Середній бал у період навчання в університеті 4.73. Вільно володію російською, українською мовами. Англійською мовою в обсязі, достатньому для читання та переписки. Маю досвід роботи в Microsoft Office, Mathcad, MatLab, Компас, Autocad. Захоплююся спортом у всіх його проявах.
Народився 27 липня 1987 року, у місті Артемовську Донецької області. Був дуже енергійною дитиною і в яслах, і в дитячому садку. Із самого раннього віку любив різноманітну технічну творчість і спорт.
Дитячий садок сподобався гарними вихователями (я якими мені щастило), жаркими літніми днями (коли змушували одягати головні убори) і зимами (коли батьки везли мене додому на санках). Забираючи мене з дитячого садка їм доводилося слухати чергові історії мого проводження часу.
В 1994 році я пішов у перший клас загальноосвітньої школи №18. Так вийшло, що деякі хлопці з дитсадка потрапили у мій клас, що не могло не радувати, тому що з усіма склалися гарні відносини. Вчився я в класі А від початку до кінця, чим був дуже гордий. Дотепер мати не може відірватися від фотографій мене й мого брата (завжди ходили в школу разом) перед першим дзвінком. Роки школи ознаменувалися поступовими проблемами в навчанні й поведінці, тому що дуже складно було висидіти 45 хвилин зі складеними на парті руками та ні до кого не причепитися, за що неодноразово був видалений із заняття (що мене не особливо засмучувало). Коли в хід пішла таблиця множення, я неї носив із собою скрізь, тому що пам'ять була тільки на ті речі, які, як я думав, були потрібніше. Домашні завдання давалися взагалі важко, тільки під чуйним керівництвом мати робилося щось. Здавалося що вчителі купували ручки зі червоною пастою тільки для мого щоденника, що був, як не дивно, один. З переходами в наступні класи вчителя змінювались, але я залишався таким же, що дуже згубно позначалося на психіці перших. Іноді несправедливість і стереотипність мислення стосовно мене просто пригнічувала (як зарекомендуєш себе на початку - так і будуть до тебе ставиться потім), із чим я не міг нічого зробити. Особливо яскраво пам'ятається момент, коли ми почали вивчати електрику, з якою я вже був знайом (перша засунута у розетку металева шпилька пам'ятається дуже яскраво) і мені ставили оцінки набагато нижче того, що я заслуговував. Це дуже дратувало, тому що рівень знань, стосовно цього розділу, був на порядок вище, ніж в однокласників. Однак були й учителі, які бачили в мені потенціал, і за це я їм вдячний.
Єдина радість у школі це були уроки праці та фізкультури. На уроках праці я був готовий проводити не одну добу безперервно.На «праці» я знав всі верстати та умів на них працювати, що довірялося тільки мені із причин техніки безпеки (унаслідок такої бурхливої творчості я переміг на двох міських олімпіадах із праці, за що був нагороджений дипломом і пам'ятним призом з рук мера міста). На уроках фізкультури я міг робити що завгодно, хоч «на голові стояти», і мене ніхто не лаяв за це, тому що я жив спортом, займався баскетболом (грав за школу), волейболом, настільним тенісом (перше місце в місті завжди було моє), кульовою стрільбою, плаванням (перше місце по місту), легкою атлетикою (друге місце по місту в бігу на 800 метрів), бадмінтоном (перше місце в парному та особистому заліках). Любив авіамодельний спорт і встиг побудувати кілька моделей літаків.
Узагалі школа мені подобалася тільки тим до чого я був схильний, а точніше: до всього, крім навчання. Після 9го класу я пішов по стопах старшого брата та поступив в Артемівський індустріальний технікум за фахом «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд» (нині є подструктурною організацією Донецького національного технічного університету), після чого отримав звання «студент».
У технікумі відразу відчув повагу до себе, відсутність шкільних «замашок» і зрозумів що тут остаточно сформується моя особистість, одне тільки звернення на Ви чого коштувало (я спочатку навіть губився від такої честі).
Тут викладали винятково цікаво й професійно, тому що наш технікум випустив багато студентів, які зараз займають керуючі посади. Треба віддати належне моєму кураторові Кравченко Олександрові Миколайовичу (читав лекції з предмету «Електричні машини») і викладачеві Дроботенко Олександрові Васильовичу (читав курс «Теоретичні основи електротехніки»), які вбивали, у всіх змістах, нам у голів ази цих складних предметів. Роки, проведені в технікумі, пролетіли просто зі скаженою швидкістю. Викладачі вчили нас життю, постійно тлумачачи про те що ми усі вже дорослі та в праві вибирати свій шлях у житті: або вчитися й одержати гідну роботу, або не ходити на пари й розвантажувати потім вагони.
У підсумку: технікум я закінчив із червоним дипломом і стопкою спортивних грамот: баскетбол (перше місце по місту серед ВНЗ), волейбол (капітан команди, перше місце по місту серед ВНЗ), настільний теніс (перша ракетка по місту серед ВНЗ протягом усього навчання).
Після закінчення технікуму я здав вступні іспити та поступив на другий курс Донецького національного технічного університету на електротехнічний факультет зі спеціальності електротехнічні системи електроспоживання (ЕСЕ,у минулому ЕПГ). Заселився в гуртожиток №9 (життя в якому, взагалі окрема глава), і почав ходити на пари. Як з'ясувалося, у технікумі ми не вивчали деякі предмети та мову програмування С++ (на якій треба було робити курсовой). Доганяти упущений матеріал по цих предметах було дуже важко, причому це необхідно було робити паралельно з освоєнням нових предметів і з'ясуванням таких речей як «куди йти і як виглядає викладач...». Якийсь час необхідно було будувати собі репутацію та «працювати на залікову книжку», а далі-довге та цікаве навчання.
Як не дивно тільки на 5 курсі студент може згадати скільки насправді було всього приємного, веселого та цікавого не обертаючи уваги на спогади про труднощі у певні моменти. Я вважаю що в стінах цього ВНЗ кожний може реалізувати себе багато в чому, було б тільки бажання.
До заслуг можу віднести участь у науковій конференції з фізики (тема: «Проблеми прискорення снаряда електромагнітним полем»), участь у всеукраїнській студентській науково-технічній конференції (тема: «Оцінка надійності обмоток пересувних вибухобезпечних комплектних трансформаторних підстанцій»), а також високий середній бал за час навчання та спортивні досягнення (нарешті виконав КМС з настільного тенісу при кількаразовій участі в першості України східної регіональної ліги).
Тема магістерської роботи: «Обґрунтування заходів і засобів підвищення надійності вибухобезпечної шахтної трансформаторної підстанції потужністю понад 1000 кВА». Науковий керівник - Ковальов Олександр Петрович. Я вибрав його тому, що цей викладач має величезний досвід роботи та високе наукове звання (доктор технічних наук, професор).
Під завісу мого навчання зобов'язуюся: отримані життєві навички та уміло закладені знання використати за призначенням, досягати запаморочливих висот у кар'єрі, не тільки як гідний випускник, але і як досвідчений, грамотний керівник.