Тема випускної роботи:

«Створення та дослідження гідроударного механізму для ударно-обертального буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин діаметром 132 мм та більше»

Сьогодні, при тотальному зменшенні фінансування бурових робіт геологорозвідувальні підприємства змушені проводити активний пошук ефективних розробок, які дозволили б хоча б наблизити показники економічності та продуктивності буріння свердловин до рівня, досягнутого галуззю до кінця 80-х років ХХ століття.

Свого часу завдяки скоординованому й тісному зв'язку виробничих і наукових організацій створювалися і успішно впроваджувалися нові пріоритетні технічні засоби і технології, що забезпечують високу ефективність проходки свердловин. Серед них можна виділити розробки ударно-обертального буріння з застосуванням забійних гідроударних машин. Застосування таких машин розглядалося як радикальний засіб вирішення проблеми не тільки підвищення механічної швидкості буріння в різноманітних гірничо-геологічних умовах, але і рішення завдання росту якісних показників і економічності бурових робіт. У ідентичних умовах експлуатації застосування гідроударника стабільно забезпечувало зростання швидкості буріння в 1,5 – 3 рази по відношенню до обертальному буріння, при одночасному підвищенні стійкості породоруйнівного інструменту. Тенденція різкого зниження обсягів гідроударного буріння намітилась на початку 90-х років ХХ століття. За оцінками ряду дослідників ця тенденція обумовлена появою більш досконалих конструкцій алмазних коронок і породоруйнівного інструменту, озброєного надтвердими матеріалами. Використання такого інструменту в порівнянні з гідроударним бурінням у твердих і міцних породах при сумірності механічної швидкості, безумовно, значно знизило трудомісткість і капіталомісткість процесу буріння. Однак більш істотною причиною епізодичного застосування гідроударника, з'явилось, перш за все, незавершеність науково-дослідних робіт, спрямованих на більш повну реалізацію потенціалу як самих машин, так і технологічних режимів буріння свердловин.

Майже двадцятирічну перерву в теоретичних, експериментальних і дослідницько-конструкторських роботах в Україні значно ускладнює завдання створення власного конкурентоспроможного гідроударника, що відповідає умовам продуктивному ударно-обертальному бурінні свердловин. При цьому суть завдання полягає не в необхідності вирішувати її заново. Швидше за все, мова може йти про систематизації раніше отриманих даних і використанні наукового потенціалу, особливо в плані вирішення методичних та технологічних питань, накопиченого за період активних розробок гідроударного буріння. Питання суттєвої переробки конструкцій або розробки нових гідроударних механізмів для роботи в свердловинах діаметром 132 мм за великим рахунком можна віднести до інженерних. Більш проблемними залишаються завдання, пов'язані з проектуванням зовнішніх характеристик гідроударника, відповідних технологічним режимам буріння в різних гірничотехнічних умовах. Причому вибір зовнішньої характеристики гідроударника головним чином повинен підкорятися вимозі досягнення області необхідних силових параметрів машини для ефективного буріння в породах V-XII категорій. Це не нові показники призначення гідроударників, однак, в умовах жорстких технічних і технологічних обмежень, перш за все по діаметру корпусу механізму і наявної області допустимих параметрів привода бурових насосів, найбільш важливе значення набувають рішення, спрямовані на вибір необхідного поєднання конструктивно-технологічних параметрів гідроударника з можливістю реалізації екстремального характеру його роботи.

Такий варіант роботи машини вимагає обгрунтованого вибору як вихідних технологічних режимів буріння, так і робочих параметрів гідроударника. В умовах розвідувального буріння, де вирішальним є забезпечення ефективної роботи гідроударника при відносно малій витраті рідини досить прогресивними є механізми подвійної дії (МПД). Незважаючи на те, що такі машини характеризуються складною кінематикою робочого процесу та системою розподілу рідини, що вимагає великої кількості ущільнень і внутрішніх каналів для її проходу, розробка ГУ-132 за схемою МПД обумовлена можливістю створення механізмів з порівняно високим ККД, великою енергією і частотою ударів при невеликій подачі промивної рідини.

