ПАРАДИГМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ


Кислян О.А.
Науковий керівник: к.е.н. Бєліченко А.Ф.


Источник:
Наукове видання «Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації». Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції 22-24 травня 2008 року. / Хмельницький економічний університет. — с. 132-134.

    Процеси глобалізації останнім часом набирають високих темпів і мають всеохоплюючий характер. На сьогодні для України важливо не залишитися на узбіччі світового розвитку, стати рівноправним партнером світового співтовариства, а не сировинним придатком високорозвинених країн. Україна має високий науковий і виробничий потенціал, однак майже не використовує його і, дедалі втрачає, наражаючи суспільство на небезпеку та залежність у майбутньому від світової спільноти. Вже сьогодні необхідно докладати значні зусилля для побудови сильної, конкурентноспроможної національної економіки, таким чином забезпечивши незалежність і високий рівень життя суспільства.
    Інноваційний процес є процесом, який органічно поєднує науку, технології, техніку, економіку, підприємництво й управління з метою гарантованого досягнення нового результату, що має комерційний успіх. Зрозуміло, що інновації не є самодостатніми, тому очікуваний позитивний результат досягається лише за умови інституційної підтримки. Це зумовлено тим, що на відміну від традиційної, інноваційна економіка характеризується складними і динамічними зв’язками між її елементами та учасниками інноваційного процесу – від створення й удосконалення нових технологій та продуктів до масового впровадження їх у реальному секторі.
    Як переконує практика, можливості подальшого економічного розвитку на основі ресурсного зростання швидко вичерпуються. Основним джерелом забезпечення успіху стає не багатство природних ресурсів, не дешева робоча сила і навіть не фінанси, а сукупність знань, їхнє конкурентне використання й наукові інновації, якими володіє виробничо-економічна система, - так званий «інтелектуальний капітал». Провідну роль інноваційної діяльності у соціально-економічному розвитку регіону підтверджує досвід зарубіжних країн. Завдяки впровадженню інноваційної моделі розвитку економіки й активному сприянню створенню науково-промислових комплексів у регіонах, такі країни, як США, Франція, Велика Британія, Німеччина, Японія та інші, досягли стрімкого економічного розвитку та забезпечили високий рівень життя своїм громадянам. В Україні також проголошено інноваційну модель розвитку економіки. У Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки» зазначається, що «основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Як стверджують дослідники, «інновації сьогодні – найбільш ефективний засіб технологічного розвитку підприємств, забезпечення сильних ринкових позицій, які ґрунтуються на суттєвих конкурентних перевагах, що дає змогу вийти зі стану економічної депресії.
    Можливим шляхом вирішення цієї проблеми є регіоналізація економіки, побудована на підставі інноваційної моделі розвитку. Інноваційна діяльність здатна надати поштовх економічному зростанню, тобто стабілізації та розширенню виробництва, яке веде до збільшення зайнятості та доходів населення і, як наслідок, розширення попиту, активізації торговельної діяльності, впровадженню сучасних технологій, збільшенню прибутків підприємств. Сталий соціально-економічний розвиток в Україні може бути досягнутий тільки за умови проведення активної інноваційної діяльності, яка потребує значних інвестицій.
    Як еволюційний, так і революційний сценарій розвитку економіки передбачає факт якісних, інноваційних змін. Постійне впровадження інновацій є необхідною формою реалізації загальних економічних законів – зростання продуктивності праці, економії часу, підвищення потреб тощо, характер дії яких зумовлює поступальний рух і суттєве зростання економічної динаміки. По суті, йдеться про загальний закон періодичного інноваційного оновлення, яке лежить в основі перетворень у всіх сферах розвитку суспільства.     
  • використання конкурентних переваг розвитку, механізмів ринкової конкуренції, підприємницької ініціативи та державної підтримки через бюджетне фінансування, надання безвідсоткових і пільгових кредитів;
  • впровадження інновацій залежно від ініціативи підприємницького сектора економіки.
    •     Прояв загальних тенденцій та утвердження інноваційної моделі економічного розвитку можливі лише за умов цілеспрямованого і послідовного здійснення державної політики, максимального за діяння макроекономічного й інституційного чинників, створення привабливого інноваційного середовища.
        Вирішення проблем активізації інноваційної діяльності вимагає вжиття нагальних заходів інституційного характеру, насамперед створення цілісної національної інноваційної системи, яка забезпечує взаємодію наукових організацій, вищих навчальних закладів, інноваційних і виробничих підприємств.