Актуальність теми.Ринкові перетворення в економіці України тривалий час супроводжуються економічним спадом і кризовими явищами. В цих умовах важливе значення має розвиток інноваційної діяльності підприємств, оскільки економічні негаразди негативно позначилися на ефективності розробок і реалізації інноваційних проектів, що не сприяє впровадженню сучасних технологій і техніки в промисловості, а отже, уповільнює структурну перебудову економіки в цілому. Проблема активізації інноваційної діяльності промислових підприємств з проголошенням Україною євроінтеграційного курсу набуває особливої актуальності. Без інноваційної переорієнтації державної політики, без підвищення інноваційної активності промислових підприємств неможливо досягти основної мети економічного регулювання – підвищення ефективності та конкурентоспроможності промислового виробництва. Становлення економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств можливе лише за умови включення інноваційних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави. Ключовим фактором, що впливає на рівень технологічного розвитку держави і визначає швидкість розробки та освоєння науково-технічних новинок, є пошук джерел інвестування інновацій та запровадження ефективних механізмів їх реалізації й використання в сучасній економічній системі України.
Методична основаТеоретичні проблеми регулювання інноваційної діяльності у вітчизняній науці висвітлювали такі видатні фахівці, як В. Александрова, Л. Антонюк, Ю. Бажал, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Гусєв, С. Єрохін, С. Ілляшенко, М. Крупка, О. Лапко, А. Махмудов, М. Мельникова, Н. Мова, В. Момот, В. Найдьонов, Л. Нейкова, А. Поручник, Д. Стеченко, В. Хаустов, Д. Черваньов, Н. Чухрай та ін. Основні проблеми розвитку інвестування інновацій досліджували такі науковці, як І. Бланк, Н. Внукова, Б. Губський, Л. Колобова, І. Колот, Т. Майорова, А. Пересада, С. Реверчук, В. Федоренко та багато ін. Однак більшість праць вітчизняних фахівців орієнтовані на окремий аналіз поточного стану інноваційної політики нашої держави, а світова економічна література, зокрема праці Дж. Бейлі, Л. Гітмана, Х. Джонсона, Д. Марковіца, У. Шарпа, орієнтовані переважно на коло питань, пов’язаних з фінансовими інвестиціями та формуванням інвестиційного портфеля. При всій важливості проведених досліджень окремі проблеми залишаються ще не вивченими. Так, недостатньо опрацьованою є стратегія регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств. Потребують уточнення функції державного управління інноваціями. Не розроблено умов функціонування моделі інноваційної активності промислових підприємств. Недостатня обґрунтованість економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування шляхів вдосконалення економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств.
Рисунок 1. - Методи дослідження
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
- обґрунтувати теоретичні основи економічних важелів регулювання інноваційної діяльності;
- з’ясувати особливості регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств з метою визначення функцій державного управління та підтримки інновацій;
- виявити тенденції функціонування інноваційної діяльності промислових підприємств;
- визначити ефективність механізму програмно-цільового планування науково-технологічної та інноваційної політики в промисловості;
- обґрунтувати заходи з підвищення рівня інноваційної культури на державному рівні;
- удосконалити функції регулювання інноваційного підприємництва в промисловості;
- розробити умови функціонування моделі інноваційної активності промислових підприємств.
Об’єкт дослідження – процес регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств.
Предмет дослідження – система організаційно-економічних відносин, що складаються в процесі формування економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стали наукові положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних дослідників в галузі регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, документи нормативно-правового характеру, що регулюють правовідносини у сфері державного регулювання інноваційної діяльності. В дисертації використано такі методи дослідження, як: аналіз та синтез – для встановлення причинно-наслідкових зв’язків при виявленні тенденцій функціонування інноваційної діяльності промислових підприємств; абстрагування – для виділення основних концепцій створення науково-технічних зон; статистичне спостереження – при дослідженні факторів впливу на інноваційну активність промислових підприємств; статистичне групування – для виділення засад стимулювання інноваційного підприємництва; порівняння, вимірювання та кореляційний аналіз – для встановлення співвідношення між витратами на технологічні інновації та обсягом інноваційної продукції; формалізація – при використанні моделі інноваційної активності промислових підприємств; історичний метод – при дослідженні заснування та розвитку територій з пільговими податковими, митними та інвестиційними режимами; декомпозиція – при розробці основ економічних важелів регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств. Інформаційною базою дослідження були матеріали статистичних щорічників та бюлетенів Держкомстату України; статистичні бюлетені соціально-економічного розвитку Волинської області; опубліковані матеріали науково-практичних конференцій, оглядові періодичні матеріали; інформаційні повідомлення Міністерства економіки України. Наукова цінність роботи. В магістерській роботі буде визначено специфіку та проблеми аналізу факторів, які впливають на ефективність інноваційної діяльності промислових підприємств, запропоновано нові наукові рішення, які полягають у на¬ступних теоретичних і методичних розробках:
- уточнемо поняття «інноваційна діяльність»;
- сформулюємо цінність інноваційної діяльності для промислових підприємств;
- згрупуємо основні фактори ефективності інноваційної діяльності. Практична значущість роботи буде полягати в розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності. Розроблені методичні та практичні рекомендації щодо напрямів удосконалення виробничого потенціалу підприємствза допомогою інноваційної діяльності.. Подані пропозиції сприятимуть підвищенню продуктивності праці, збільшенню випуску високоякісної і конкурентоспроможної продукції. Сформульовані поняття, висновки і рекомендації можуть бути використані в діяльності промислових підприємств.