В останні роки як у вітчизняній, так і в зарубіжній практиці, спостерігається тенденція активного застосування ударно-обертального буріння свердловин, зумовлена потенційними можливостями способу забезпечити зростання механічної швидкості буріння в різноманітних гірничо-геологічних умовах, а також вирішити завдання підвищення якісних показників і економічності бурових робіт. Кількість і значимість технологічних параметрів ударно-обертального буріння більше, ніж для інших відомих способів. Це передбачає істотне розширення діапазону для вибору режимів (сполучень технологічних параметрів) в залежності від властивостей порід і гірничо-геологічних умов буріння. При цьому в схемі руйнування порід на вибої домінуючим є співвідношення між ударною потужністю і потужністю на обертання. Так як забій руйнується під дією спільного впливу ударних навантажень і обертання інструменту. На сьогодні, при достатньо переконливих даних по розробкам технологічних режимів ударно-обертального буріння, завдання технічного забезпечення необхідного значення ударної потужності до теперішнього часу є найменш підготовленою.

Метою даної роботи є розробка та дослідження гідроударного механізму для ударно-обертального буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин діаметром 132 мм і більше. Ідеєю роботи є: на замовлення Правобережної геологічної експедиції ПДРГП «Північгеологія» необхідно розробити гідроударник із заданими технологічними і конструктивними параметрами.

Завдання, які вирішуються для досягнення поставленої мети: проектування зовнішніх характеристик гідроударника, відповідних технологічним режимам буріння в різних гірничотехнічних умовах. Причому вибір зовнішньої характеристики гідроударника повинен підкорятися вимогу досягнення області необхідних силових параметрів машини для ефективного буріння в породах V-XII категорій. Це не нові показники призначення гідроуданков, однак, в умовах жорстких технічних і технологічних обмежень, перш за все по діаметрі корпусу механізму і наявної області допустимих параметрів приводу бурових насосів, найбільш важливе значення набувають рішення, спрямовані на вибір необхідного поєднання конструктивно-технологічних параметрів гідроударника з можливістю реалізації екстремального характеру його роботи. Предметом досліджень є конструкції існуючих гідроударників, їх область застосування та технологічні параметри.

X Всеукраїнська науково-технічна конференція студентів «Буріння», м. Донецьку, 23 квітня 2010 року. Нагороджена дипломом за активну участь і кращу доповідь на тему «Конструктивні особливості та параметри гідроударну машини ГУ-132 для ударно-обертального буріння свердловин».

У Дніпропетровському національному гірничому університеті було проведено I Всеукраїнська студентська науково-технічна конференція «Форум студентів-буровиків». Конференція проходила 20 квітня 2010. Отримала диплом за доповідь на тему «Конструктивні особливості та параметри гідроударної машини ГУ-132 для ударно-обертального буріння свердловин».

Аналогами розробленого гідроударника, тобто гідроударники, які виконані за аналогічною схемою є: ГУ-168, ГУ-07 та ін. ГУ-07 Свердловського гірничого інституту, принципова схема якого запропонована Г. І. Неудачіним (мал. 1). Промивальна рідина, що подається насосом по бурильним трубам через перехідник 1 і по зазору між патрубком 2 і циліндром 6, проходить нижню порожнину циліндра і чинить тиск з боку впускного вікна «в» на золотник 8, який завдяки своїй ступінчастій формі та сполученню верхній полості циліндра 6 зі свердловиною через вікна «а» і «д», піднімається вгору до упору головки 4 в обмежувач 3. При цьому вихлопне вікно «д» відкриється на повну величину. Коли золотник займе крайнє верхнє положення, тиск рідини під поршнем 7 зростає і він почне підніматися вгору разом з бойком 12. Як тільки верхня кромка вікна «в» поєднається з вікном «а» рідина спрямується з нижньої порожнини циліндра 6 у верхню порожнину, тиск рідини тут зросте, оскільки в цей момент вихлопне вікно «д» буде перекрито нижнім торцем золотника 8 завдяки посадці його на сідло 11. Під тиском рідини з боку верхньої порожнини циліндра 6 золотник 8 опуститься вниз до упору головки 4 в нижній обмежувач 5. При цьому випускне вікно «в» відкриється повністю, а вихлопне вікно «д» закриється. Бойок 12 завдяки тиску рідини на шток 9 здійснить хід вниз і завдасть удар по ковадлу 14. При ударі бойка, золотник займе вихідне положення. Знов почнеться хід золотника вгору і т. д. Гідроударник ГУ-07 розроблений діаметром 89 мм. Необхідна витрата рідини для роботи машини становить 150-180 л / хв. При цьому тиск рідини в системі становить 1,5-2,0 МПа. Частота ударів бойка 1300-1500 уд / хв, енергія одиничного удару – 60-70 Дж.

