Сучасний стан проблеми материнства та дитинства в Україні

Колесник А. В., Колганова Л. М.

Донецький національний технічний університет

У наш час відбувається систематичне зменшення абсолютних і відносних показників народжуваності й плідності, особливо значне в міських поселеннях. Чисельність народжених зменшилась з 691 тис. чол. у 1989 р. до 389 тис. чол. у 1999 р. (у містах відповідно з 471 тис. чол. до 239 тис. чол., у селах – з 220 тис чол. до 150 тис. чол. Сумарний показник народжуваності зменшився з 1,9 дитини в 1989р. до 1,1 дитини в 1999р. (у тому числі в міських поселеннях – з 1,8 до 0,9 дитини, в сільській місцевості – з 2,4 до 1,5). Середньорічний темп його зниження за 1989-1999 рр. становив (-5,44)%, в той час як у 1959-1989 рр. – (-0,54%), а в 1927-1939рр. – (-2,63%), тобто середньорічний темп зниження сумарного показника народжуваності в Україні протягом десятиріччя, що минає, був у 10 разів вищим, ніж у попереднє тридцятиріччя, і вдвічі вищим, ніж у страшні 30-ті роки. У 2000р., за попередніми даними, відбувалось подальше зниження народжуваності. За період існування України як незалежної держави в ній не проводилося комплексного дослідження питань правового регулювання праці жінок з урахуванням функції материнства, хоча безробіття та інші негативні наслідки ринкової економіки торкнулися перш за все цієї категорії жінок.

Стаття 172 Кодексу законів про працю України зазначає: незаконне звільнення вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, – карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Щодо норм охорони праці жінок, пов'язаних з материнством, то вони передбачають: встановлення полегшених умов праці (заборона залучати до роботи в нічний час, до понаднормових робіт, відправляти у відрядження тощо); надання пільг у зв'язку з материнством (відпустка, перерва на годування дитини тощо); використання праці жінок, що мають дітей, на роботі з неповним робочим тижнем, використання змінного графіку праці, надомної роботи. Стаття 185 КЗпП передбачає надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подання їм матеріальної допомоги. Необхідна медична допомога жінкам в період вагітності, пологів та в післяпологовий період надається у всіх випадках, коли жінка звертається за такою допомогою. Оплату за надання такої допомоги законодавством України не передбачено. Законодавчо стимулювати народжуваність можна лише опосередковано, через розв'язання найгостріших проблем сім’ї: посилення охорони та оплати праці, поліпшення побутових умов і впровадження здорового способу життя, підвищення медичного обслуговування, створення широкої мережі державних та недержавних служб соціальної допомоги.

Найактуальнішу на сьогоднішній день проблему – незабезпеченість молоді житлом – частково можна вирішити за рахунок більш широкого впровадження молодіжного житлового кредитування, проте і в цьому випадку наріжним каменем є необхідність забезпечення молодих людей робочими місцями з належним рівнем доходів. Сьогодні молоді люди у репродуктивному віці намагаються весь свій час приділяти кар'єрі, оскільки справедливо вважають, що інакше і через 10 років не зможуть досягти рівня доходів, який дозволить створити сім'ю.