Апробація роботи Результати роботи будуть передбачати виступ та участь в наукових конференціях.
В магистерский работе будет осуществлено теоретическое обобщение и практическое исследование факторов, влияющих на эффективность инновационной деятельности промышленных предприятий.
У магістерський роботі буде здійснено теоретичне узагальнення і практичне дос¬лідження факторів, які впливають на ефективність інноваційної діяльності промислових підприємств.
У вступі буде обґрунтовано актуальність теми магістерської роботи та наукову доцільність проведеного дослідження, визначені об'єкт та предмет дослідження. Сформульовано мету, завдання, показано наукову новизну і практичну значущість виконаної роботи. У першому розділі «Теоретичні основи інноваційної діяльності підприємства » буде розкрито та обґрунтовано сутність понять «інноваційна діяльність», «інновації», «інвестиції», досліджено місце інноваційної діяльності в механізмі управління інвестиційною діяльності і теоретичний аспект та визначено критерії оцінки ефективності інновацій. За результатами теоретичних досліджень буде зроблено такі висновки.
У роботі доведено, що інноваційна діяльність підприємств є прогресивною формою їх розвитку, яка дозволяє досягти довгострокових конкурентних переваг, підвищити науково-технічний рівень виробництва та ефективність використання ресурсів підприємства. Обгрунтовано, що інноваційний розвиток будь-якого підприємства залежить від можливостей інвестиційної підтримки інновацій. Наявність власних коштів підприємства, доступ до джерел інвестиційних ресурсів для фінансування інновацій, наявність і зацікавленість інвесторів у реалізації інновацій є найважливішими факторами успіху в інноваційному розвитку підприємства. Тому інноваційну й інвестиційну діяльність підприємства в дисертаційній роботі пропонується розглядати в єдності.
Інвестиційна підтримка інноваційної діяльності підприємств залежить від специфіки об'єкта інвестування – інновації. Норма прибутку від інвестицій в інновації для всього суспільства в цілому значно вище завдяки зовнішнім ефектам і складає в середньому від 30 % до 80%, а може досягти і 400% для окремих інвестицій, що характеризує інвестиції в інновації як високоприбуткові
Незважаючи на великий потенційний прибуток від реалізації інновацій інвестування інноваційної діяльності підприємств надто проблематичне. У першу чергу це пов'язано із самою специфікою інноваційної діяльності. Сутність і специфіка інноваційної діяльності визначають особливості інвестицій, вкладених в інноваційний розвиток підприємств. Для таких інвестицій характерний більш тривалий період окупності; високий ризик, пов'язаний з невизначеністю кінцевого результату реалізації інновацій.
Інвестиції в інноваційну діяльність підприємств не забезпечують стабільності надходження доходів від їхнього здійснення, а також потребують великих одноразових капітальних вкладень. Однак можливість одержання значно вищої норми прибутку порівняно з інвестуванням інших видів та сфер діяльності може компенсувати високий ризик інвестицій в інновації. Зважаючи на специфіку інвестування інновацій, в дисертаційній роботі показано, що особливості здійснення інвестиційної підтримки інноваційного розвитку підприємств обумовлюються рядом факторів.
У другому розділі «Аналіз інноваційного потенціалу на різних регіонах в економіці України» передбачається дослідження сучасного стану інноваційного розвитку України та окремих регіонів, формування інноваційного потенціалу промислових підприємств в Україні.
Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку, що пов’язано, перш за все з політичними подіями та постійними процесами перерозподілу влади на рівні Кабінету Міністрів України. Постійний перерозподіл сфер впливу як міністерствами, відомствами, так і їх керівними особами не дозволяє створити дану систему як систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів на рівні держави, а тим паче – дати змогу даній системі розвиватися, поширюватися і ефективно працювати в ринку і на ринок України. Слід акцентувати увагу на тому, що необхідно враховувати досвід державного регулювання інноваційної діяльності економічно розвинутих державах світу, таких як, США, Німеччина, Франція, щодо організаційно-економічного механізму реалізації НТП, який оптимально поєднує економічні та адміністративно-правові форми і методи державного регулювання, включаючи: організаційно-економічні форми реалізації пріоритетів, інституціональні структури пріоритетних напрямів НТП, систему ринкових стимулів та застосування змішаних форм заохочення інноваційної діяльності. Інноваційні процеси, що відбуваються в національній економіці України знайшли відображення в працях Чумаченко М.Г., Яковлєва В., Стеченко Д.М., Пили В.І., Іванілова О. та інших. Однак, деякі питання потребують подальшого опрацювання.