Схема гідроударника подвійної дії з однією контрольованою порожниною використана також при розробці машини ГУ-168 для ударно-обертального буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин діаметром 190 мм (Рис. 2).

Гідроударник під час експлуатації може бути в двох станах – зблокованому (Рис. 2 б) і робочому (Рис. 2 а). Блокування машини досягається, коли вона знаходиться у підвішеному стані (при спуску або підйомі бурового снаряда). Рідина вільно проходить через гідроударник, забезпечуючи можливість спуску бурового інструменту з промивкою, або злив рідини з бурильних труб при їх підйомі. У зблокованому стані шліцевий шток 3, який виконаний спільно з муфтою 4, займає крайнє верхнє положення. При цьому елементи гідродвигуна і, перш за все, елементи розподільного вузла (клапанна група гідродвигуна) зберігає вихідне положення, відповідне етапу збирання механізму (Рис. 2 б). Рідина проходить по каналу штока 1 і далі, через вікно «а» муфти 4 і і вікно «б» клапанної коробки 6 потрапляє у верхню порожнину циліндра 9 (над поршнем 10), і через бічні вікна «в» і осьовий канал випускного клапана 8, канали в бойкє 15 і ковадлі 16 виходить на вибій свердловини. Пуск машини в роботу досягається шляхом постановки її на вибій і додатки до неї певної осьового навантаження. При цьому втулка 4 перекриває вікна «б» виключаючи можливість безпосереднього надходження рідини в свердловину. У такому положення деталей і вузлів (Рис. 2 а), робота гідроударника є традиційною для гідродвигуна подвійної дії з диференціальним поршнем і клапанним розподілом рідини. Рідина надходить у нижню порожнину циліндра 9 під поршень 10. за рахунок тиску рідини P на поршень, в циліндрі механізму формується сила R_в = P (f _n – f _ш), яка забезпечує рух поршня -бойка вгору (f_n – площа поршня 10; f _ш – площа штока 13).

Оскільки на клапан 5 в цей же час діє сила R _к = Pf _к (f _к – площа клапана 5, що притискає його до сідла клапанної коробки 6, випускний клапан 8 через штовхач 7 залишається нерухомим. При русі поршня вгору одночасно переміщується палець 12 по пазах 11, виконаним у хвостовику випускного клапана 8. На цій фазі роботи машини відбувається стиснення пружини 17.

Пройшовши відстань робочого ходу S, поршень 10 завдає удару по випускному клапану 8. За рахунок енергії удару і енергії стислої пружини 17 клапан 8 переміститься вгору. Одночасно, завдяки штовхачу 7 відкриється впускний клапан 5, перемістившись вгору. Рідина почне надходити як у верхню, так і в нижню порожнини циліндра 9. Бойок продовжить рух вгору за інерцією до моменту, коли його кінетична енергія не буде повністю витрачена на подолання сили гідроторможення на шляху S₁ – S.

Після цього почнеться рух поршня вниз, що буде забезпечуватися силою R_н = P (f _ш – f _шк), (f _шк – площа штока випускного каналу 8). Ця сила є результуючою силою і обумовлюється наявністю диференціальної форми поршня, при дії на нього тиску, як з верхньої, так і з нижньої сторін.

