Источник:Журнал «Економіка, фінанси, право». - 2004 р. - №12. - с.5-7.
Потенціал інноваційного розвитку підприємства є комплексною характеристикою його спроможності до інноваційної діяльності. Це поняття є концептуальним відображенням феномену інновацій. Зовсім недавно воно ввійшло до числа термінів економічної науки як економічна категорія, але в сучасній економічній літературі, у тому числі й українській, відсутнє однозначне його визначення. У наукових працях цей термін вживається, як правило, операційно при розв'язанні інших науково-пізнавальних завдань. У багатьох дослідженнях автори концентрують свої зусилля на вивченні окремих сторін інноваційного потенціалу, тому в літературі представлені специфічні визначення, які мало співвідносяться між собою. Іноді поняття "інноваційний потенціал" ототожнюється з науковим, інтелектуальним, творчим та науково-технічним потенціалом.
Аналіз економічних аспектів поняття інноваційний потенціал" виявляє широкий спектр підходів до його визначення:
-інноваційний потенціал - це одна із складових інноваційного простору, яка включає в себе особисті й ділові якості керівників, професійну й економічну підготовку, професійні досягнення (авторські посвідчення, винаходи тощо), матеріально-технічне і фінансове забезпечення. Інноваційний потенціал визначається набором здійснюваних нововведень;
-інноваційний потенціал - це сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності [1];
-інноваційний потенціал містить невикористані, приховані можливості накопичених ресурсів, що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб'єктів;[2]
-інноваційний потенціал організації – це міра її готовності виконати завдання, які забезпечують досягнення поставленої інноваційної цілі, тобто міра готовності до реалізації інноваційного проекту або програми інноваційних перетворень і впровадження інновації [3];
-інноваційний потенціал підприємства являє собою сукупність інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв'язку, та чинників, які створюють необхідні умови для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому [4].
Як бачимо, існують різні підходи до тлумачення цього поняття. Одні автори роблять наголос на наявності ресурсів, інші на можливості їх використання. Але більшість керується так званим ресурсним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі його елементи, як кадрова, інформаційно-технологічна, організаційна й матеріально-технічна складові. Окремо можна виділити фінансові ресурси, які забезпечують умови реалізації інших елементів і виконують роль їх кількісної оцінки. Усі складові частини мають бути узгоджені між собою і виконувати певні функції згідно з механізмом їх використання, який розробляється у надрах інноваційного менеджменту підприємства.
Підхід до розгляду потенціалу лише як сукупності ресурсів і можливостей їх використання є обмеженим. Таке уявлення про нього не враховує цільової характеристики цієї категорії. Використання ресурсів завжди є цілеспрямованим і певним чином організованим для реалізаці потреб суспільства й суб'єктів господарювання. Цілями інноваційної діяльності можуть бути виживання підприємства й збереження ніші на ринку, збільшення конкурентоспроможності продукції, збільшення прибутку тощо. До інноваційного потенціалу також має належати поняття, яке характеризує внутрішню можливість самого інноваційного середовища, у котрому перебуває підприємство, здійснювати цілеспрямовану діяльність із залучення конкретних господарських ресурсів, з їхньої раціональної переробки для формування інноваційного продукту. Слід враховувати й зовнішні економічні фактори, що впливають на інноваційний потенціал, такі, як державна інноваційна політика, політика кредитних установ, конкурентні стратегії споживачів, постачальників, фінансових посередників тощо.
Отже, ресурсний підхід не є достатнім для визначення поняття "інноваційний потенціал", саме це і стало поштовхом до вдосконалення визначення цієї категорії.
Слід виділяти точку зору Д.І. Кокуріна [2], який відзначає, що до розгляду сутності інноваційного потенціалу слід підходити як до економічної категорії, котра є ієрархічно організованою системою понять, що знаходяться на різному рівні наближення до сутності потенціалу. При цьому в понятті, яке розглядається, розкривається сукупність не первинних категорій, а таких, що логічно впливають, тобто субординованих і координованих між собою залежно від економічних відносин, які вони відображають. Саме це і характеризує багаторівневу сутність інноваційного потенціалу.
У теперішній час в економічній літературі, як вже відмічалося, не існує єдиної думки і підходу щодо визначення структури інноваційного потенціалу підприємства. Зрозуміло, що він є складовою системи вищого рівня - економічного потенціалу підприємства. Деякі вчені вважають, що інноваційний потенціал разом з інформаційним є складовою інтелектуального потенціалу, і не виділяють окремих складових останнього. Інші враховують як складову інноваційного потенціалу (кадрову, виробничу, фінансову).
Інноваційний потенціал слід розглядати як складну динамічну систему генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково-технічних результатів в інноваційні продукти, процеси. Інноваційний потенціал підприємства - це підсистема цілісної системи, в якій він взаємозв’язано взаємодіє з іншими потенціалами підприємства (кадровим, науково-технічним, виробничим, технологічним тощо). Тому вважаємо вірним підхід, згідно з яким інноваційний потенціал є сукупністю ресурсів, умов для їхнього використання та бажання здійснення інноваційної діяльності.
Таким чином, з певним ступенем вірогідності можна стверджувати, що, з одного боку, інноваційний потенціал входить до кладу кожного потенціалу підприємства, з іншого боку, кожна зі складових потенціалу підприємства забезпечує його інноваційну складову. Дійсно, для здійснення інноваційної діяльності потрібна матеріально-технічна технологічна база, фінансові ресурси, кадрові забезпечення, інформаційні ресурси тощо.
Література
1.Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений / Под ред. Продиуса И.П. - Одесса: АОЗТ "ИРЭНТиТ", 2001. - 252 с.
2.Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 356 с.
3.Масалов А. Инновационный тип развития // Журнал для акционеров. - 1999. - №9. - с. 2.
4.Верба В.А., Новікова І.В. Методичн рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. - 2003. - №3. - с. 23.