Україна володіє високим потенціалом розвитку промисловості, в межах кожного окремого регіону. Це пов’язано зі значними сировинними ресурсами, розвинутим паливно-енергетичним комплексом та транспортною структурою, розвинена виробнича та науково-технічна база, значний кадровий потенціал. Крім того, промисловим підприємствам притаманний замкнений технологічний цикл виробництва. Спостерігаються обсяги нарощування досвіду роботи не лише з підприємствами країн Близького зарубіжжя, а й з Європейськими країнами. Внутрішній ринок характеризується великою місткістю, а зовнішні ринки – розвиваються традиційно.
Для вітчизняної економіки інновації та інноваційний розвиток є рушійною силою, яка спроможна забезпечити економічну незалежність України, подолати розрив з розвиненими державами. Інноваційний розвиток забезпечуватиме впровадження нових технологій, передової техніки на діючих виробничих потужностях реального сектору економіки за рахунок техніко-технологічного переоснащення, особливо у паливно-енергетичному комплексі, металургії та обробленні металу, машинобудуванні.
У третьому розділі «Рекомендації з підвищення ефективності інноваційної діяльності» розкрито рекомендації з оптимізації інноваційних процесів, з підвищення ефективності інновації в Донецькому регіоні, а також заходи з підвищення ефективності діяльності інноваційних підприємств на прикладі підприємств вугільної галузі.
Основними проблемами інноваційного розвит¬ку в Україні та її регіонах на сучасному етапі є:
- відсутність реальних механізмів об'єднання наявних ресурсів, їх концентрації на найбільш значних та перспективних напрямах розвитку;
- немає залежності між збільшенням обсягу продажу приватними компаніями і зростанням фінансування здійснюваних ними досліджень і розробок;
- інноваційна політика не має чіткої спрямованості у вирішенні конкретних економічних проблем регіонів, у їхній реструктуризації з врахуванням ринкових чинників.
Набір методів і засобів державної інноваційної політики досить широкий. Це різні державні заходи, які стимулюють інноваційну активність бізнесу; коригування податкового, патентно-ліцензійного законодавства; амортизаційних відрахувань; регулювання передавання технології; система контрактних взаємовідносин; зняття ряду обмежень щодо охорони навколишнього середовища, антитрестівського законодавства; різні форми підтримки між організаційної кооперації та малого інноваційного бізнесу.
Саме тому, основними заходами активізації інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки слід вважати:
- розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;
- поширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки;
- дбання державою про екологізації виробництва, стимулювати діяльність, спрямовану на збереження до¬вкілля;
- збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси;
- мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції науковців;
- законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів;
- розширення джерел фінансування;
- політика підприємства повинна мати інноваційну спрямованість.Тісне співробітництво з іноземними підприємствами, обмін досвідом;
- активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки;
- використання досвід у США та Японії щодо тісної співпраці між університетами та підприємствами.
Реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.
1.Чухрай Н.І. Інноваційна діяльність в Україні в контексті сучасних тенденцій розвитку світової економіки // Маркетинг в Україні. – 2000. – № 4 (спецвипуск). – С. 122-123
2.Николаев А. И, Инновационное развитие и инновационная культура // Наука та наукознавство. – 2001. – №2 (32). – С 54-64.
3.Брукинг Э. Интеллектуальный потенциал: ключ к успеху в новом тылсячелетии / Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
4.Мойсеєнко І.П. Інтелектуальний потенціал інноваційного розвитку підприємства // Наука та наукознавство. – 2007. – №4. – с. 8–14.
5.Концептуальні основи управління інноваційним потенціалом підприємства / А.А.Гайдук // Вісн. Акад. праці і соц. Відносин Фед. профсп. України. – 2007. – №2. – с. 41-45.
6.Інноваційний потенціал як оцінка рівня готовності підприємства до здійснення інноваційної політики. / А.А. Коваль // Вісн. Київ. нац. ун-ту технології та дизайну. – 2007. – Т. І, №5. – с 269-272.
7.Інноваційний потенціал підприємства: сутність, складові та принципи формування / Г.І. Капінос, О.М. Радюк // Наука й економіка: Наук.-теор. журнал Хмельниц. екон. ун-ту. – 2007. – №2. – с. 130-136.