На основе социальных исследований методом экспертной оценки произведен выбор и предложено обоснование направлений экологических и технических решений для предприятий угольной промишленности.
Екологічна ситуація в Україні, Донбасі та регіоні достатньо складна та потребує постійного моніторингу, що дозволить приймати рішення по використанню відповідних технологій при закритті шахт. Звісно, що шахти є одним з головних забруднювачів навколишнього природного середовища [1]. Які екологічні технології необхідно використовувати у першу чергу? Як обґрунтовувати термін їх використання? Багато виникає запитань та на них необхідно давати відповіді, шукати під них економічне обґрунтування [2]. Метою даного дослідження є вибір та обґрунтування головних напрямків технологічних рішень під час екологічно безпечного закриття вугільної шахти. Для виявлення перспективних напрямків охорони навколишнього середовища було проведено соціальне дослідження методом експертної оцінки. Опитування було проведено серед студентів четвертих — п'ятих курсів, які навчаються за напрямком «Екологія», викладачів та працівників гірничовидобувних підприємств. Ця вибірка людей може називатися експертами по темі опитування [3]. Кожне соціальне дослідження починається зі складання програми вивчення об'єкта. Вона містить всебічне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення визначеного явища або процесу. Програма включає методологічну частину — формулювання та обґрунтування проблеми, визначення мети, визначення об'єму та предмету дослідження, формулювання гіпотез і задач дослідження. Метою анкетування було визначення основних напрямків для роботи з охорони навколишнього середовища від негативного впливу гірничих підприємств. Методична частина — визначення обстеженої сукупності, характеристика використаних методів збору соціальної інформації, логічна схема обробки її з використанням комп'ютера [2]. Робочий план дослідження дозволяє заздалегідь передбачити формування і підготовку групи збору первинної інформації. Передбачається і вибір відповідного місця та часу, попереднє інформування опитуємих. Передбачається підготовка інформації на комп'ютері, аналіз результатів, формулювання висновків та рекомендацій. Розробляється та проводиться розвідувальне (пілотажне) дослідження. Воно захоплює невеликі сукупності та засновується на спрощеній програмі та стиснутому по об'єму інструментарії. Пілотажне дослідження служить для отримання додаткової інформації щодо предмета та об'єкта, уточнення та корегування гіпотез та задач, інструментарію та меж дослідженої сукупності, а також для виявлення важностей, які можуть зустрітися по ходу проведення дослідження. Опитування компетентних осіб називаються експертними, а результати опитувань — експертними оцінками. Такі опитування нерідко використовуються при меті прогнозу тенденцій розвитку різноманітних явищ і процесів соціальної дійсності. У таких випадках думка одного експерта може бути достатньо обґрунтованою і достовірною. В цьому проявляється різниця між експертними та масовими опитуваннями. Крім того, подібні різниці виражаються у наступному: - як правило, масові опитування носять анонімний характер. В експертних опитуваннях це втрачає сенс, адже експерти повинні бути повністю інформовані щодо задач, що вирішуються по ходу дослідження з їхньою допомогою; - у експертній анкеті немає ніякої необхідності застосовувати непрямі та контрольні питання. Більш того, використання подібних прийомів може нанести помітну шкоду якості експертної оцінки; - програма опитування експертів не настільки деталізована і носить переважно концептуальний характер. Процедура опитування експертів може бути очною або заочною (поштове опитування, телефонне інтерв'ю). Одна з найбільш простих форм експертного прогнозу — обмін думками. Він припускає одночасну присутність всіх експертів за «круглим столом», де і відбувається виявлення домінуючої позиції з питання, яке сформульоване дослідником. Дуже часто використовується такий метод, як «дельфійська техніка». Він заключається у виробці погоджених думок шляхом багатократного повторення опитування одних і тих же експертів. У нашому випадку було використано анкетування. Усі питання, що використовуються в анкетах і інтерв’ю, можна класифікувати: - по змісту ( питання про факти свідомості, про факти поведінки та про особу респондента); - по формі (відкриті, закриті і напівзакриті, прямі і непрямі); - по функції (основні і неосновні). На основі вищенаведеного була розроблена анкета опитування експертів, що працюють по напрямку «Екологія та охорона навколишнього природного середовища». Опрацювавши відповіді на питання: «Які джерела забруднення на поверхні гірничого підприємства мають найбільший вплив на НПС», отримали наступну картину (рис.1).
