Середній бал в період навчання в університеті 4,65.
Вільно володію російською і українською. Володію технічною французькою мовою, яка є достатньою для роботи з технічною документацією.
Також володію англійською мовою на рівні школи.
Навики роботи з ПК: Microsoft Office, microsoft Visio, Mathcad, Matlab, основи роботи в С++, Micro-Cap.
Обожнюю прогулянки на природі, великі веселі компанії, захоплююся вишиванням бісером, в'яжу гачком.
Про себе: цілеспрямована, працездатна, усидлива. Девіз життя - нерозв'язних завдань не існує.
Я, Петрова Антоніна Володимирівна, народилася 24 листопада 1988 року в місті Макіївка. По знаку зодіаку Стрілець. Листопад місяць я вважаю справді непередбачуваним місяцем. Коли моя матуся мене народила, перше що вона побачила у вікні - це сніг навколо і сліпучу белезну. У той рік це був перший сніг. І саме з тих пір в ніч з 23 на 24 завжди випадав перший сніг). З дитинства проводила час зі своєю старшою сестрою. А потім був мною обожнюваний садок "Ластівка". Там був величезний (на дитячий мій погляд) акваріум з ВЕЛИЧЕЗНИМИ рибками. Але більше всього мені подобалось у садку накривати на стіл, прибирати за дітками. Тому головною моєю подружкою була повариха. Саме з тих пір і до самого інституту я мріяла стати кухарем-кондитером.
А вже в школу я пішла в 6 років. Це був 1995 рік .Я була самою молодшою ученицею в класі, але образити себе не давала. Шкільні роки пробігли дуже швидко. Була головою класу в наший шкільній піонерській організації, брала участь в КВК, в шкільних спектаклях, поглиблено вивчала англійську мову, їздила на олімпіади. Напевно, це були самі безтурботні й прекрасні роки в моєму житті. Улюблених предметів в школі не було, але були наполегливі вчителі хімії та фізики, які заповнювали весь наш вільний час своїми предметами. Одного разу наша вчителька по хімії Тамара Понкратієвна провела досвід так якісно, що школу провітрювали увесь день. А ще у неї були ну дійсно неповторні вирази: ”ти повний нуль”,”і шо з тебе буде – незрозуміло” (вибачайте за дослівність). Також, в школі у мене з'явилися справжні друзі, з якими я і проводила увесь вільний час. Ми з ними досі підтримуємо відносини і ділимося найпотаємнішим. Отже, пролетіли все ті незабутні роки, як один день. І ось, в 2005 році я стала випускницею ОШ 1-3 ступенів №2 м. Макіївки, отримавши золоту медаль. Останній дзвінок продзвенів, і я вступила в доросле життя.
У 2005 році я вступила в Донецький Національний Технічний Університет на Електротехнічний факультет, спеціальність Електротехнічні системи електроспоживання. Вибір спеціальності був обумовлений простими переконаннями батьків - треба отримати технічну спеціальність, а краще, ніж перевірену татом (він теж закінчував цей факультет і цю кафедру) мені не знайти. Спочатку я і не розуміла куди я потрапила. І лише після інженерної графіки я зрозуміла сенс цього великого слова “інженер” і саме у цей момент я стала дійсно дорослою. Було дуже важко зрозуміти новий напрям, перебудувати своє мислення, але я справилася, не здалася. Достатньо швидко пролетіли всі 4 року навчання у бакавраті.
Деяких викладачів я пам'ятатиму все життя і буду вдячна їм за все. Особливо хотілося б виділити своєю увагою і висловити подяку за душевне відношення до предмету і до студентів Горіну Валентину Яковичу, Мусі Валентину Павловичу, Куреному Едуарду Григоровичу, Ізмайлову Геннадію Григоровичу.
Після бакалаврата я вирішила вступити до магістрату. Керівником своєї магістерської роботи я обрала Бершадського Іллю Адольфовіча, який займається достатньо цікавим питанням іскробезпеки, внаслідок чого темою моєї роботи стала тема дослідження математичних моделей оцінки іскробезпеки індуктивно-ємкісних кіл. На даний момент ці дослідження є вельми актуальними, оскільки іскробезпека - головне наболіле питання вугільної промисловості, головним визначальним чинником якого є людське життя.
Хочу усього та побільше. А якщо чесно, то хочеться стати значущою людиною в цьому житті. Знайти гідну роботу, знайти себе.