Про себе :

Середній бал за період навчання в бакалавраті склав: 4,57.

Володіння мовами: Вільно володію українською, російською мовами. В достатній ступені для читання володію англійською.

Вміння та навички: Впевнений користувач ПК. Маю досвід роботи з комп'ютерними програмами: АСКОН-КОМПАС, AutoCad, MathCad, MS Office.

Особисті якості: Комунікабельність, цілеспрямованість, працьовитість, старанність, відповідальність.

Захоплення: Футбол, атлетика, кіно.

Коротка біографія:

Дитинство

      26 січня 1988 року, ближче до полудня, у пологовому будинку селища Усть–Нера, Оймяконского р–на, в минулому Саха Якутія, з'явився на світ я — Станіслав Андрійович Титаренко. Так далеко мої батьки виїхали в пошуках романтики. Практично нічого із цього періоду не пам'ятаю, але знаю одне — ходив у дитячий садок, де мою маму, Титаренко Вікторію Володимирівну, зробили завідуючої та вихователем по сумісництву, чому, властиво, вона і присвячує життя дотепер. Батько — Титаренко Андрій Борисович, у цей час працював водієм самоскида «Белаз» у кар'єрі по промиванню золотих пісків. Пробули ми там не довго, усього три роки, після чого повернулися назад на батьківщину, у м.Первомайськ, Луганської області, де й живемо понині. Тому всі початкові ступені освіти, такі як дитячий садок і школа я пройшов саме тут, у своєму рідному та улюбленому Первомайську.

Школа

      В 1995 р. після закінчення дитячого садка «Казка», я зі своїми однолітками не відправився в школу, а закінчив 3 початкових класу в садку. Зі школи до нас приходив вчитель початкових класів Нонна Олександрівна Недорезова, саме вона з труднощями змогла посіяти в нас ті насіння посидючості та працьовитості, які й допомогли нам у «дорослій» школі. Звісно, після 3 років навчання в дитячому садку, де за нами носилися щохвилини, було важкувато звикнути до величезної й багатолюдної школи, де ми почали навчання з 5 класу. Однак вже через рік усе стало на свої місця і ця «доросла» школа вже не вдавалася такою великою і страшною. В 6 класі 2000 року збулася мрія всього мого життя, про яку я благав батьків із самого дитинства, у мене з'явився брат — Степан Титаренко, найважливіша мені людина на світі. В шкільні роки головним захопленням був футбол. Приходячи зі школи, я кидав портфель і біг у двір ганяти м'яча із друзями, а вихідних чекав з нетерпінням, щоб прокинувшись із самого ранку, відразу влитися у футбольні баталії. В 9 класі випадковим образом став захоплюватися атлетикою, чим змушую себе займатися й донині. Брав участь у всіляких виступах і шкільних заходах.

      Ці 7 років навчання пролетіли практично непомітно, але, на мою думку, це були самі яскраві, безтурботні та світлі роки в моєму житті, вступивши до університету, я ще дуже довго не міг змиритися з тим, що більше ніколи не посиджу зі своїм класом на уроках, не послухаю улюблених вчителів. Тому певний час я часто заходив у школу та відвідував різні шкільні заходи, але студентське життя взяло своє.

Університет

      У 2005 р. переді мною став дуже складний вибір – вибір подальшої професії. Спочатку все йшло до того, що я міг стати лікарем, але так як біологію і усе що з нею зв'язане, я не дуже любив, то варіант із вибором економічної спеціальності прослідковувався більш прийнятним, принаймні для мене. Однак усі мої рідні повторювали, що технічна спеціальність, це те, що потрібно хлопцеві, і тоді, піддавшись на їхні вмовляння, я став підшукувати собі технічну спеціальність. За порадою рідних, які вміло знайшли до мене підхід і сказали, що я буду таким же як Чубайс, я вибрав спеціальність під назвою “Електричні системи і мережі”, про яку не знав практично нічого, але вважав її перспективною. Так я і опинився 1 вересня 2005 р. студентом Донецького національного технічного університету. Перші курси давалися мені з боями, тому що, по-перше, з'явилися предмети, про які я й гадки не мав у школі, тому доводилося всьому вчитися із самого початку. По-друге, відношення до навчання в школі й університеті були абсолютно різними, тому мені, як і всім першокурсникам, довелося звикати, а по-третє, давило те, що мій рідний будинок знаходиться в 180 км від міста Донецька, але думаю всі ці випробування я пройшов з гідною чоловічою витримкою.

      Закінчивши 4-й курс, я одержав диплом бакалавра, і вирішив продовжити навчання в магістратурі. Тема моєї магістерської роботи — «Поліпшення технічного обслуговування комутаційної апаратури в електричних системах» — є вельми актуальною, тому що без комутаційної апаратури не зможе існувати жодна електрична система. Мій науковий керівник — кандидат технічних наук, доцент каф. ДонНТУ Дмитро Вікторович Полковниченко. Студентські роки пролетіли дуже швидко, залишивши за собою багато яскравих і барвистих спогадів, а також знайомств із новими й цікавими людьми. Однак тепер на мене очікує не менш цікавий і складний етап еволюції людину — це професійна діяльність.

Плани на майбутнє

     Моя ціль на майбутнє — виконання та захист магістерської роботи.

     Безумовно, знайти гарну, цікаву і найголовніше перспективну роботу.

     Застосувати всі знання і уміння, які дав університет, і надалі визначити найцікавіший напрямок для продовження трудової діяльності.

     Так само я поставив собі мету одержати другу вищу освіту та більш поглиблено вивчити англійську мову.