ДонНТУ | Портал магистрів | ФКНТ

 

    Я, Кучеренко Сергій Олександрович, народився в с. Оленівка 21 грудня 1987 Мої батьки: мама  – Кучеренко Олена Семенівна, тато  – Кучеренко Олександр Володимирович. Умовно моє життя в плані отримання освіти можна розділити на 2 великих і значущих етапи.

Школа

    Першим значущим етапом була школа. Я почав вчитися в загальноосвітній школі № 2 у 1994 Особливими досягненнями за цей період вважаю свою відмінне навчання до восьмого класу. Зразковою поведінкою, як у школі, так і надалі в колежі, я не відрізнявся, але це не заважало мені добре вчитися. У вільний від навчання час я завжди встигав погуляти з друзями у дворі, займався таким видом спорту як волейбол,  (з 6 –го по 11 –й клас), все життя захоплювався читанням.

   Перший досвід спілкування з персональним комп'ютером я отримав у шостому класі. Після цього в мене з'явилося бажання пов'язати свою долю з комп'ютерними технологіями. Я закінчив курси користувача ПК і зрозумів, що мені цікава ця сфера діяльності. Дев'ятий клас я присвятив навчанню. Майже весь час я приділяв тільки навчанню. Я забув про відпочинок на той час. У десятому класі мені вже вдалося досягти певного компромісу між навчанням і відпочинком. Я встигав не тільки вчитися, але і присвячувати себе своїм інтересам. В одинадцятому класі я мало приділяв уваги своїй навчанні школі, але досвід і сили, витрачені за два попередніх роки, дозволяли мені успішно складати іспити, писати контрольні, самостійні. Закінчив я одинадцятий клас з оцінками від десяти балів і вище і був нагороджений золотою медаллю. В одинадцятому класі я почав підготовку до вступу до навчального закладу  – Донецький національний технічний університет.
   Протягом року я їздив на підготовчі курси і весь свій вільний час присвячував підготовці до вступних іспитів. Це була моя пріоритетна мета на той момент. Спершу, у мене були певні труднощі. Але завдяки масі зусиль і старанням мені вдалося добитися істотного прогресу в плані розуміння таких предметів як математика та інформатика. Чому я вибрав Донецький національний технічний університет?
  На той момент я знав, що це шанований ВНЗ, який має свій власний авторитет не тільки в Україні, але і на міжнародній арені. Я був упевнений, що виберу спеціальність, пов'язану з комп'ютерними технологіями. Мій вибір припав на «Комп'ютерні системи та мережі». Чому? Мені складно відповісти на це питання.

Університет

   Другим етапом моєї освіти став університет. Не можу сказати, що в ці чотири роки я максимально намагався і прагнув до будь –якої певної мети. До навчання в університеті я поставився несерйозно, тому результати залишали бажати кращого. Не можу сказати, що я досяг певного успіху в цьому напрямку. Я вчився для того, щоб мене не вигнали з університету. За час навчання в університеті, нам викладали ряд корисних предметів.
   Викладачі залишили дуже позитивне враження, вони професійно викладали матеріал. Як я вважаю, мені просто не вистачало стимулу й інтересу для того, щоб вчитися на порядок краще. Коли стало питання про вибір наукового керівника  – я захотів, щоб ним став викладач Ірина Яківна Зеленьова. Розробка та дослідження структури КМУУ з оптимізацією числа входів –виходів базової мікросхеми. Мені вона здалася цікавою. Зараз я посилено над нею працюю.
   Паралельно з навчанням в університеті я займався бізнесом зі своїм батьком.

 

Плани на майбутнє

   Свою подальшу діяльність я не пов'язую з програмування як таким, але впевнений досвід і знання, отримані в університеті, знадобляться мені в моїй майбутній професії. Зараз я вчуся на п'ятому курсі, хочу отримати звання магістра, паралельно займаюся бізнесом і є приватним підприємцем. Я вважаю, що магістерська звання стане мені у нагоді в майбутньому і допоможе досягти успіху у своїй кар'єрі. Я розумію, що можу дійсно розкритися в цій сфері діяльності.
   У найближчих планах у мене здати диплом, отримати звання магістра, вивчити англійську на високому рівні, добитися видимих і значущих результатів на своєму робочому місці.
   На завершення своєї міні –біографії хочу висловити величезну подяку моїм батькам, які завжди в мене вірили, стимулювали досягати поставлених цілей, допомагали у всіх починаннях і труднощах. Саме їх заслуга, що я виріс таким, що відбувся людиною і, як я вважаю, що відбувся як особистість.