Коротко про себе
Середній бал у період навчання в університеті складає 4,5. Володію українською, російською та англійською мовами. Маю досвід роботи з язиками програмування C/C++, Delphi, пакетами прикладних програм MatLab, MathCAD, AutoCAD, LabView, Компас, Adobe Photoshop, та ін. Маю досвід роботи з електромеханічним устаткуванням, розробки систем керування електроприводом, програмування логічних контролерів. Захоплююсь танцями, музикою, спортом.
Автобіографія
Дитинство
Я народився 25 вересня 1987 року в прекрасному місті Донецьку. Мій тато – Кононенко Володимир Павлович, мати – Кононенко Любов Андронівна. Обидва закінчила Донецький національний університет. Єдина дитина в сім’ї, через це з раннього дитинства у повній мірі відчув на собі турботу та любов близьких. Нажаль, тоді я відрізнявся слабким здоров’єм та не відвідував дитячий садок. Моїм же дошкільним вихованням займалася мати, що, повинен відмітити, в неї непогано виходило: на початку першого класу я вже знав таблицю множення та вмів вільно читати. Але, все ж таки, ріс я «хатньою дитиною», у чому є і свої мінуси: мені були притаманні скутість і сором’язливість. Але з часом все змінюється.
Шкільні роки
Восени 1994 року я пішов у перший клас ЗШ №77. З дитинства мені були властиві допитливий розум та здатність «зльоту» схоплювати інформацію, що, згодом, допомогло закінчувати кожен рік з похвальною грамотою. Значущим здобутком стала перемога в 6 класі в олімпіаді з математики, що підтвердило мою схильність до точних наук та додало упевненості.
В семилітньому віці я почав займатися танцями та музикою, як казали мої батьки «для загального розвитку». Танці були народними, а музичний інструмент – домра. Ні про перше, ні про друге я нічого не знав і більш того, тоді я навіть не підозрював, що колись буду танцювати або грати на музичному інструменті. Але це відбулося, та як раз саме цей «загальний розвиток» на залишив каменя на камені від моєї скутості. Вже після закінчення школи я змінив народні танці на бальні, а домру на гітару.
З 8-го класу, після того, як успішно здав вступні іспити, я продовжив своє навчання в Донецькому технічному ліцеї (ДТЛ). «Ліцей» звучало цікаво, подумав: «Чому б ні?…». ДТЛ перш за все запам’ятався своєю несхожістю на загальноосвітню школу: заняття вели найкращі вчителі, були не уроки, а пари, вчилися ми шість днів на тиждень, була залікова книжка. А головне – навкруги було повно людей, які також, як і я, ставили перед собою одну мету – вчитися… За час навчання в ліцеї був неодноразовим переможцем та призером конкурсів та олімпіад по різним предметам, в чому є неоціненна заслуга моїх вчителів. 11-й клас я закінчив з золотою медаллю. Це була ще одна моя маленька перемога.
Університет
Більшість учнів ДТЛ поступали, як не дивно, в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), тому університет я вибрав без коливань. Що стосується вибору спеціальності, то ознайомившись зі всіма, я вибрав декілька, серед яких була і ЕАПУ. Але вирішуючим фактором стало те, що я дізнався про неї від знайомого, та що повністю задовольняло мої бажяння та амбіції: на ЕАПУ важко поступити, на ЕАПУ важко та цікаво вчитись, ЕАПУ дає досить різнопланові знання. Після цього я не сумнівався, що поступлю в ДонНТУ та буду отримувати саме цю спеціальність. З вересня 2005 почалося моє студентське життя. Вчитися було цікаво та захоплююче. Безліч нових знайомств не давали нудьгувати. Після того, як я здав державний іспит на отримання диплома бакалавра, поступив в магістратуру ДонНТУ з єдиною метою – поглибити свої знання та отримати можливість стати висококваліфікованим спеціалістом.
Вибором теми моєї магістерської роботи я зобов'язаний Короткову Антону Вікторовичу, керівнику навчального центру Schneider Electric та асистенту кафедри ЕАПУ. Хочу додати те, що Антон Вікторович, як ні хто інший, здатен пробуджувати бажання студента вчитися. Тема моєї магістерської роботи "Дослідження систем керування електроприводами турбомеханізмів" зв'язана з енергоресурсосбереженням, а тому є актуальною та перспективною.
Вважаю за необхідне помітити те, що усіма моїми теперішніми знаннями я в більшій мірі зобов’язаний колективу кафедри ЕАПУ. Особливу вдячність хочу висловити моєму керівникові Толочко Ользі Іванівні. Хочу додати те, що Ольга Іванівна має особливий дар – після її пояснень залишаеться лише одне питання: «Як же я міг цього не зрозуміти?!...»
Міркування про майбутнє...
Сьогодні все частіше можна почути, що нестабільність у світі росте, все частіше чутно слова «криза», «деградація», «занепад». З засобів масової інформації здебільшого можна почути критику чи зовсім невтішні прогнози на майбутнє. Серед всіх цих розмов про те, що «неправильно», що є «правильно». Про те, що «необхідно робити, але не робиться», можна заплутатися. «Хочеш зробити світ кращім – почни з себе» – принцип, якого я додержуюсь та, вважаю, повинен бути життєвим принципом багатьох людей, адже самовдосконалення – надійна основа не тільки для твого майбутнього, але й для чогось більшого…
