RUS | ENG || ДонНТУ> Портал магістрів ДонНТУ
Магістр ДонНТУ Черниш Ігорь Ігорович

Магістр ДонНТУ Черниш Ігор Ігорович

Факультет: Обчислювальної техніки і інформатики

Кафедра: Комп'ютерної інженерії

Спеціальність: Комп'ютерні системи та мережі


Тема випускної роботи:

Дослідження структур композиційних мікропрограммних пристроїв керування із загальною адресацією в базисі стандартних ВІС

Керівник: Зеленьова Ірина Яківна

Матеріали до теми випускної роботи: Реферат

Про себе (головне):

Коротка біографія:

Дитинство

Я народився 18 січня 1988 року в славному місті Донецьку, ставши першою дитиною своїх батьків. У той час моя мама, Черниш Людмила Семенівна, працювала зав. начальника в продуктовому магазині, а тато, Черниш Ігор Ігорович, був водієм. Вся увага батьків була приділена їх єдиній дитині, аж поки через рік і сім місяцев у мене не з'явився брат Черниш Олег Ігорович. З тих самих пір я ніс відповідальність за його вчинки. Цю відповідальність я несу досих пір, але вже, як мені здається, більшою мірою.

Опісля трохи часу від народження Олега, мої батьки розійшлися. Тато повернувся в своє рідне місто Макіївку, в якому завів нову сім'ю. Мама виїхала працювати до Польши, потім — до Туреччини, Німеччини і, нарешті, до Угорщини, в якій працює до цього дня. Я ж з Олегом переїхав жити до бабусі в місто Горлівку. Ім'я моєї бабусі Пугачова Тамара Іванівна, і вона людина старого гарту, яка пережила Другу Світову Війну, голодомор 47-го і комуністичний режим. Саме бабуся зробила значний внесок у формування нашого з братом характеру і розуміння життя; виробила в нас відчуття справедливості, щирості і працьовитості, за що я їй дуже вдячний.

У зв'язку з тим, що мама часто їздила в інши країни, бачив я її все рідше і рідше. Кожен її приїзд був для мене з братом величезним святом. Час свого перебування з нами вона проводила, намагаючись по максимуму вкласти свій внесок в наше виховання.

Школа

У школу я пішов коли мені виповнилося сім років. Вона знаходилася в місті Горловці в селищі міського типу Кондрат'ївка. Першим моїм шкільним вчителем була Якунова Людмила Федорівна. У школі я був дуже старанним учнем, що дозволяло мені вчитися на відмінно. У своєму класі я ні з ким не конфліктував, в наслідок чого у мене зі всіма своїми однокласниками склалися дружні взаємини.

З першого класу я виявляв глибоку зацікавленість до спорту. На кожному уроці фізкультури я прагнув показувати якнайкращі результати. Мені часто доводилося їздити на міські змагання по легкій атлетиці і стрільбі з пневматичної рушниці. Команда моєї школи неодноразово займала призові місця на таких змаганнях.

У школі я був дуже енергійним. Застосування своєї енергії, я знайшов у важкій атлетиці. До кінця одинадцятого класу я досяг пристойних показників як в зростанні робочої ваги, так і м'язовій масі. В цьому відношенні я був прикладом для наслідування для моїх товаришів. У результаті вони також почали займатися цим видом спорту.

Я дуже любив своїх однокласників. Але в сьомому класі з'явилася загроза роз'єднання мого класу між двома паралельними класами, що спричинило б велику кількість чоловік в одному класі, а це велика проблема як для вчителів, так і для школярів. Переді мною з'явився вибір, або мене переводять в паралельний клас, в якому у мене єдиного був друг, або всеж-таки клас роз'єднають. У результаті, я самостійно ухвалив важке для мене рішення покинути свій клас. У результаті клас вирішили не роз'єднувати. Мої товариші і вчителі були мені дуже вдячні.

Я з великою повагою відносився до своїх вчителів, а вони також відносилися з повагою до мене. У мене була відмінна успішність по більшості з предметів.

У школі більше за всього мене вабила до себе російська література. Як не дивно читати її мені не дуже подобалося, але міркувати з приводу написаних творів було моєю стихією. Через це я був одним з улюблених учнів вчительниці російської мови й літератури Буцики Валентини Володимирівни. Цій людині я хотів би виразити особливу подяку. Саме вона дала мені віру в самого себе, моїм думкам — простір, а душі — відраду. До неї у мене залишилися найщиріші і найтепліші відчуття. А вона продовжує ставити мене в приклад своїм учням.

