Середній бал у період навчання в університеті - 4.5. Вільно володію російською, українською мовами. В обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою. Маю навички роботи в Microsoft Office, Kompas, Solid Works, MathCAD, Adobe Photoshop. Моє хобі - фотографія.

Після лютої зими завжди наступає весна. Весна - пробудження природи. Березень - перші капелі, проліски. Квітень - зацвітає черемха, в палісадниках красуються нарциси, крокуси. І нарешті, травень. Місяць перемоги. Цвітуть сади, в школах дзвенять останні дзвоники. І ось в один з прекрасних сонячних днів, рівно о 14:00 з'явився на світ Я - Барабанов Дмитро Олегович. Сталося це 28 травня 1988 року. Мій батько був дуже щасливий, адже я народився в день прикордонника, а мій тато служив у прикордонних військах. Я єдина дитина в сім'ї. Тому природно дуже любим.

Мій тато - Барабанов Олег Олександрович, 1965 р.н. Свою трудову діяльність починав зі слюсаря, а звільнився з шахти на посаді головного енергетика (у зв'язку з закриттям підприємства). У даний момент працює в ТОВ «Гостинний Двір».

Мама - Барабанова Світлана Вільямівна, 1969 р.н. Працює медичною сестрою в стоматологічній поліклініці.

Коли мені виповнилося 1.5 року, я пішов у дитячий садок «Берізка». В саду я був улюбленцем, адже там працювала моя бабуся. Дуже часто на прогулянках я тікав до бабусі в іншу групу.

І ось 1 вересня 1995 року. Я йду в перший клас. Виглядав я просто приголомшливо. На мені був шовковий костюм-трійка, краватка, а в руках - величезний букет квітів. Отже, я - першокласник. У школі старанний учень, активіст. Вчився я в середній школі № 133. Моєю першою вчителькою була Тетяна Вікторівна, саме вона прищепила мені любов до знань. Адже початкову школу я закінчив із похвальним листом, тобто на відмінно. Мій клас був дружним і веселим. Ми і зараз зустрічаємося, телефонуємо один одному. За час навчання я регулярно брав участь в олімпіадах з фізики, англійської, математики. У 2005 році брав участь у Донецькому міському турнірі з боулінгу «Кришталева кегля - 2005», де наша команда зайняла друге місце. Кожне літо я їздив у піонерський табір «Лісова пісня». А ще влітку я їздив до своєї хрещеної до Слов'янська. Там у неї кінноспортивний клуб «Алюр», а вона господиня і головний тренер. Тому в сідлі я сиджу добре. Двічі брав участь у змаганнях з конкуру та виїздки і обидва рази займав другі місця.

У 2003 році я закінчую 9 класів з відзнакою, а в 2005 році школу зі срібною медаллю. У цьому році було 4 медаліста. 3 срібні медалі - це мій клас, і одна золота - паралельний.

У цьому ж році за підсумками співбесіди я вступив до ДонНТУ на Факультет енергомеханіки та автоматизації (нині Інженерної Механіки і машинобудування).

Питання про вибір професії у мене не виникало. Адже я виріс у шахтарській сім'ї. Мої обидва дідусі та бабуся пропрацювали на шахті. В одного діда два ордени шахтарської слави. Тому я вирішив йти вчитися саме на цей факультет.

І ось я першокурсник. Хоча вчитися було важко, але дуже цікаво. З першого курсу я з головою поринув у студентське життя. Був членом команди КВК, брав участь у «Дебюті Першокурсника». Навчання чергувало з галасливими і цікавими студентськими вечірками. Потім я став заступником голови профбюро факультету. Разом з іншими студентами ми брали участь у мітингах і демонстраціях, адже ми молодь і від нас залежить майбутнє нашої країни. У 2009 році отримав диплом «Заступник року». На канікулах ми їздили у Святогірськ, Львів, Карпати - це було незабутньо. Кожна поїздка залишала масу вражень і фотографій. Але ми не забували і вчитися. Адже у нас один з найскладніших факультетів.

У 2009 році я здав ГОС іспит на відмінно і отримав диплом бакалавра. За результатами державного іспиту я прийняв рішення навчатися в магістратурі. Моє ставлення до навчання стало більш серйозним.

На даний момент я пишу магістерську роботу на тему «Вдосконалення гідротранспортної системи ТОВ« Моспінське УПП »». Керує процесом написання моєї магістерської роботи д.т.н., професор кафедри ЕМС - Кононенко Анатолій Петрович. Це добра, чуйна, позитивна людина, яка повністю віддається навчальному процесу, не шкодуючи свого особистого часу. Я дуже вдячний йому за все, що він для мене робить.

Що ж стосується планів на майбутнє, то зараз мені ще важко сказати, чим конкретно я буду займатися після закінчення університету, де буду працювати. Після закінчення навчання я хотів би влаштуватися на роботу, яка дозволить реалізувати себе повною мірою.