першому місці. Мої діти, які у мене обов'язково будуть, заслуговують моєї безпосередньої участі в їх вихованні:).