Шептуля Алла Володимирівна
Факультет:
Комп'ютерних наук та технологій
Спеціальність:
«Інформаційні управляючі системи та технології» (ІУС)
Кафедра:
Автоматизованих систем управління (АСУ)
Тема магістерської роботи:
«Система підтримки прийняття рішень формування та регулювання цінової політики підприємства»
Науковий керівник:
к.т.н., доцент кафедри АСУ Секірін Олександр Іванович
Дата народження: 19 жовтня 1987
Середній бал за період навчання в бакалавраті: 4,72
Володіння мовами: Вільно володію українською, російською мовами. В достатній мірі для спілкування, читання та листування володію англійською.
Уміння та навички:
Ділові якості: Відповідальність, сумлінність, творчий підхід у рішенні задач.
Особисті якості: Комунікабельність, чесність, прагнення до самовдосконалення.
Захоплення: Сучасні танці, читання книг, вироби з пластику, графічний та web дизайн, організація масових заходів.
Я народилася. Відбулася ця подія 19 жовтня 1987 в м. Донецьку, де за два роки до того, як зустрілися мої батьки: мама - Анджела Едуардівна і тато - Володимир Володимирович, тоді ще студент із Криму.
Як і всім дітям, мені довелося ходити в дитячий садок. Якщо зізнатися, мені не дуже подобався цей заклад, тому в один із днів я знайшла напарницю для втечі. Про свою квартиру я знала не багато: як виглядає будинок, тому що його було видно зі двору садка, на якому поверху і як виглядають двері квартири. Найголовніше, що ми з подружкою були здатні перелізти паркан... Настала тиха година. Не пам'ятаю точно, як нам вдалося вибратися з будівлі, але пам'ятаю момент, коли від відчуття волі нас відділяли пів-огорожі... Але нас вчасно встигли зупинити.
Далі наша сім'я переїздить до м.Дімітрово, де я продовжую шукати привід, щоб не ходити в дитячий садок і вміло тисну на жалість мами, щоб вона брала мене із собою на роботу. У цьому місті й починається моя шкільна пора.
У 1994 році з великим букетом і портфелем з моїм кумиром тоді Міккі Маусом я йду в перший клас школи № 8. Завдяки тому, що мене рано навчили читати, я отримую свою першу, нехай і картонну, медаль за кращу техніку читання в класі. З'являються друзі, з якими я ходжу на додаткові зайняття і іноді затримуюсь після уроків. Але вже скоро мені доведеться з ними розлучитися.
Влітку 1995 року ми переїжджаємо, але на цей раз ще далі від Донецька - до Криму, смт. Вільне, колишнє військове містечко неподалік від м.Джанкоя. Починається новий етап мого життя, в якому я придбала вірних друзів, першу любов і другу малу Батьківщину.
Крім відмінного навчання в школі під чуйним і професійним керівництвом директора Голдиревої Ніни Федорівни, якій особливо я вдячна за перші кроки у вивченні англійської мови і щеплену любов до нього, я стала відвідувати багато «гуртків» в КЮЛКе (Клубі Юних Льотчиків і Космонавтів): ліпку з глини, малювання, «Англійський театр». Крім того, я займалася хоровим співом і зробила перші спроби в танцях, тому вже з дитинства виступала на сцені. Найяскравіший спогад - урочистий виступ з військовими піснями, присвячене Дню Перемоги у ВВВ. «Англійський театр» під керівництвом Азеєвої Олени Степанівни був не тільки захоплюючим способом вивчення англійської мови, але й дуже ефективним. Разом з моїми друзями ми намагалися не пропускати жодного заняття, де ми співали, грали в навчальні ігри, читали, вивчали невеликі п'єси, з якими потім виступали як справжні актори зі справжніми декораціями і костюмами. Так з'явилася мрія стати перекладачем.
Окрема вдяка моїм батькам за щеплену любов до мистецтва взагалі. Мій тато був моїм вчителем з малювання та ліпки, в чому я досягла успіху завдяки йому. Я брала участь у міських та районних конкурсах, за перемоги та призові місця в яких одержувала грамоти.
