Стан та перспективи забезпечення охорони здоров'я в Україні

Реформування системи охорони здоров’я є однією з найактуальніших проблем сьогодення. Сучасний стан медичного обслуговування населення в нашій країні незадовільний. Здоров’я населення – фактор довгострокового економічного росту. У зв’язку з цим система охорони потребує щедрих і постійних інвестицій для того, щоб у короткостроковій перспективі підвищити якість людського капіталу, запобігти значній загрозі здоров’ю та бюджетам соціального забезпечення, сприяти безперервному економічному росту та зниженню рівня бідності.

Численні дослідження підтверджують, що між тривалістю життя і темпами економічного росту існує стійкий зв'язок, навіть якщо взяти до уваги інші фактори, що впливають на розвиток економіки. У дослідженні були проаналізовані десятки можливих параметрів, включаючи рівень технологій, відкритість економіки та її макроекономічну стабільність, стан правової системи та демократії, а також відношення до релігії. Було виявлено, що у країнах, де тривалість життя в 1960-х рр.. була найбільшою, у наступні 50 років швидше всього розвивалася економіка. Дослідження показують, що стан здоров’я, швидше за все, позначаються не тільки на рівні доходів, але й на тому, як вони розподіляються між споживанням й інвестиціями.

У країнах, де медичне страхування відсутнє або обмежене невеликим набором послуг і поширена оплата медичної допомоги за рахунок особистих коштів громадян, людям для того, щоб вилікувати хворого члена родини, нерідко доводиться витрачати свої заощадження й продавати майно. У ряді випадків діти вимушені припинити навчання та почати працювати. Проблеми зі здоров’ям скорочують доходи родини та її можливість заробляти гроші.

Вітчизняна система охорони здоров’я фінансується переважно за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, які розподіляються централізовано відповідно до наявних потужностей закладів охорони здоров’я без врахування обсягу та якості наданих медичних послуг. У діючій системі охорони здоров’я пацієнт розглядається як фактор витрат та стаття видатків. Загальний обсяг фінансування охорони здоров’я державного та місцевих бюджетів досяг у 2008 році 36 млрд. грн.. Цих коштів недостатньо для надання якісних медичних послуг, які задовольняють потреби громадян. Наявні ж кошти використовуються неефективно, мають місце численні зловживання, пов’язані з їхнім нецільовим використанням.

Фінансування системи охорони здоров’я за рахунок страхування – незначне і забезпечується виключно добровільними видами особистого страхування, зокрема, медичне страхування (медичне страхування, страхування здоров’я на випадок хвороби та страхування медичних витрат). Зазначене страхування становить 7% від загального обсягу страхових платежів за всіма видами страхування у 2008 році.

Але аналіз витрат середнього українського домогосподарства дозволяє зробити висновок, що добровільне медичне страхування сьогодні є недоступним для більшості українського населення, тому подальший розвиток цього виду страхування без запровадження податкових пільг не матиме суттєвого впливу на збільшення фінансування системи охорони здоров’я.

Теоретичний фундамент для втручання держави в сферу охорони здоров’я закладений у роботі К. Ароу. У своїй роботі він виділяє в сфері охорони здоров’я медичне обслуговування та медичне страхування. Представлені тут аргументи безпосередньо застосовані до лікування хронічних захворювань і страхування, а також до інших аспектів охорони здоров’я. У багатьох країнах з низьким і середнім рівнем доходів державне медичне обслуговування людей із хронічними захворюваннями в найкращому разі зводиться до мінімуму, а медичне страхування ЦВЕ й СНД розвинене недостатньо.

Проблеми медичного страхування обумовлені в основному асиметричністю інформації, якою володіють страховики та страхувальники. Страхові компанії прагнуть відгородити себе від ризиків, пов’язаних з поведінкою страхувальника. Тут виникає проблема так званого морального ризику, що виражається в тому, що перерозподіл ризиків впливає на поведінку людини. Вважається, що у людей, які мають страховий поліс, менше стимулів піклуватися про своє здоров’я, тому що втрата доходу у випадку хвороби буде їм компенсована. У зв’язку із цим такі люди схильні поводитися менш обачно, ніж ті, у кого немає страхового захисту.

Інша актуальна проблема – несприятливий вибір, що виникає через те, що договори медичного страхування частіше укладають люди зі слабким здоров’ям, знаючи, на відміну від страхової компанії, що їхня потреба в медичних послугах вища за середній рівень. Вважається, що за відсутністю державного втручання несприятливий вибір приведе до проблем на страховому ринку. Серед клієнтів страхових компаній виявиться занадто мало здорових людей, а це спричинить збільшення витрат на обслуговування застрахованих. Щоб компенсувати витрати, страхові компанії будуть підвищувати страхові тарифи, що ще більше відхилить тих, хто має гарне здоров’я. Переважна більшість здорових людей покине ринок страхування, а за ними, через відсутність прибутку, підуть страхові компанії, і ринок споживання.

Держава може врегулювати ситуацію, фінансуючи загальне медичне страхування за рахунок податків або ввівши обов’язкове медичне страхування й змусивши страхові компанії обслуговувати всіх. При цьому держава повинна бути здатна до вживання ефективних заходів.

1. Бідний В.Г. Проблеми і шляхи розвитку медичної допомоги в Україні. — К.:Задруга, 2001. — 148с.
2. Голяченко О. Українська здравоохорона: як вийти із кризи. — Тернопіль: Лілія, 2004. — 84с.
3. Концепція загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування// Страхова справа. — Інфо-прінт. — 2008. — №2, с.60-70.

B начало