Коротке резюме

Дата народження: 15 травня 1988

Володіння мовами: російська, українська, англійська (технічна)

Уміння та навички:

• Мови програмування: Pascal, Algoritm Builder, C/C++
• Web-програмування: HTML, CSS
• СУБД: Microsoft Access
• Робота з графікою: Adobe Photoshop
• Математичні пакети: Mathworks Matlab
• Пакети моделювання: System View, NetCracker, Packet Tracer, OPNET, LabView
• Робота з ОС: Windows 98/Me/2000/XP
• Проектування мереж: NetCracker, OPNET
• Засоби Offіce: MS Office 98/2000/2003, MS Visio, MS PowerPoint

АВТОБІОГРАФІЯ

Дитинство

Перш ніж я почну розповідати свою біографію, дозвольте відрекомендуватися. Моє ім’я Аршинова Ольга Олександрівна.

Мої батьки, плануючи дитину, дуже хотіли дівчинку. В жіночій консультації моїм батькам лікар сказав, що у них буде хлопчик. У той час стать дитини визначали без УЗД. Мої батьки навіть придумали ім'я хлопчику, але лікар помилився.

15 травня 1988 року о 20:30 у Сумській області в смт. Недригайлів на радість моїм батькам народилася дівчинка з яскраво блакитними очима і довгим кучерявим волоссям. Це була я. Мої батьки були студентами 5 курсу університету.

Близько двох тижнів я з батьками жила у бабусі в Недригайлові, а потім ми переїхали в Новогродівку Донецької області, де жили батьки тата. Я, як сова по біологічному годиннику, вимотала батьків своєю активністю і небажанням спати ночами. Але безсонні ночі моїх батьків продовжувалися, доки мені не виповнився один рік. Через рік тато закінчив університет і його направили на роботу в місто Димитров. Сьогодні мій тато, Олександр Анатолійович, заступник начальника дільниці на шахті «Краснолиманська», а моя мама, Валентина Михайлівна, працює викладачем англійської мови в школі. Моя сім'я живе в місті Димитров. Димитров - моє рідне місто.

У січні 1990 року мої батьки, як молоді фахівці, отримали трикімнатну квартиру в місті Димитров. У цьому ж місті, коли мені виповнилося 2 роки, я пішла до дитячого садка «Чайка». Я була слухняною, допитливою і спокійною дитиною. Мені запам'яталася з дитячого садка велика кількість свят, де ми співали, танцювали, розказували вірші. Моїм захопленням були танці. Я дуже вдячна своєму вихователю старшої групи, Антоніні Миколаївні Анопко, яка мене багато чому навчила.

Вперше я побувала на морі зі своїми батьками в місті Сочі, коли мені було 3 роки. Не дивлячись на мій маленький вік, я багато що пам'ятаю про наш відпочинок. З тих пір щороку влітку я їздила на відпочинок до Криму. У мене було щасливе і безтурботне дитинство.

Школа та ліцей

В 1995 році я пішла до загальноосвітньої школи № 10 міста Димитрова. Ще будучи в дитячому садку, я хотіла швидше піти до школи. Перші враження мене не розчарували. Я виразно пам'ятаю свій перший день у школі. Мені пощастило з першою вчителькою, Ганною Станіславівною Гопко. Це була дуже добра і чуйна жінка, яка багато чому мене навчила. На жаль, її вже немає серед нас.

Вчитися мені подобалось, я переходила з класу в клас із похвальними листами. У старших класах я поглиблено вивчала математику. Одними з найулюбленіших предметів для мене були математика, креслення, біологія, право, українська та англійська мови.

У 8 класі на осінніх канікулах батьки мене відпустили в місто Київ на базу відпочинку «Пуща Водиця». У столиці України я була вперше. За 5 днів ми відвідали величезну кількість церков, музеїв, побували в цирку і на багатьох екскурсіях. Це місто і зараз викликає у мене захоплення.

З 5 по 9 клас я займалася естрадними танцями в центрі розвитку дітей і молоді «Бригантина», де моїм керівником була Оксана Василівна Бордюг. Наш колектив дуже багато виступав у Димитрові та в Донецькій області. Це був дуже яскравий період мого життя. Кожне тренування для мене було відпочинком від навчання. Я була в гарному колективі з чудовими друзями. Заняття танцями допомогли мені стати більш самостійною, організованою, дисциплінованою і працелюбною.

Дев'ятий клас я закінчила навідмінно та з грамотами за зайняті призові місця на олімпіадах з математики й української мови. Я не знала, ким я хочу стати, коли виросту. В різні періоди мого життя мої бажання змінювались.