Що стосується спортивного життя, то майже кожен день з друзями ми грали в баскетбол, а вранці ми з татом займалися бігом. Це мені й допомогло зайняти друге місце у шкільних змаганнях з бігу на далекі дистанції. Я вдячна своїм батькам, що моє насичене і яскраве спогадами дитинство пройшло саме в Криму!
Влітку 2000 року настав переломний у моєму житті момент - ми повернулися до Донецька вже назавжди. Тут я вступаю до сьомого класу НВК №1. З'являються нові друзі, але мені не вистачає друзів дитинства, з якими ми продовжуємо спілкуватися за допомогою листування. Щоб зайняти себе чимось окрім шкільних занять, я продовжую грати в баскетбол, малюю, розробляю ескізи одягу, крім того, з подругами ми ставимо цілі концерти з танцями, піснями і повноцінним сценарієм, які потім показуємо батькам. Мрія стати дизайнером одягу починає реалізовуватися з курсів «крою та шиття», завдяки яким я дізналася ази, навчилася кроїти, будувати і шити базовий одяг.
Десятий клас ознаменувався кількома подіями. Кожен рік, починаючи з 7го класу, жіноча збірна нашого класу з баскетболу бере участь у змаганнях, але тільки в 10му класі ми стаємо кращими з п'яти команд паралелі. У цьому ж році я вперше виступаю в ролі ведучої разом з моєю подругою Ксенією Северін. Ми організували для класу яскраве свято з конкурсами і дискотекою, присвячений Дню Закоханих, де виступали в ролі купідонів.
У 2005 році я закінчую школу зі срібною медаллю і вступаю в доросле життя.
Вже на початку 11 класу я визначаюся з вибором мрії про майбутню професію, що складається з трьох варіантів: перекладач, дизайнер одягу або програміст. Починаю займатися приватним чином математикою та інформатикою з мріями поступити в один з кращих технічних вузів України - ДонНТУ, на спеціальність ПЗ. Написавши 3 рейтинги, за результатами яких я вступаю на платне навчання, за порадою мого викладача з інформатики Мальчевої Раїси Вікторівни, переводжу документи на спеціальність Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг. Так в 2005 році за підсумками іспитів я вступила на бюджет на спеціальність КЕМ, де зустріла не просто групу, а нових друзів, цікавих викладачів і теплу атмосферу.
За чотири роки навчання ми разом пережили багато всього: труднощі у навчанні, підготовка до іспитів усією групою, взаємна допомога, участь у команді КВК, днях кафедри та факультету, різні свята, виїзд за місто. Я рада, що студентські роки запам'ятаються мені не лише часом навчання, але й активною участю у житті факультету: участю в танцювальних постановках, виступом у КВК, у ролі ведучої днів кафедри та факультету, постановкою Міс ВТ. Це був чудовий час! На жаль, він дуже швидко минув.
До закінчення четвертого курсу довелося робити вибір подальшої програми навчання виходячи з свого рейтингу і бажання. На жаль, бюджетні місця на спеціальності КЕМ різко скоротили, і мені довелося вибрати альтернативний варіант - перевести документи на ІУС. Але коли мені подзвонили і повідомили, що я можу повернутися назад, було пізно... Я була далеко від Донецька. Так я потрапила в нову групу з новим викладацьким складом. Хлопці та дівчата прийняли нас дуже доброзичливо, а викладачі поставилися з розумінням та йшли на поступки. Можу з упевненістю сказати, що мені дуже щастить з колективом!
Величезне спасибі всьому викладацькому складу факультету КНТ за справедливість, мудрість та ваші знання, і зокрема декану Анопрієнко Олександру Івановичу за мудре правління факультетом.
Попереду новий цікавий і в той же час складний етап життя за межами стін університету. Я здійснила одну свою мрію - стати програмістом і це величезне досягнення! Надалі продовжу вдосконалювати як професійні навички, так і особисті якості, і буду йти на шляху здійснення мрії «стати дизайнером» і кожноі новоі мрії, якою би не досяжною вона не здавалася!