Техногенні форми рельєфу

Ще з 70-х років минулого століття в літературі з'являться термін бедленд (від англ. bad land - погана земля) - різко і складно розчлено­ваний низькогірний рельєф, важкопрохідний і непридатній для земле­рабства. Складається з заплутаної мережі заглибин та підвищень. У природі зустрічається у гірсько-пустельних та напівпустельних районах. Загальну картину розвитку техногенних ландшафтів представляє розви­ток великомасштабного бедленду.

Техногенний рельєф гірничо видобувних територій відрізняється від зональних степових форм більшою кількістю різких перепадів висот, змінами у геохімічному, гідрологічному, тепловому та ін. балансах. Так, багато елементів штучностворенного техногенного рельєфу подібні до таких у горах. Користуючись схемою Ю.В. Гранильщикова на те­риторії кар'єрів можна виділити схили (прямі, випуклі, ввігнуті, ступін­часті та «лоби баранів»), долини та форми мікрорельєфу (тріщини, щі­лини, розщілини, стіни, плити, уступи, полки, балкони, карнизи). На відвалах до вказаних форм додаються перевал, гребінь, гряда, плече, ребро, висяча долина, конус та купол. На старих відвалах та кар'єрах також окремим елементом виділяють озера.

Для характеристики форм рельєфу посттехногенних територій слід використовувати окрім вже зазначених у попередньому розділі пород­них уступів, підуступів, бортів, берм, конусів гребенів, відвальних яру­сів, нагірних канав, котлованів, також і визначення форм гірського та пустельного рельєфу

Рівнина (Ковдра). Плоска або дуже слабонахиленна (з нахилом в од­ному напрямі) поверхня, не ускладнена підвищеннями або пониження­ми. Ухил звичайно менш 1°. Покрив з рихлого матеріалу, потужність якого достатня, щоб маскувати невеликі нерівності підстилаючої повер­хні.

Горбисто-хвилястий рельєф. Складна послідовність горців і хвиль, яка створює депресії, що нерегулярно чергуються, та підвищення різної форми.

Рівнина із западинами. Рівнина з депресіями, що нерегулярно чер­гуються, типу колів, дрібних западин, вибоїн. Депресії утворилися в результаті вимивання нижнього шару більш схильного до ерозії, або в результаті незначних провалень.

Гривистий рельєф. Грива - витягнуте вузьке підвищення, звичайно з добре вираженим гребенем і крутими схилами. Гриви можуть розташо­вуватися паралельно, субпараллельно або перетинатися.

Помірно-горбистий рельєф. Дуже регулярна послідовність схилів помірної крутизни, які створюють форми рельєфу від округлих, іноді замкнутих, депресій до широких округлих підвищень.

Тераса. Уступ і горизонтальна або слабо нахилена поверхня над ним.

Схил. Нахилені поверхні (кут нахилу 10°-70°) довжиною від 100 м і висотою від 3 м.

Гребінь. Лінія найбільших висот вузького насипу, яскраво вираже­ний вододіл, утворений перетином схилів. Він може бути зубчатим, рів­ним, гострим, округлим, платоподібним, осипним, трав'янистим.

Тріщина. Вузький розрив в товщі гірських порід без зсуву блоків ширина до 3 см.

Щілина. Зазвичай більш широка тріщина - від 3 см до 10 см. Розщілина. Тріщина шириною від 10 см.

Вітрові брижі. Мікро елементи рельєфу, які формуються на піщаних субстратах рівнин під дією вітру. Нагадують невеликі хвилі. Висота мікрохвиль - до 15см.

     Для гірничорудних регіонів існує багато розроблених типізацій форм рельєфу (див розділ 1.). Вони застосовують специфічну гірничу термінологію та визначення, направлені на здійснення технологічних схем.Часто вони не враховують зміни на посттехногенних ландшафтах. Тому будемо використовувати у визначеннях як прийняті у гірничій справі міни так і загальногеографічні.