Було дуже весело брати участь в виставах, які були присвячні літературним творам, котрі вона організовувала, і в яких мені належало грати одну з головних ролей (наприклад, я грав Раскольникова з твору Достоєвського «Злочин і покарання»).

Але також я не можу забути своїх класних керівників Ковтун Тамару Григорівну і Кашкабаш Александру Іванівну, котрі вклали в моє виховання багато своїх сил, і котрим я дуже вдячний.

Я дуже любив школу, тому розставання з нею мені далося великим душевним переживанням.

Університет

Вибір вузу і спеціальності я почав ще в 11 класі. Довго вибирати мені не довелося — мама завжди хотіла, щоб я вчився в ДонНТУ, а мені подобалася робота з електронікою і комп'ютерами. Я вибрав спеціальність «Комп'ютерні системи та мережі», оскільки порахував її найбільш перспективною.

Зробивши вибір я записався на курси математики та інфоріатіки в цей же університет. У місяці квітні за результатами рейтингів я пройшов на бюджет за спеціальністю «Комп'ютерні системи та мережі». У той час я був ще учнем 11 класу, і дуже радів з приводу того, що мені не доведеться здавати літні вступні іспити.

В період навчання в університеті мені доводилося проявляти всю свою завзятість і терпіння, оскільки роботи було багато, а виконувати її доводилося якісно і вчасно. Жив я в Горлівці, а на пари доводилося дуже рано вставати і їхати до Донецька. В результаті, у мене було дуже мало вільного часу, а, оскільки я жив в приватному будинку, роботи вистачало.

Щоб не було боргів, я завжди все здавав вчасно. Особливо мене влаштовували модулі, які я здавав успішно і отримував сесію автоматом. Кожного разу я витягував на стипендію.

Найбільшу користь принесло вивчення наступних предметів: Програмування, Системне програмування для Windows і Linux, Мікроелектроніка, ООП, Проектування автоматів комп'ютерних систем, Периферійні пристрої, Комп'ютерні системи, Комп'ютерна електроніка, Комп'ютерна архітектура, Паралельні автомати, Паралельне програмування.

Паралельно з навчанням в університеті я ходив на заняття з англіської мови, а також на курси з мові програмування Java. На курсах я відчував себе упевнено завдяки знанням отриманим в університеті, оскільки я розумів все швидко.

Особливо необхідно відзначити наступних викладачів, оскільки завдяки ним я отримав міцний гарт перед кроком у подальше життя. Я вдячний Губарю Ю.В., Теплінському С.В., Зеленьовой І.Я..

Закінчивши 4 курс і отримавши диплом бакалавра, я вирішив не зупинятися на досягнутому і пішов в магістратуру. Ринок праці зараз переповнений фахівцями, а отримавши диплом магістра, я підвищу свою конкурентноспроможність. Я був дуже радий, коли знову пройшов на бюджет. Науковим керівником я вибрав доцента кафедри КІ Зеленеву Ірину Яковну. Узгодившись з нею, я вибрав тему своєю магістерської «Дослідження і оптмізация структур композиційних мікросхем пристроїв керування із загальною адресцїєю».

Роботу з інтернет технологіями я освоїв самостійно. Одним з останніх моїх кроків в області інтернет-технологій було вивчення адміністрування під ОС Linux.

Мої плани на майбутнє

«Хочеш бути щасливим — будь ним»

Цю фразу одного разу мені сказав мій друг, і вона поміняла моє життя. Я усвідомив, що переді мною відкритий весь світ, адже це доступно далеко не кожному. Адже на світі є люди, для яких недоступні багато наших радощів; люди, які приковані до ліжка або до інвалідного крісла; люди, які вимушені з раннього дитинства тримати в руках автомат, захищаючи свою країну. Я зрозумів, що мені можна вибирати ту справу, яка є найближчою до мого серця, ту справу, яка приноситиме мені радість і радість близькім мені людям. Кожен з нас має на це право.

Зараз в мої профисійні плани на найближче майбутнє входять:

Дальні цілі:

ДонНТУ > Портал магістрів ДонНТУ || Реферат