Середній бал у період навчання в університеті – 4.38. Вільно володію російською, українською мовами. В обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою. Маю навички роботи з персональним комп'ютером (Microsoft Office, Adobe Photoshop, ін), працював з мовами програмування Borland C + +, Turbo Pascal.
Я народився 2 вересня 1987 року в рідному місті Донецьку. Мої батьки, Червоний Ігор Прокопович і Червона Ліля Іванівна – добрі, чуйні люди, що стали опорою і підтримкою в моєму житті.
У 1,5 роки батьки віддали мене у садок, який знаходився недалеко від будинку, під веселою назвою «Дюймовочка». З цим періодом у мене пов'язані лише приємні спогади. У 4 роки батьки відвели мене на курси англійської мови, що стало стартом для подальшого вдосконалення знань в іноземній мові.
Я ріс допитливою і товариською дитиною. Мені подобалося дізнаватися щось нове. Тому я ставив дуже багато запитань, чим доставляв труднощі моїм батькам і вихователям у дитячому садку. Моя цікавість робила навіть просту прогулянку справжньою пригодою.
У 1994 році я пішов у перший клас школи № 52, де і почав втілювати свої таланти. Я відвідував секції дзюдо і футболу, баскетболу та стрибків з жердиною, але більше зміцнював свій зростаючий організм на брусах біля школи і регулярної грою у футбол. У середній школі виявляв недитячу активність, беручи участь практично у всіх заходах, у яких тільки можна було брати участь. Щорічні олімпіади і змагання робили мою юність шалено цікавою. Після закінчення мого 9 класу мою школу перейменували у ліцей, тому офіційно я в 2002 році вступив до іншого навчального закладу – ліцей «Меркурій». До кінця навчання я точно не уявляв, яким виявиться вибір моєї майбутньої професії, але посилене вивчення фізики і математики в старших класах схилили мене в бік технічних наук. Вступав я в чотири внз і в усі пройшов на бюджет. У Донецькому національному технічному університеті обрав нову і перспективну спеціальність і вважаю, що не помилився, адже захист інформації є дуже потенціальним розділом сучасної інформаційної діяльності. Влітку 2004 року я успішно здаю іспити в ліцеї і з чесно заслуженої золотою медаллю їду на іспит в ДонНТУ, який здаю без особливих перешкод. Восени 2002 року я вступив до автошколи, де влітку 2004 отримав посвідчення водія категорії «В». Справа залишається за малим: заробити на машину.
Навчання в школі проблем ніколи не викликало, всі предмети давалися досить легко, особливу подяку хотілося б висловити своєму вчителю англійської мови - Віктору Михайловичу - за те, що він зумів викликати інтерес до такої непростої дисципліні, який зберігся до сих пір. Завдяки йому я активно пізнавав іноземна мова, виписував журнал «Digest» і зараз дивлюся BBC World.
Отже, в 2004 році я вступив до ДонНТУ. Далі почалося веселе і цікаве студентське життя. Я знайшов нових друзів серед моїх одногрупників. Ми разом пройшли чималий шлях від безглуздих першокурсників до готових фахівців у сфері захисту інформації. Навчання в університеті з першого курсу мені здалася не дуже складною, мимоволі згадуєш приказку «Не такий страшний чорт, як його малюють». Група виявилася дружньою, всі один одному допомагали, не давали відстати, тому з усіх що надійшли, лише двоє не дійшли до бакалаврського диплома. У 2008 році отримав диплом бакалавра. Для більш повної освіти вирішив закінчити магістратуру, тим більше, що не так далекий перехід на західний зразок освіти, де присвоюють ступінь бакалавра та магістра.
Тема моєї магістерської роботи «Розробка методів обробки несінхронізірованних даних вимірювань в захищених автоматизованих вимірювально-інформаційних комплексах». Розробками мені допомагає займатися мій науковий керівник Паслен Володимир Володимирович. Ця тема дуже актуальна в даний час.
Основним планом на найближче майбутнє, звичайно, є написання магістерської роботи та її успішний захист на «відмінно». Одним з найважливіших планів майбутнього – побачити світ, побувати на кожному з континентів. Особливо хочу попасти в Австралію, де де цілий рік літо, під боком свіжий океан і вклике різноманіття дивовижної флори та фауни. А також, що важливо, створити міцну і велику родину, що складається як мінімум з 4-х осіб. А також знайти себе в роботі і отримувати від неї не тільки матеріальне благополуччя, але й моральне задоволення. А для цього для початку треба поробити на досвід, бажано у державній структурі, а там зрозумів всі тонкощі та принади своєї роботи, відкрити своє підприємство. Я бачу себе таким, що займається якоюсь творчою роботою, яка потребуватиме не тільки знання, вміння і логіки, а й якогось інноваційного підходу.