UKR |RUS | DEU || ДонНТУ> Портал магістрів ДонНТУ
Пігментами називають забарвлені дисперсні речовини, нерозчинні в дисперсійних середовищах і здатні утворювати з плівкотвірними захисні, декоративні або декоративно-захисні покриття.
Виробництво керамічних пігментів почалося ще в далекій давнині. За багато століть до нашої ери керамічні вироби Єгипту, Ассирії та Вавилонії були пофарбовані в синьо - бірюзові, коричневі та жовті тони. У китайських порцелянових виробах починаючи з IX століття нашої ери з'являються все більш різноманітні кольори: поряд із синіми кобальтовими зустрічаються бірюзові, світло - коричневі, червоні, рожеві, зелені та інші. Колірна гамма фаянсових і майолікових середньовічних виробів Італії, Франції та Англії відрізнялася ще великою різноманітністю за рахунок застосування різнопофарбованих мінералів і руд. Виробництво керамічних фарб бурхливо розвивається в другій половині XIX століття, коли починають широко застосовувати пофарбовані мінерали. Створення пігментів у цей період йшло емпіричним шляхом, мало уваги приділялося вивченню процесів, що відбуваються при синтезі. До початку XX століття спектр керамічних фарб був представлений великою кількістю тонів, що задовольняють потребам виробництва.
У даний час великий попит має продукція пофарбована в різні кольори, тому для виробників різноманітних керамічних, скляних і емальованих виробів дуже важливим є розробка технології виробництва неорганічних барвників. В Україні на сьогоднішній день тільки керамічної плитки виробляється більше 10 млн кв.м. на рік, не кажучи вже про бетон, цеглу, керамічні вироби господарського призначення і т.д. Практично всі вони забарвлені, адже декор не тільки надає більш естетичний вигляд виробу, але і виконує захисні властивості. Тому попит на асортимент і кількість керамічних пігментів і фарб зростає з кожним роком. Таким чином, вивчення процесу синтезу керамічних барвників, умов їх утворення та структури має велике практичне значення.
Для виробництва керамічних пігментів у якості хромофорів в більшості випадків використовуються чисті оксиди або солі полівалентних металів.
У той же час в Україні складовано кілька мільйонів тонн відходів, що містять важкі метали. Відвали займають корисні площі та їх накопичення призводить до забруднення водоймищ, пов'язаному з просочуванням у водоносні горизонти земної поверхні. Попадання іонів важких металів (нікелю, хрому, кадмію, цинку, міді, олова та інших) у грунт і воду викликає антропогенні геохімічні аномалії в атмосфері, гідросфері, призводить до ослаблення життєдіяльності грунтових бактерій, що визначають родючість грунту, погано впливає на живі організми рослинного і тваринного світу.
Вміст у техногенних продуктах цінних компонентів дає можливість використовувати їх замість первинної сировини при виробництві різної продукції. При цьому вирішуються питання, пов'язані зі створенням ресурсо- та енергозберігаючих, а також екологічно безпечних технологій.
Метою даної роботи є одержання керамічних пігментів і фарб на основі мінералу гранат.
Задачи роботы:
В даний час синтез керамічних пігментів проводиться на основі кристалічних з'єднань, що володіють стійкістю до дії агресивних середовищ і високих температур, розчинювальної дії глазурі і флюсів. Якщо в решітки мінералів включаються іони перехідних металів, то кристали набувають характерних забарвлень. Входження вказаних іонів забезпечується твердофазними реакціями, які протікають при високих температурах. Синтез керамічних пігментів здійснюють при оптимальній температурі, вище за яку багато оксидів перехідних металів, вживаних як хромофори, стають летючими.
Синтез пігментів відбувається при високій температурі на основі твердофазних реакцій. Процеси, що протікають в твердих сумішах при нагріванні, вельми складні і включають наступні елементарні стадії: виникнення дефектів розпушування кристалічних решіток; утворення і витрату твердих розчинів; перебудову унаслідок поліморфних перетворень; дифузію ( зовнішню, внутрішню, поверхневу ); спікання; рекристалізацію; дисоціацію; власне хімічну взаємодію початкових компонентів.
Швидкість протікання твердофазних реакцій залежить від температури, тривалості витримки при кінцевій температурі випалення, а також поверхні взаємодії між реагентами. У міру протікання процесу зерна одного з реагентів покриваються шаром продукту реакції, товщина якого з часом росте.
Речовини, прискорюючі протікання реакцій силікатоутворення називаються мінералізаторами. Ефективність дії мінералізаторів залежить від їх природи, кількості і ступеня диспергування в реагенті, що активується.
Мінералізатори викликають появу рідкої фази, яка сприяє муллітізаціі алюмосилікатів, створенню штучних центрів кристалізації, утворенню твердих розчинів. Мінералізатори впливають на утворення центрів кристалізації і зміну швидкості цього процесу, а також на будову і властивості кристалічної решітки, викликають формування нової кристалічної фази.