При русі поршня вниз, клапан 8 зберігає верхнє положення за рахунок сили притиснення його до нижньої торцевої поверхні клапанної коробки 6. Після проходження відстані S палець 12 завдасть удару по хвостовику клапана 8, за рахунок чого обидва клапани 5 і 8 перемістяться вниз. Доступ рідини у верхню порожнину циліндра припинитися. Рідина буде надходити тільки в нижню порожнину циліндра. Бойок 15 за рахунок накопиченої енергії продовжить рух униз до зіткнення з ковадлом 16. Цикл роботи гідроударника повториться. Гідроударник ГУ-168 має діаметр корпусу 168 мм. Довжина гідроударника 1950 мм. Для приводу машини буровий насос повинен розвивати подачу 500-600 л / хв при перепаді тиску від 2,0 до 2,5 МПа. При такій подачі насоса забезпечується 28-32 ударів бойка в секунду, а енергія одиничного удару становить 650-800 Дж.

Схематичне креслення розробленого гідроударника ГУ-132 для ударно-обертального буріння свердловин діаметром 132 мм наведений на рис. 3. Відповідно до загальної класифікації ГУ-132 відноситься до групи гідроударника подвійної дії з диференціальним поршнем. Під час експлуатації гідроударник може бути в двох станах - зблокованому і робочому.

Блокування машини досягається, коли вона знаходиться у підвішеному стані. Гідроударник з долотом під дією власної ваги опускаються на величину ходу шліцьового роз'єму h. При цьому поєднуються отвори «а» і «б», виконані відповідно в розподільника 4 і патрубку шліцевого штоку 3. Промивна рідина через зазначені отвори, кільцевий зазор між зовнішнім 10 і внутрішнім 7 корпусами, продольні канали «к» верхню 16 і нижню 18 ковадли, і далі, через промивні канали долота 19 вільно надходить на вибій. Гідроударник при цьому не працює.

При постановці механізму на вибій шліцевий шток 3 опускається до посадки перехідника 1 на опорну поверхню шліцевої муфти 2. Канали «б» розміщуються в камері гідродвигуна і забезпечують надходження промивної рідини в приводну порожнину «д» циліндра 12. Робота гідроударника, зводиться до наступного. У вихідному положенні поршень 11 з бойком 17 знаходяться в крайньому нижньому положенні. Впускний клапан 8 закрито, а випускний 9 відкрито. Тиск рідини (P) в робочій порожнини «д» формує силу R= P(F _n – f _ш, яка забезпечує рух системи «поршень-бойок» вверх (F _n – площа поршня 11; f _ш – площа штока 15). У період підйому клапанна група (система «впускний клапан 8 - випускний клапан 9») залишаються у вихідному нижньому положенні за рахунок сили тиску рідини, що притискає клапан 8 до сідла. У процесі переміщення бойка рідина, що знаходиться в циліндрі 12 над поршнем 11 витісняється по зміщеним каналах «г» клапанної коробки 6 і далі, через зворотний клапан 5, що відкрився і радіальний канал «с» розподільника 4 надходить в кільцевий зазор між зовнішнім 10 і внутрішнім 7 корпусами механізму. При русі поршня 11 вгору одночасно переміщується палець 13 по пазах, виконаним у хвостовику клапана 9. На цій фазі відбувається стиснення пружини 14.

