Опалько Анастасія Олександрівна

Факультет інженерної механіки та машинобудування
Кафедра машин і апаратів хімічних виробництв
Спеціальність «Обладнання хімічних виробництв і підприємств
будівельних матеріалів»

Дослідження можливостей утилізації твердих вуглецевих промбутвідходвів з використанням технологій киплячого шару

Керівник: Парфенюк Олександр Сергійович

Про себе (головне):

      Середній бал у період мого навчання в університеті становить 4,64. Вільно володію російською, українською мовами. Володію іноземною мовою – англійським (в обсязі достатньому для читання й розуміння). Маю досвід роботи з деякими комп'ютерними програмами: MS Office, MathCAD, Компас, Visual Basiс.

Коротка біографія

Дитинство

      Я, Опалько Анастасія Олександрівна, народилася 12 вересня 1988 року в м. Харкові. Коли мені було 3 роки ми з батьками переїхали в маленьке місто, що називається Красний Лиман.

      У родині я була єдиною дитиною. Коли мені було два роки, у мене з'явилася двоюрідна сестра Марина, яка замінила мені рідну. Літо ми з Мариною проводили в бабусі, там ми відкривали для себе щось нове та дорослішали разом. Зараз дитячі роки пригадуються як чарівна казка. На жаль, дитинство минуло і ми непомітно подослішали. Прийшов час ідти до школи.

Шкільні роки

      Пам'ятаю 1 вересня 1997 року, тоді я пішла до першого класу загальноосвітньої школи №3. У школі я любила уроки російської мови і літератури, була активною дитиною, їздила на міські олімпіади. Дев'ятий клас став для мене останнім у рідній школі №3. В 2003 році я перейшла в ліцей інженерного напрямку, що також перебуває в м. Красний Лиман. Тут були трохи суворіші правила і вчителя, ніж у школі, але навчання виявилося цікавим і корисним. З'явилися нові предмети, які підготовляли нас до університету. Зокрема це креслення, напевно цей предмет і вплинув на вибір моєї професії, тому що мені подобалося креслити й хотілося вибрати щось пов'язане із кресленням. І ці два роки навчання пролетіли як дві хвилини. Відзвенів останній дзвінок у червні 2005 року. Прийшов час переступати новий «поріг» у житті – це вступ до університету.

Університет

      В 2005 році я вступила до Донецького національного технічного університету на факультет екології й хімічної технології, обрав спеціальність «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів». Тут короткі уроки замінили довгі пари, а контрольні – сесії, але одне залишилося без зміни – канікули! Навчання для мене особливих труднощів не представляло, тому що я намагалася здавати все вчасно, сесії так само здавалися без особливих труднощів, хоча й понервувати доводилося. Тут я познайомилася з новими людьми, які стали для мене друзями. В 2009 році одержала диплом бакалавра та вирішила вступити до магістратури, тому що середній бал дозволяв, та й хотілося ще трошечки побути студентом.

      Восени 2009 року я була зарахована в магістратуру. Моїм науковим керівником став д.т.н. професор Олександр Сергійович Парфенюк. Тему «Дослідження можливостей утилізації твердих вуглецевих промбутвідходвів з використанням технологій киплячого шару» на мій погляд, вибрали дуже цікаву й актуальну на сьогоднішній день.

      Плани на майбутнє:

• Наступні півроку буду займатися своєю магістерською роботою.

• Після закінчення університету, хочу знайти цікаву роботу.

• Хочеться створити дружну сім'ю, тому що моя справжня допомагала мені в будь-якій ситуації, за що я вдячна. Стати коханою дружиною й гарною мамою.

• У майбутньому планую стати затребуваним висококваліфікованим фахівцем, тому що хочеться застосувати свої знання на виробництві.