Рис.1. Найбільш негативні поверхневі джерела забруднення
Отже, експерти вважають найбільш негативними поверхневими джерелами забруднення породні відвали та котельні, що збігається з точкою зору авторів. На питання про забруднюючі речовини анкетовані надали доволі широкий спектр відповідей. Але більшість обрала гази (СО, СО2, SO2, NO2), метан, породу, стічні води, вугільний пил. Саме ці речовини, на думку експертів, треба знешкоджувати у першу чергу. Тільки шоста частина респондентів відповіла, що використовувала би на підприємстві дешеві, але екологічно неефективні технологічні процеси та обладнання. Майже 95% опитуваних (66 із 70) вважають за необхідне розвивати екологічну службу підприємств (зі збільшенням штату та особливими повноваженнями). На рис. 2 можна побачити, що експерти майже однаково вважають за необхідне використовувати такі похідні від діяльності шахти як метан, порода, вода.
Рис. 2. Використання вторинних ресурсів
Експерти вважають (це видно з рисунку 3), що технологічні процеси, які треба покращити, це, по-перше, відвалоутворення, по-друге, водовідлив, по-третє, управління гірничим масивом.
Рис. 3. Технологічні процеси, які необхідно модернізувати
Бачимо, що модернізувати треба процеси, які відбуваються як на поверхні підприємства, так і підземні. Проте найбільш небезпечним та потребуючим термінового покращення є процес відвалоутворення. На питання «Забруднювачі якої складової частини НПС є гірничовидобувне підприємство в більшому ступені» відповіді респондентів поділилися так: 208 балів — шахта є найбільшим забруднювачем для атмосфери, 168 балів — для гідросфери, 166 балів — для літосфери. Більше 60% опитаних виразили оптимізм у відповіді на питання: «Чи вважаєте Ви, що у вугільній промисловості можливі зміни до кращого?», вони відповіли, що очікують змін на краще в екологічному та економічному аспектах діяльності шахт. Приблизно на одному рівні експерти вважають небезпечними забруднення атмосфери, гідросфери та накопичення твердих побутових відходів (рис. 4). Авторами у 2003 році вже проводилось опитування на цю тему [4]. Аналізуючи теперішні результати опитування можна зробити висновок, що проблеми, пов'язані з гідросферою і накопиченням твердих побутових відходів викликають все більш непокоєння серед людей, які мають відношення до охорони навколишнього природного середовища [5].
Рис. 4. Найбільш небезпечні екологічні проблеми
Аналізуючи результати анкетування, можна зробити наступні висновки: - шахта є забруднювачем у першу чергу атмосфери, потім гідросфери та літосфери; - під час розробки корисних копалин водовідлив та відвалоутворення мають найбільш шкідливий вплив на довкілля; - найбільш небезпечними джерелами негативного впливу на НПС є породні відвали та котельні(які виділяють вуглепородний пил, гази СО, СО2, SO2, NO2, а також стічні води; - у першу чергу треба модернізувати такі технологічні процеси, як відвалоутворення, водовідлив та управління гірничими масивами; - експерти вважають за необхідне використовувати такі вторинні ресурси як: метан, вода, порода; - треба розвивати екологічну службу підприємств, використовувати недешеві, але екологічно ефективні технології. Беручи за основу результати опитування, можна рекомендувати наступні заходи: запропонувати розроблену методику визначення наявності ПАР у воді експрес-аналізом, а також освітити деякі технології зі зниження шкідливого впливу метану, породи та води.
Бібліографічний список 1. Земля тривоги нашої. За матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2000-2004 рр. / Під ред. С.Куруленко. — Донецьк: Новий мир, 2004. — 124 с. 2. Канін В.А., Тіркель М.Г., Кисельов М.М. Комплексне рішення екологічних проблем у великих промислових регіонах // Вугілля України», 2004. —№ 9. — С. 44-47. 3. Безродный В.И. Учебно-методическое пособие по методам социально-психологических исследований. — Донецк, 1995. — 36 с. 4. Рибалко О.В., Гладун О.О., Хоруженко О.О. Обробка опитування студентів про екологічну ситуацію у програмі «Statistika» II 36. доп. міжнародної наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених «Екологія, Людина. Суспільство». — К., 2003. — С. 128-130. 5. Метлова Л.П. Екологічні аспекти розвитку вугільнодобувних регіонів // Вугілля України, 2003.—№5.—С. 13-15. |
