ДонНТУ / Портал магистров ДонНТУ / Евтюшкина Анна / Библиотека /
Обіцянки та реалії болонського процесуЄвтюшкіна А.Б.Науковий керівник Гізатулін А.М.Источник: Електроний збірник трудів IV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, аспірантів, студентів «Сучасна інформаційна Україна: інформатика, економіка, філософія», Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк. 2010 р. Болонський процес – це сучасний процес зближення й гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Очікується, що слідування Болонському процесу повинно якісно поліпшити вищу освіту країн-учасниць процесу. В Україні реальна картина аж ніяк не така райдужна, як деякі хочуть її бачити. Болоньску систему ввели суто формально, на папері. В дійсності старим залишилось адміністративне управління. Університетам не були надані автономні права в галузі економічного забезпечення внутрішніх програм вузів, як це передумовлює Больнська хартія. Студент не може самостійно вибирати дисципліни для вивчання, як це відбувається в Європі. Вузи України, як і раніше, пропонують вивчати спеціальність в цілому, подобаються студенту окремі дисціпліни чи ні [1]. Проте ліквідована сесія, замість неї введені модулі, за результатами яких ставляться заліки й іспити. У разі пропущення модулю його перездати неможна без дозволу деканату, а якщо студент набрав меньше 35 балів за півріччя з предмету, його залишають на повторний курс, що в 99% випадків замінюється банальним відрахуванням з ВНЗ. Хоча в Європі є можливість не лише перездати модуль після закінчення півріччя, але й пройти повторне вивченя курсу в наступному році і не бути відрахуваному з ВНЗ. В нашій країни складається ситуація, коли адміністрація має можливість «карати» і «милувати», тобто вірішувати, може студент здавати предмет, чи ні. За таким станом речей, залишається лазівка не лише для корупції, але і для адміністративної розправи над неугодними студентами. [1]. А де ж студентське самоврядування, де ж права студента? І де студент може знайти захист від адміністративного свавілля? Це не роз'яснюється в болонському процесі «по-українськи». Міністерство освіти і науки України не поклопоталося про створення інформаційних центрів, гарячих ліній, де студент може дізнатися про свої права або поскаржитися на свавілля адміністрації університетів. [1]. У пропонованій редакції закону «Про вищу освіту» органам студентського самоврядування залишають наступні функції [2, ст. 38]:
Наведений список функцій студентського самоврядування розкриває обмежені можливості студентського самоврядування в вирішенні навчальних й організаційних питань і вказує на обмеженість реалізації Болонського процесу в країні. Найважливіший для студентів момент – переведення з контрактної форми навчання на бюджетну. Замість чіткого нормування того, що стільки-то відсотків найуспішніших студентів, за результатами щорічної екзаменаційної сесії, переводяться з платної форми на безкоштовну, а стільки ж невстигаючих – з безкоштовної на платну, проект закону «Про вищу освіту» навіть не згадує про таке право ні в статті про права студентів [2, ст. 54], ні в статті про можливість переходу [2, ст. 45]. Це питання віддається на довільне вирішення начальства за участю органу студентського самоврядуванняі, що стає стимулом не для відмінників, а для корупції, розбрату між студентами, важелем для досягнення «слухняності» студентів [3]. Функції студентського управління фактично обмежуються участю в поселенні, виселенні з гуртожитку. Повноваження студентського самоврядування пропонується визначати «Положенням» про нього в конкретному вузі [2, ст. 38, п.5], ніби воно може заповнити пропуски в законі [3]. Крім того, розширився список конкретних підстав для відрахування студентів з вузу з трьох до семи пунктів, зокрема: «завершення навчання за відповідною освітньо-професійною (освітньо-науковою) програмою» [2, ст. 45]. Це означає, що студент фактично двічі вступає до вузу – спочатку за результатами тестування, але це дає лише бакалавра – незавершену вищу освіту. Студент відраховується з вузу, а потім знов вступає до магістратурі. Ще причини для відрахування студента: «порушення правил внутрішнього розпорядку вузу»; «стан здоров'я, на підставі висновку лікарняно-консультативної комісії». Все вищесказане показує відвертий провал у проробці питання реалізації як окремих пунктів Болонського процесу, так і всього процесу в цілому. Результатом же такого реформування вищої освіти є погіршення його якості і престижу. Література
|