ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Автор: Воробьев А.А., Шаталова Е.В.
Описание: В статье обосновано необходимость государственного регулирования корпоративного управления и его особенности. Определена необходимость разработки комплексного показателя уровня корпоративного управления и основные направления развития корпоративного управления в совеременной Украине..
Источник: Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит: матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. - У двох частинах (Рівне, 4-5 травня 2006 р.) / Національний університет водного господарства та природокористування. Редкол.: відп. ред. Павлов В.І. - Рівне: НУВГП, 2006. - С.96-98..
Науковий керівник асистент Шаталова Є.В.
Донецький національний технічний університет


Обґрунтовано необхідність державного регулювання корпоративного управління та його особливості. Визначено необхідність розробки комплексного показника рівня корпоративного управління та основні напрями розвитку корпоративного управління у сучасних умовах в Україні.
Necessity of state regulation of corporate management and its feature is provetL Necessity of development of a complex parameter of a level of corporate management and tfee basic directions of development of corporate management in modem conditions in Ukraine is certain.
Ключові слова: корпоративне управління, інвестиції, акціонерне товариство.
Формування системи корпоративного управління в Україні є важливим фактором прийняття інвестиційних рішень. Потенційні інвестори вважають, що оцінка практики корпоративного управління так само важлива, як і фінансові показники інвестицій і більшість з них готові вкладати додаткові кошти, якщо акціонерні товариства досягають вищих управлінських стандартів. Але сьогодні законодавство України не забезпечує повного та чіткого регулювання діяльності підприємств, що приводить до чисельних порушень прав інвесторів та гальмує інвестиційні процеси.
Станом на 2004 рік в Україні було зареєстровано понад 38 тисяч акціонерних товариств, учасниками яких є майже 19 млн. акціонерів, а обсяг продукції, що випускається ними, перевищує 70% від валових показників національного промислового виробництва (з них понад 13 тисяч відкритих акціонерних товариств). В той же час, в наслідок нерозвинутого законодавства та низької корпоративної культури саме в сфері діяльності акціонерних товариств спостерігається найбільший показник виявлених порушень. Українське законодавство про акціонерні товариства було прийнято одразу після проголошення незалежності, однак сьогодні значна кількість країн з перехідною економікою випередили в розвитку свого корпоративного законодавства Україну. Органи державної влади, які здійснюють регулювання в сфері корпоративних відносин та фондового ринку повинні адекватно реагувати на критичігу ситуацію, яка склалася в цій сфері. Корпорації, інвестори та держава повинні знайти вирішення кризових явищ в цій сфері на підставі всебічного аналізу та діагностики різних аспектів корпоративного управління.
Корпоративне управління можна визначити як обраний тією чи іншою компанією спосіб самоврядування, що забезпечує справедливий і рівноправний розподіл результатів діяльності між всіма акціонерами. Поняття корпоративного управління охоплює весь комплекс правил і стимулів, за допомогою яких акціонери здійснюють контроль над керівництвом компанії і вплив на менеджмент з метою максимізації прибутку і вартості компанії. Результативне корпоративне управління є важливим елементом ефективної ринкової економіки. Акціонери й інші фінансово зацікавлені особи повинні мати доступ до відповідної інформації і можливість здійснювати контроль і вплив у відношенні керівництва з метою забезпечення використання активів компанії в інтересах усіх цих осіб. Контроль здійснюється за допомогою як внутрішніх процедур управління, так і зовнішніх правових і регулюючих механізмів. Можливість здійснення такого контролю важлива як в економічно розвинених країнах, так і в країнах з економікою, що розвивається. Однак,сьогодні єдиної моделі корпоративного управління, яка б успішно застосовувалась у всіх країнах і в усіх компаніях, не існує, хоча розроблено безліч різних кодексів корпоративного управління, що враховують відмінності в законодавстві, структурі органів управління та практиці ведення справ у тій чи іншій країні. Також немає у світі і єдиного визнаного індикатора корпоративного управління. Для оцінки рівня корпоративного управління застосовуються різноманітні методології, які мають різний рівень застосування та визнання у світі.
В Україні також не існує комплексного показника, який характеризував би поточний стан рівня корпоративного управління. Всі існуючі спроби рейтингової оцінки в сфері корпоративного управління зводяться до формування переліків акціонерних товариств, ранжованих за певним нерепрезентативним показником (наприклад - кількість голосів експертів, які приймали участь в опитуванні, без використання формальної інформації про емітента, або на підставі одного показника з фінансової звітності - розміру статутного капіталу, розміру прибутку, тощо). Таким чином, зазначені рейтинги не можуть сформувати уяву користувача інформації не тільки про загальний стан корпоративного управління в цілому, але й дати адекватну об'єктивну оцінку корпоративного ризику конкретних провідних акціонерних товариств в Україні. Внаслідок цього, можна стверджувати, що необхідно розробити об'єктивний, прозорий індикатор корпоративного управління одночасно для макро- та мікро- рівнів національної економіки.
Коло цих невирішених проблем сформувало область, у межах якої сьогодні ведеться дискусія про перспективи розвитку механізму корпоративного управління та доцільність використання в нашій країні будь-якої з моделей корпоративного управління на основі узагальнення -зарубіжного досвіду та визначення тенденцій формування акціонерного капіталу.
Серед інших, перспективних напрямів розвитку корпоративного управління в Україні у сучасних умовах можна назвати:
- вдосконалення системи захисту прав та інтересів акціонерів, забезпечення їх рівноправності, що принципово призводить до формування якісно нових відносин власності щодо активів підприємств та економічних результатів їх діяльності, створює мотиваційне середовище, яке забезпечує мінімізацію конфлікту інтересів акціонерів з великими та дрібними пакетами акцій;
- вдосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості діяльності акціонерних товариств, що має на меті створення рівних умов доступу до інформації не тільки про фінансово-господарську діяльність, а й особливу інформацію, яка має суттєвий вплив на ціноутворення на ринку цінних паперів, а також є найважливішою передумовою для прийняття виважених інвестиційних рішень як акціонерами, так і потенціальними інвесторами;
- розмежування повноважень між органами управління акціонерних товариств та розвиток культури корпоративного управління для формування дієвої системи рівноваг та підвищення відповідальності перед власниками за кінцеві результати діяльності.
Бібліографія:
1. Павлов В.І. Організаційно-правовї засади функціонування корпорацій на фондовому ринку // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 75. — Донецьк, ДонНТУ, 2004. -С.145-148.
2. Харічков К.С., Ткач К.І. Проблеми формування корпоративних структур в умовах економічного зростання // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 75. - Донецьк, ДонНТУ, 2004. - С.48-54