РОСІЙСЬКА

АНГЛІЙСЬКА

Кондратенко Олександр Євгенович Факультет інженерної механіки та машинобудування Кафедра металорізальних верстатів та інструментів Спеціальність: Металорізальні верстати та системи

Тема магістерської работи: Обгрунтування технологічного способу фінішних операцій при обробці деталей типу «Пуансон прошивний»

Коротко про себе:

- маю диплом бакалавра з відзнакою за напрямком «Інженерна механіка»;

- середній бал у період навчання в університеті: 4.74;

- вільно володію російською й українською мовами. Англійською мовою володію на рівні читання й переписки;

- маю досвід роботи в програмних середовищах Microsoft Office, Pascal, Delphy, AutoCad, T-Flex CAD, КОМПАС-3D, WinMachine, ANSYS, MathCAD;

- маю спеціальність токаря 3-го розряду.

Дитинство

      Я, Кондратенко Олександр Євгенович, народився 5 лютого 1986 року в м. Макіївка. Мої батьки: батько - Кондратенко Євген Олександрович працює в механічному цеху Макіївського металургійного заводу; мати - Кондратенко Євгенія Іванівна працює завідуючої аптеки.
      В 1990 році я пішов у дитячий садок № 121 м. Макіївки. У дитинстві я був веселою бешкетною дитиною, бувало навіть хуліганив. З великим інтересом дивився серіали «Рабиня Ізаура», «Санта Барбара» і мультсеріал «Черепашки-ниндзя». Також якийсь час відвідував секції карате й народних танців. Читати й писати навчився приблизно в 6 років, навіть трохи знав англійський алфавіт. Так що до школи я підійшов цілком підготовленою дитиною. І взагалі дитинство - це, напевно, самий безтурботний період у моєму житті.

Школа

      В 1993 році я пішов в 1-Б клас загальноосвітньої школи №7 м. Макіївки. Відразу серйозно узявся за навчання і чотири роки підряд одержував грамоти за відмінну успішність. У старших класах захопився історією і географією, приймав участь у районних і міських олімпіадах по цих предметах і неодноразово займав призові місця. Точні науки не любив, вони мені важко давалися, але, завдяки праці й завзятості, я досяг позитивних результатів по цих предметах.
      Під час навчання в школі постійно займався спортом. У початкових класах відвідував секцію спортивної акробатики. У першому класі зайняв 1-е місце на шкільних змаганнях із цього виду спорту у своїй віковій категорії, а вже в другому класі я поліпшив свої результати й зайняв 2-е місце на міських змаганнях. Але, через проблеми з фінансуванням, секція була закрита й на цьому, на жаль, мої заняття акробатикою закінчилися.
      Також я не довго займався карате, а в 1996 році я записався в колектив бального танцю «Шанс» палацу культури Ясиновського коксохімічного заводу. Після місяця занять перейшов із загальної групи в основну, де займався впродовж 4-х років. У складі колективу брав участь у різних концертах, конкурсах і інших культурних заходах. За цей час колектив бального танцю «Шанс» удостоївся звання зразкового й неодноразово ставав призером різних обласних і всеукраїнських конкурсів.

Університет

      В 2003 році я закінчив школу. І переді мною став вибір: куди вступати далі. Так як в школі більше любив гуманітарні науки, то вирішив, що буду вступати до Донецького інженерно-економічного коледжу на спеціальність «Облік і аудит». Також, як запасний варіант, я подав документи в Донецький національноий технічний університет (ДонНТУ) на спеціальність «Технологія машинобудування». За результатами співбесіди й рейтингових випробувань, я вступив на обидві ці спеціальності, але вибрав «Облік і аудит». Спочатку вчитися було цікаво й захоплююче, але вже після третього семестру, із причин особистого характеру, я був змушений забрати документи. Надалі переді мною встав вибір: що робити далі. І, після довгих роздумів, я вирішив вступати на спеціальність «Технологія машинобудування». Однак співбесіду пройшов не вдало й вирішив подати документи на спеціальність «Металорізальні верстати та системи», тому що дані спеціальності по своїй суті є спільними. Вступні іспити здав на «відмінно» і став студентом ДонНТУ.
      З перших днів навчання я зрозумів, що навчатися на технічній спеціальності на багато складніше ніж на економічній, свідченням тому є те, що до кінця 2-го курсу біля половини первісного составу нашої групи були відраховані або, не витримавши навантаження, пішли самі. Однак труднощі мене не злякали і уже за підсумками другого семестру я одержував підвищену стипендію.
      Протягом навчання брав активну участь у наступних предметних олімпіадах:

- університетська олімпіада з технології конструкційних матеріалів. Зайняв 3-є місце;

- університетська олімпіада з вищої математики. Яке місце зайняв я не знаю, але явно не останнє :);

- I етап Всеукраїнської олімпіади з деталей машин, де зайняв 12 місце;

- Всеукраїнська олімпіада з металорізальних верстатів і інструментів, що проводив Приазовський державний технічний університет. За підсумками даної олімпіади зайняв почесне 15 місце.

      Також у складі групи із трьох студентів брав участь у конкурсі проектів який проходив під патронатом фірми APM WinMachine, і за проект «Міцносне обґрунтування модернізації привода головного руху вертикально-фрезерного верстата моделі 6С12 у середовищі САПР APM WinMachine» був визнаний гідним заохочувальної премії.
      Всі ці результати для мене є особистим досягненням, тому що особливим талантом у вивченні точних наук я не володію. І тому я вважаю, що можна освоїти й зрозуміти будь-яку науку, будь-який предмет якщо щосили прагнути до цього. Так що найчастіше талант грає далеко не визначальну роль, головне це працьовитість і завзятість у досягненні поставленої мети, принаймні я так думаю.
      В 2009 році я одержав диплом бакалавра з відзнакою за напрямом підготовки «Інженерна механіка» і вступив до магістратури, де тепер працюю над магістерською роботою на тему «Обгрунтування технологічного способу фінішних операцій при обробці деталей типу «Пуансон прошивний», яку мені запропонувала мій науковий керівник - доктор технічних наук, професор і просто хороша людина Калафатова Людмила Павлівна. Дана тема, на мій погляд, є дуже цікавою і тому я з великим бажанням узявся за її розробку.

Плани на майбутнє

      У найближчому майбутньому планую захистити магістерську роботу й влаштуватися на роботу, бажано за фахом, ну а далі буду діяти по ситуації. А взагалі хочу внести свій вклад у розвиток машинобудування України, стан якого зараз залишає бажати кращого. Одним словом «за державу обидно». Але, не дивлячись ні на що, потрібно завжди сподіватися на краще й докладати для цього всі зусилля, працювати над собою, постійно вдосконалюватися, а не сидіти склавши руки й чекати чуда.