Пройшовши відстань S, поршень 11 завдає удару по випускному клапану 9. За рахунок енергії удару і сили стислої пружини 14 система «впускний клапан 8 – випускний клапан 9» переміститься вгору. При цьому випускний клапан 9 своєю тарілкою буде притиснутий до нижньої поверхні клапанної коробки 6, закриваючи її зміщені канали «г», а впускний клапан 8 відкриє доступ рідини і в надпоршневу порожнину циліндра 12. У період перестановки клапанів бойок з частковою втратою швидкості продовжує рух на шляху S₁ – S = S₂ вгору до зустрічі з ковадлом 16. Рух поршня-бойка вниз забезпечується результуючої силою R = Pf _ш , зумовлений диференціальної формою поршня при дії на нього тиску як з верхньої, так і з нижньої сторін. При переміщенні поршня вниз випускний клапан 9 залишиться притиснутим до поверхні клапанної коробки 6 за рахунок тиску в надпоршневій камері циліндра 12. Клапанна група буде зберігати верхнє положення на шляху S. У момент контакту пальця 13 і нижньої поверхні паза випускного клапана відбудеться перестановка клапанів у вихідне положення. Доступ рідини у верхню порожнину циліндра припиниться. Рідина буде надходити тільки в подпоршневу порожнину «д» циліндра 16. У період перестановки клапанів бойок за рахунок накопиченої енергії продовжує рух до удару по нижній ковадлу 18. Далі цикл роботи машини повторюється. У розробленій конструкції завдання елементів шліцевого роз'єму розширені функцією розподільника рідини, з одночасним виключенням впливу відносного переміщення пари «шліцева втулка-шліцева муфта» на характер роботи гідроударника при їх відносному переміщенні під дією реактивних сил віддачі. При створенні робочої конструкції ГУ-132 із зазначеним цільовим призначенням, що працює по розглянутої вище схемі пов'язано з необхідністю урахування низких взаємопов'язаних технічних обмежень, які можна віднести до нерегульованих. Так, дотримання нормальних умов виносу породи, без істотного збільшення опорів в зазорі між стінкою свердловини і розміром корпусу гідроударника (d _гу) виконується при d_гу не менш 106 мм, але й не більше 114 мм. Для наявного сортаменту колонкових геологорозвідувальних труб діаметр ГУ-132 прийнятий рівним 108 мм. У такій ситуації гідродвигун машини може розміститися в корпусі діаметром не більше 89 мм, що значно звузило діапазон вибору площі поршня гідродвигуна. Як наслідок робоча площа поршня f = F _n – f _ш = f _ш конструктивно не може перевищити величину 16,5 см², і фактично стає малозначимою при виборі діапазону технічної характеристики гідроударника. У свою чергу з урахуванням номінальних характеристик бурових насосів, щоб уникнути одержання високого тиску на привід гідроударника, на кожен см ²робочої площі поршня допускається 2,25 ... .2,5 кг маси бойка m _б. Незважаючи на істотність m _б, як енергоутворюючого параметру наведене співвідношення не буде порушуватися при m_б не більше 35–40 кг. У структурі процесу ударно-обертального буріння свердловин гідроударник формує два параметри – енергію W і частоту ударів n, причому обидва параметри можуть оперативно змінюватися в процесі буріння кількістю подаваємої промивальної рідини Q. Зі збільшенням Q практично лінійно ростуть як енергія, так і частота ударів. У той же час витрата рідини є чинником, що обмежує можливий рівень W і n, оскільки при збільшенні Q, підвищується з наростаючою інтенсивністю тиск у гідросистемі P може вийти за межі номінального [P] для заданого типу насоса. З урахуванням цільового призначення розробки для свердловин діаметром 132 мм при бурінні в породах V-XI категорій, необхідна швидкість висхідного потоку в свердловині забезпечується при кількості промивальної рідини Q не більше 180 л / хв. Встановлений початкова межа є вихідним технологічним параметром для проектування і конструктивних елементів і параметрів гідроударника, із забезпеченням достатнього рівня ударної потужності. Незважаючи на те, що значення N_у визначається енергією W і частотою ударів n, головним фізичним критерієм інтенсивності впливу зовнішніх сил при ударно-обертальному бурінні є контактна енергія удару. Як правило, зі збільшенням енергії удару енергоємність процесу відділення породи від масиву зменшується, тобто буріння протікає більш ефективно. За даними [3,9] питома енергоємність близька до прямолінійної залежності від міцності порід, при цьому для порід V-XII категорій діапазон її зміни знаходиться в межах 200-600 Дж / см³ [9]. Абсолютне значення енергії удару, яку повинен розвивати гідроударника для ефективного руйнування порід V-XII категорій при бурінні свердловин долотами діаметром 132 мм перебуває в межах 75-150 Дж. В умовах зазначених обмежень отримання характеристик гідроударника для створення вигідних умов руйнування гірських порід звужене можливістю вар'іруванням величиною загального ходу бойка S ₁. При цьому, з огляду на необхідність дотримання співвідношення S₁ = S – S ₂(де S ₂ = 3-4 мм – вільний хід, який є необхідним технологічним параметром для дотримання умови синхронної перестановки клапанів при найменших втратах швидкості зіткнення), завдання вирішується вибором оптимального робочого ходу S = S_опт, при якому силові характеристики гідроударника досягають максимального значення.

