Вплив іноземних інвестицій на
економіку країни
Автор: Ментель О.Ю., к.е.н. Мєшков А.В.
Описание: Тези для доповіді на V Міжнародній науково-теоретичній конференції
молодих вчених та студентів "Актуальні проблеми економічного і соціального
розвитку
виробничої сфери", м. Донецьк, 5 - 6 червня 2008 року.
Источник:
masters.donntu.ru/2009/fem/mentel/library/library.htm
На сучасному етапі розвитку світової економіки все більшим стає рівень
інтеграції різноманітних суб’єктів господарювання у інші ринкові системи.
Потенційні інвестори здійснюють аналіз як внутрішніх потенційних реципієнтів,
так і зовнішніх, в результаті чого досить часто приймається рішення про більш
високу очікувану ефективність саме зовнішніх капіталовкладень. Через це
важливість набуло дослідження саме процесів іноземного інвестування в сучасній
економіці.
Актуальними питаннями проблем іноземного інвестування займалися С. А. Гуткевич,
А. Гальчинський, О. Г. Острий, В. Литвицький, Р. А. Жамалдінов та інші. В своїх
наукових роботах ці автори займалися розглядом загальних тенденцій, якісних
аспектів та перспектив розвитку іноземного інвестування, розглянули системи
захисту країн-імпортерів від недобросовісних іноземних інвесторів та негативних
явищ, пов’язаних з припливом іноземних інвестицій в країну та іншими проблемами.
Вплив іноземного інвестування на економіку різних країн не є одностайним. Тому
метою даної статті є визначення позитивних і негативних боків від іноземного
інвестування як для країн-експортерів капіталу, так і для країн-імпортерів.
Іноземне інвестування має позитивні і негативні характеристики для
країн-реципієнтів та країн-резидентів. Розглянемо окремо переваги і недоліки для
країн-резидентів, а також для країн-реципієнтів. Серед основних переваг
іноземного інвестування для країн-експортерів капіталу слід відзначити:
зростання прибутку за рахунок перерозподілу капіталу всередині держави в більш
прибуткові за кордоном; збільшення експорту товарів, устаткування, технологій,
що, в свою чергу, стимулює процес виробництва; стимулювання інноваційного
процесу.
В свою чергу, недоліки для країн-експортерів полягають у наступному: високий
ступень ризику; зниження темпів вітчизняного виробництва; міграція робочої сили;
уповільнення темпів економічного росту і розвитку держави через витікання
капіталу за кордон.
Переваги застосування іноземного капіталу для країн-реципієнтів: стимулювання
темпів зростання національної економіки; ввезення в державу сучасної техніки та
технологій; створення додаткових робочих місць; посилення конкуренції всередині
держави.
Недоліки для країн-реципієнтів: зниження темпів економічного зростання
країни-реципієнта через надходження прибутку інвестора до країни-резидента;
надходження не нових технічних засобів та технологій, а вже вживаних у
країні-резиденті; підвищення цін; втримання інноваційного процесу; оплата праці
нижче світового рівня; зниження ролі і значення держави на світовому ринку.
Таким чином, детальний аналіз впливу іноземних інвестицій на економіку
країн-експортерів та країн-імпортерів показав, що для країн-реципієнтів недоліки
від іноземного капіталу істотно більші від переваг. Та навпаки: країни-резиденти
отримують більше позитивних результатів від інвестування, ніж негативних.
Країна-експортер капіталу сприяє міграції робочої сили із своєї держави і
створює додаткові робочі місця в країні-імпортері, використовуючи її дешевий
кваліфікований трудовий потенціал.
Для країни-реципієнта картина дещо інша. Інвестиції, що поступають, спочатку
являються поштовхом для економічного розвитку країни-імпортера, сприяючи
зростанню виробничих потужностей і покращенню її демографічного стану. Але
ввозима сучасна техніка і технології мають завищену ціну. Така техніка і
технології не є новими, а навпаки, достатньо довго використовуються в
країні-експортері. Внаслідок цього використання іноземних інвестицій не є
ефективним, тому що вони розподіляються не на розвиток перспективних напрямків
роботи підприємств, а на погашення вибуття основного капіталу. Іншим недоліком є
те, що більшість підприємств отримують інвестиції для підтримки існуючого
виробництва без урахування конкурентоспроможності продукції, що знижує
інтенсивність інвестиційного процесу. Тому для ефективного використання
іноземних інвестицій країна-реципієнт повинна мати чітку державну інвестиційну
політику відносно ввозимих інвестицій.
Рекомендовані напрямки покращення державної інвестиційної політики відносно
ввозимих іноземних інвестицій зводяться до наступного. Для недопущення ввезення
в країну застарілих та раніше вживаних технічних засобів та технологій, які
будуть стримувати та гальмувати її розвиток, рекомендовано створити комісію, яка
буде аналізувати та давати дозвіл на застосування технологій та устаткування. В
випадку невідповідності таких технологій чи технічних засобів рекомендовано
створити науковий парк технічних засобів та технологій в підтримку розвитку
вітчизняної науки і для економії коштів від використання іноземної техніки.
Також рекомендовано встановити рівень заробітної плати на підприємствах з
іноземним капіталом на рівні заробітної плати в країнах-резидентах для
стимулювання та матеріального заохочування робітників. З урахуванням витрат, які
пов’язані з реалізацією запропонованих рекомендацій, країна-експортер буде
продовжувати отримувати прибуток від капіталовкладення за рахунок використання
дешевої ресурсної бази країни-реципієнта, кваліфікованого персоналу та дешевих
технічних засобів, не витрачаючи коштів на ввезення цих засобів до
країни-імпортера.