Дія мінералізатора зводиться до того, що в процесі плавлення він розхитує кристалічну структуру, приводячи її в активний стан. Присутність в реакційній суміші речовини, створюючої більш менш легкоплавку суміш з одним або декількома компонентами шихти, сприяє збільшенню площі зіткнення між реагентами, швидкості дифузії і всього процесу.
Як мінералізуючі добавки при синтезі пігментів найчастіше використовують буру, борну кислоту, солі лужних металів. Борна кислота H3BO3 при нагріванні до 100°С зневоднюється і переходить в метаборну кислоту HBO2. При подальшому нагріванні утворюється скловидний B2O3, кристалічна модифікація якого має температуру плавлення 450°С і кипіння 2250°С. Всі оксиди за винятком ВеО, Al2O3, ZrO2 і TiO2 добре розчиняються в розплавленому B2O3.
Керамічні пігменти можуть бути отримані на основі чистих оксидів або солей, а також на основі хімічних сполук з введенням до їх складу хромофорів, причому в останньому випадку пігменти отримують з більш стабільними властивостями і менш чутливими до коливань температурно-газового режиму при їх закріпленні. Одним з таких з'єднань є гранат.
Яскраво пофарбовані природні гранати представляють собою великий клас силікатів, склади яких описуються загальною формулою R2+3R3+2(SiO4)3. Тут R2+ — Ca2+, Mg2+, Fe2+, Mn2+, R3+, Al3+, Fe3+, Cr3+.
Основні типи гранатів наведені в таблиці 1.
Таблиця 1 — Склад та деякі властивості гранатів
Тип | Склад | Колір |
Піроп | 3MgO•Al2O3•3SiO2 | Темно-червоний |
Альмандін | 3FeO•Al2O3•3SiO2 | Червоний |
Спессартін | 3MnO•Al2O3•3SiO2 | Жовто-червоний |
Андродіт | 3CaO•Fe2O3•3SiO2 | Буро-червоний |
Гроссуляр | 3CaO•Al2O3•3SiO2 | Жовтий |
Уваровіт | 3CaO•Cr2O3•3SiO2 | Зелений |
Основою кристалічної структури гранатів служить кубічна елементарна ячейка, яка містить вісім формальних одиниць складу, відповідного наведеній формулі. Кристалічна решітка гранатів - об'емноцентрована, представлена каркасом з пов'язаних між собою Si-тетраедрів та Al-октаедрів, в порожнинах яких розташовуються іони R2+.
У роботі розглянуті питання синтезу керамічних пігментів зеленого кольору на основі граната (3CaO•Al2O3•3SiO2 ) з використанням як хромофору оксиду хрому (Cr+3).
В якості вихідних компонентів при синтезі граната використовується мінеральна сировина, яка містить оксиди CaO, Al2O3, SiO2. Спочатку в якості хромофору використовували чистий оксид хрому (Cr+3). Для полегшення синтезу в шихту в якості мінералізатора вводили добавку борної кислоти в кількості 2% понад 100%.
Сировинні матеріали піддавали тонкому подрібненню до повного проходження через сито 0063, зважували на аналітичних вагах відповідно масовим часткам в шихті. Змішування і сумісний помел матеріалів проводилися у фарфоровій ступці.
При заміні 0,1 моль CaO на 0,1 моль Cr2O3 | При заміні 0,3 моль CaO на 0,3 моль Cr2O3 |
Заміна 0,1 моль CaO на 0,1 моль Cr2O3 | Заміна 0,2 моль CaO на 0,2 моль Cr2O3 | Заміна 0,3 моль CaO на 0,3 моль Cr2O3 |
Потім по тій же методиці були виготовлені пігменти, але вже з використанням хромомісткого відходу, підготовленого відповідним чином.
У результаті були отримані пігменти зеленого кольору. Причому можна зазначити що:
Чистий Cr2O3 | Хромомісткий відход |
Чистий Cr2O3 | Хромомісткий відход |
З отриманих пігментів (як на основі чистого Cr2O3, так і з застосуванням техногенних відходів) готували керамічні фарби, які наносили на глазуровані керамічні зразки та обпікалися у муфельній електричній печі. У результаті були отримані покриття жовто-зеленого кольору з наростаючою інтенсивністю окраски по мірі збільшення концентрації хромофору.
Проведені дослідження дозволили зробити висновки про те, що отримання керамічних пігментів на основі відходів шкіряного виробництва є одним із шляхів їх утилізації. Важливим моментом також є і те, що при використанні техногенних продуктів, відбувається здешевлення виробництва пігментів.
Магістерська робота ще не закінчена, ведуться подальші дослідження.