НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ РАДІОНАВІГАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ
С.В. Козелков, С.М. Кучерук
ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління», Київ
У статті проведений аналіз узагальнених вимог різних груп споживачів до радіонавігаційного забезпечення. Розглядаються питання, пов'язані з розвитком радіонавігаційного забезпечення для визначення ос-новних напрямів розвитку радіонавігаційного плану України. Сформульовані головні проблемні питання та шляхи ії вирішення. Звертається увага на необхідні напрямки міжнародного співробітництва під час підготовки та реалізації радіонавігаційного плану України.
Ключові слова: радіонавігаційне забезпечення, радіонавігаційний план, навігація, перспективи розвитку, точність визначення.
Вступ
На сучасному етапі розвитку суспільства одним з елементів його складових є радіонавігаційне забезпечення безпечного руху об'єктів [1]. При цьому, ві-домо, що починаючи з 70-х років минулого століття за кордоном почали виходити Федеральні радіонавігаційні плани (ФРП) з періодичністю в 2-3 роки (у Об’єднаних Штатах Америки) для здійснення радіонавігаційного планування і обґрунтування напрямів розвитку радіонавігаційних систем [2]. З січня 2009 року в США діє ФРП розроблений 2008 року [3].
Останнім часом в Європі також зроблені спроби розробки Європейського радіонавігаційного плану [4], де також розглядаються питання пов'язані з розвитком радіонавігаційного забезпечення. Необхідність розробки нової редакції радіонавігаційного плану України викликана новими умовами розвитку нашого суспільства, національної економіки, вживанням в силових відомствах навігаційних систем і можливостями вдосконалення вітчизняних технічних засобів радіонавігаційного забезпечення. Слід зазначити, що при розробці Плану необхідно врахувати багато про-грамних і плануючих документів, присвячених роз-витку радіонавігаційного забезпечення і гармонізації національних систем навігації повітряного, водного і наземного руху, а також використовуваних радіонаві-гаційних систем іноземних держав.
Метою статті є разом з викладом основних на-прямів розвитку радіонавігаційного забезпечення в Україні, у тому числі обґрунтування вимог споживачів навігаційної інформації, також формулювання уявлення про особливості розвитку радіонавігаційного плану і основні проблеми, що виникають при цьому.
Основний матеріал
Аналіз вимог повітряних, морських, річкових, наземних (сухопутних), космічних споживачів, служб порятунку за визначенням положення і місцевизначення об'єктів показав, що вони значно залежать від задач, які вирішують різні групи споживачів. При цьому, узагальнені вимоги включають вимоги до робочих зон радіонавігаційних систем (РНС), точності місцевизначення (середньоквадратична погрішність (СКП)), доступності (ймовірність обслуговування) і цілісності (імовірність виявлення порушення і/або інтервалу часу, протягом якого во-но виявляється).
Окрім цього, необхідно враховувати міжнародні вимоги до навігаційного забезпечен-ня літако і кораблеводіння, яке визначене в документах ІКАО (Документ Awop/16-dp/2 25/6/97 по необхідним навігаційним характеристикам [5], Поправки 76 і 79 ІКАО [6] по вимогах до сигналів в просторі глобальної навігаційної супутникової системи). Приведені основні вимоги споживачів до радіонавігаційного забезпечення (РНЗ) представлені в табл. 1. Необхідно також враховувати в редакції Радіо-навігаційного плану України (РНУ) [2, 3] вимоги сформульовані річковими, сухопутними (автотранспорт) і космічними споживачами.
Це, зокрема, відповідає відомому підвищеному інтересу до РНЗ, що проявляється автомобілістами і відповідними системами управління автотранспортом. У меншій мірі висуваються вимоги до залізничного транспорту. Так для підтримки системи управління поїздами єдиною і найважливішою ви-могою буде здатність визначення з дуже високим ступенем достовірності того, який з двох шляхів займає поїзд: ймовірність при цьому повинна пере-вищувати 10-5.
Для цього виходячи з мінімальної відстані між сусідніми коліями, можливо знайти необхідні показники точності місцевизачення [1]. Що стосується «вимог до частотно-часового забезпечення споживачів», наприклад до систем зв'язку, то поки ще недостатньо узагальнені вимоги до забезпечення точності. В той же час існуюча практика показує насущну потребу в отриманні ін-формації про точний час, а також у високостабільних частотних еталонах.
Що, зокрема, відноситься до синхронізації швидкодіючих синхронних ліній передачі даних, заснованих на принципах синхронної цифрової ієрархії (СЦІ) і використовуючих тактову мережеву синхронізацію (ТМС), до синхронізації базових станцій стільникових систем рухомого зв'язку та ін.
Полный текст статьи может быть загружен по ссылке : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/ZKhUPS/2009_3/Kozelk.pdf