Соломічев Роман Ігорович

    Дитинство

    Я, Соломічев Роман Ігорович, народився 9 лютого 1988 року (у той же день, але рівно на 101 рік пізніше Чапаєва Василя Івановича), у великому багатонаціональному місті сталеварів-ковалів і шахтарів-прохідників - Донецьку (він же Юзовка, він же Сталіно, він же Ахметов-Сіті) у російсько-українській родині шахтарів. Мої батьки: батько - Соломічев Ігор Володимирович, 1965 р/н, росіянин, закінчив Донецький Політехнічний Інститут, працює не за фахом шахтобудівника, а по заклику душі мастером-підривником на шахті; мати - Соломічева Наталія Анатоліївна, 1965 р/н, українка, закінчила Донецький Політехнічний Технікум, працює на рідному Донецькому Металургійному Заводі прийомоздавачем у залізничному цеху.

    В колишні роки терпіти не міг відвідувати дитячий садок з тихою годиною і костюмом "петрушки". Починаючи з пелюшок, міг свистіти. Один раз дідусь приніс з віджилого свій вік обчислювального центра старі телефони і якісь радіо-причиндали, які я полюбив усвідомлено ламати (може, і розвилася, тому тяга до електроніки). Яскраві спогади: багато тортів на День народження, вибите зеленим помідором із грядки городу сусідське вікно і, як наслідок, синя 5я точка після цього.

    Школа

“Ми всі навчалися по-трохи чому-небудь і як-небудь…” Пушкін О.С.

    У 1995 р. здали мене з більшістю колег по дитячому садку в 1й клас букви "Г" загальноосвітньої школи №78 сел. Семашко міста Донецька. Читав погано, аж до 5 класу (вулиця давала про себе знати). У ті ж роки відвідував кружок "Юний технік" (учитель - Захаренкова Раїса Іванівна), що спеціалізувався в області випилювання лобзиком фігурних речей народного побуту, іграшок з росписними візерунками гуашшю і вижигачем (отут і зародилася інженерна творчість і любов до ремесел). Займав 1і місця на конкурсах виробу і швидкісному випилюванні. У 7у класі перевівся до ЗШ № 77 з нагоди переїзду, що на сел. Абакумово, де обзавівся також безліччю добрих друзів і провчився там до 9го класу. За цей час узявся за розум, полюбив фізику, хімію і біологію, неодноразово брав участь в олімпіадах (3е місце по місту по біології). У 9у класі повернувся назад у школу №78 і взявся за розум із ще більшою силою, але вже в області іноземних мов і математики, учитель - Інна Олексіївна Перекрест, переданими знаннями якої зобов'язаний вступом до ВУЗу, а розвитком літературних похилостей - Надії Петрівні Станиславскої. Досягнення: зібрана папка з 25 щотижневих номерів журналу "Древо пізнання" і срібна медаль за навчання в середній школі на момент випуску в 2005 р.

   Особлива вдячність тим учителям, що були фанатами своєї справи і "заразно" передавали любов до своїх предметів.

    Університет

“І досвід - син помилок важких, И геній - парадоксів друг…”. Пушкін О.С.

   Починаючи з 11 класу школи переді мною постало питання про вибір спеціальності після одержання середньої освіти. Маючи в роді безліч родичів з різноманітними видами діяльності (шахтарі, міліціонери, залізничники, музиканти, лікарі) і з огляду на власні переваги, висувалося кілька варіантів...

   Якось раз зайшов на день відкритих дверей у ДонНТУ, де мені дали рекламу про каф. "Електронна Техніка" і заворушилися мої пристрасті до електроніки... Отут ока і засвітилися, думаю, місце припасене залізничника, утрачати чогось,- подав документи на бюджетну форму навчання на спеціальність "Електронні системи". Загальний екзамен з математики здав на "відмінно" без зайвих хвилювань, а тому що малася медаль, - український зарахували автоматом. Вибирати довго з "двох зол" не довелося, тим більше основна частина родичей - випускники славного ДПИ, до того ж електроніка постійно розвивається, суцільна "електрифікація всієї країни".

   На першому курсі був обраний профоргом своєї групи, ЕлС-05: збирав податі з кожного її члена кожен семестр. В другому півріччі другого курсу надійшов на військову кафедру при ДонНТУ. В даний час є мол. лейтенантом запасу. Найбільше яскраво пофарбовані спогади 1-3 курсів такими викладачами: Редько А.Л. (фізика), Локтионов И.К. (математика), Черноус В.П. (ТОЕ), Фурсов В.И. (теорія поля), - з ними нудьгувати на парах не приходилося...

   В другому семестрі третього курсу на кафедрі став лаборантом-техніком, під керівництвом доц. Тарасюк Вікторії Павлівни брав участь у створенні електронної версії підручника завідувача кафедрою д.т.н., проф. Зорі Анатолія Анатолійовича "Аналогова схемотехника та імпульсні пристрої", а саме - розробляв анімації і підпрограми.

   Завершення четвертого курсу ознаменувалося одержанням червоного диплома бакалавра електроніки і вступом до магістратури.

   З початком практики на ДМЗ вибір теми магістерської роботи не представлявся складним: за побаченим на підприємстві і реальними його потребами було вирішено зупинитися в області неруйнівного контролю робочих механізмів прокатного виробництва. Тому тема роботи так і називається: "Обґрунтування і дослідження структури електронної системи контролю стану приповерхнього шару сталепрокатних валків". Даний напрямок по дефектоскопії перспективно в металургії та іншій промисловості.

    У планах найближчого майбутнього фігурує успішний захист магістерської роботи, подальше формування, нагромадження мого професійного досвіду і навичок. У подальші ж входить: вибір місця роботи, у якій я реалізуюся як винахідник чи інженер-новатор електроніки.

   Плани на майбутнє...

   ...дерев насадив, будинків настроїв, тепер справа за малим - обзавестися в майбутньому другою половиною і дітьми обох статей. Паралельно з вищевикладеним буду продовжувати творчо, культурно і фізично розвиватися на поприщі своїх хоббей: у спорті, образотворчому мистецтві, фотографії, ремеслах і т.п.