Моєю мрією був вступ до Красноармійського ліцею «Надія». Влітку після 9 класу я склала іспити і вступила за конкурсом в технічну групу, де поглиблено вивчали математику, креслення і фізику.

Моїм класним керівником був Кишкань Олександр Іванович, який став для мене добрим другом. Навчання в ліцеї було одним з найяскравіших, цікавих, веселих і чудових періодів у житті. Ліцей багато в чому відрізнявся від школи. Перші три місяці навчання були важкими через велике навантаження. З часом я звикла рано вставати, їздити до Красноармійська і вчиться 6 днів на тиждень по 6 уроків. Навантаження було великим, але це того коштувало.

Крім навчання, в ліцеї було насичене культурне життя. На всі свята ми готували яскраві заходи, їздили на екскурсії. В ліцеї дуже багато традицій: поїздки до Мерцаловського лісу на 1 вересня, святкування дня ліцею, проведення наукових конференцій, організація зустрічей із випускниками, походи до Криму і поїздки на Голубі озера на канікулах. Відпочинок не обмежувався поїздками по Україні, для ліцеїстів організовували поїздки в різні країни Європи, до Туреччини, Єгипту.

В ліцеї я брала участь в багатьох олімпіадах і конкурсах, займала призові місця. Педагогічний склад ліцею викликає у мене захоплення. Я дуже вдячна всім викладачам, а особливо вчителю математики, Жук Наталії Євгенівні, за все, що вони зробили для мене.

Ліцей «Надія» я закінчила із золотою медаллю. Два роки швидко пролетіли і настав час обирати університет і спеціальность. В кінці 11 класу я визначилася, ким я хочу бути.

Університет

Я обрала Донецький Національний Технічний Університет. Цей університет закінчив мій батько і мені хотілося отримати саме інженерну спеціальність. Серед усіх спеціальностей факультету КІТА, мені найбільше сподобалася спеціальність «Телекомунікаційні системи та мережі» через її актуальність і сферу телекомунікацій, що швидко розвивається. Я успішно склала рейтинги й у травні 2005 року я вже знала, що вступила на бюджет 1 курсу ДонНТУ. Враження від навчання були дуже приємними, я познайомилася зі своїми одногрупниками і багатьма студентами з гуртожитку. Перший курс був насиченим і цікавим. Я приїхала до Донецька і погано знала місто, тому мені було іноді складно швидко орієнтуватися в ньому. Дні йшли життєрадісно і безтурботно з одного боку, і одночасно з іншого боку було складно включитися в навчальний процес. Було незвично, що ніхто не контролює під час навчання і була необхідна самодисципліна. На першій сесії при складанні іспитів тремтіли коліна і було страшно, але наступні сесії вже проходили більш легко. На другому курсі за відмінне навчання я отримувала стипендію від компанії Life. Інтенсивне навчання чередувалося з галасливими студентськими вечірками.

У 2009 році я отримала диплом бакалавра з відзнакою. Моя мета була вступити до магістратури. За результатами державних іспитів я продовжила навчання в магістратурі. На даному етапі моє відношення до навчання стало серйознішим, на перший план вийшли предмети, які важливі і потрібні для мене і мого подальшого життя за межами університету. Продовжуючи навчання, ми збираємося зі студентами і цікаво проводимо час.

Тема моєї магістерської роботи – «Дослідження динаміки транспортних телекомунікаційних мереж складної топології із застосуванням технологій WDM (DWDM)». Тема з'явилася після обговорення з науковим керівником сучасних проблем і задач в області телекомунікацій, і мені було цікаво дізнатися більше про транспортні мережі. Науковим керівником моєї дослідницької роботи є к.т.н., доцент, завкафедрою АТ Бессараб Володимир Іванович, на допомогу і досвід якого я можу розраховувати в будь-якій скрутній ситуації. Він розуміючий і толерантний викладач.

Плани на майбутнє

В найближчому майбутньому я планую закінчити написання магістерської роботи і отримати диплом магістра. Звичайно, хочеться знайти хорошу роботу, яка буде цікавою, приноситиме позитивні емоції, де я зможу реалізувати себе і затвердитися як фахівець у своїй сфері та як особистість.

Я люблю мріяти, будувати плани і хочу, щоб у моєму житті все було добре, і воно було насичене позитивними моментами! Я хочу створити сім'ю, мати дітей. Поєднувати роботу і сімейне життя справа не проста. Я знаю, що для цього доведеться попрацювати та я до цього готова...

ДОГОРИ