Враховуючи, що для кожної витрати рідини при обмежено фіксованих значеннях конструктивних параметрів ГУ існує максимум енергії удару, який при збільшенні Q зміщується на більше значення робочого ходу, встановлено значення S _опт = 20 мм (Рис. 4), при якому в діапазоні Q = 180-220 л / хв енергія удару має максимум. Таким чином, при зазначених технічних і технологічних обмежень гідроударника ГУ-132 забезпечує область силових параметрів для руйнування порід V-XII категорій по буримости. Крім виділених параметрів (W і Q) можливості ударно-обертального способу буріння залежать і від поєднань таких технологічних режимів як частота ударів (n), швидкість обертання снаряда (V) і осьове навантаження (P_ОC). У той же час ступінь впливу перерахованих параметрів на вибір параметрів гідроударника, так і на рівень ефективного руйнування породи не однозначна. При виділеному діапазоні Q для досягнення максимальної величини енергії удару W параметр n є величиною фіксованою, що впливає, в основному, на вибір швидкості обертання снаряда. Величина V має підпорядкований характер, оскільки функціонально взаємопов'язана з частотою ударів бойка n. Для інженерних розрахунків можна використовувати залежність.

де V – швидкість обертання снаряда, об / хв; n₀ – число повних ударів на 1 оборот породоруйнівного інструменту; 8 ... 6 мм – відстань між сусідніми ударами (зміщення ударів) у секторі руйнування, при якому питома енергоємність руйнування порід має мінімальне значення; D – діаметр долота, мм; m – кількість лез долота.

У середньому, при Q = 180-220 л / хв діапазон зміни частоти обертання снаряда знаходиться в межах 80-135 об / хв. Осьова навантаження встановлюється з умови забезпечення безперервного контакту долота (коронки) з породою. За даними для ударно-обертального буріння міцних порід осьове зусилля слід підтримувати з розрахунку діаметра долота: P_ос = 7,5-15 Н / мм, для абразивних порід середньої міцності P_ос = 20-30 Н / мм і для слабо абразивних порід P_ос = 50-70 Н / мм.

Таким чином, при зазначених технічних і технологічних обмеженнях гідроударник ГУ-132 забезпечує область силових параметрів для руйнування порід V-XII категорій і має наступні параметри.

ПАРАМЕТРИ ГУ-132
Габарити:
Довжина............................1600 мм
Диаметр корпусу..........108 мм
Маса....................................90 кг

Параметри приводу:
Подача насосу................180 – 220 л/мин
Робочий тиск.................2,8 – 3,6 МПа

Технологічні параметри:
Енергія удару...................88 – 145 Дж
Частота обертів...........22 – 37 Гц

Гідроударник також має уніфіковані автомобільні пружини і клапана, що зручно і економічно в обслуговуванні. Розроблений гідроударника був випробуваний у лабораторних умовах ДонНТУ і переданий замовнику.

1. Коган Д.И. Перспективы совершенствования техники и технологии гидроударного бурения. ЭИ. ВИЭМС Техн. и технол. геол-развед. работ; Орг. производства 1979, вып. 19. – с. 1-6.
2. Башкатов Д.Н., Панков А.В., Коломиец А.М. Прогрессивная технололгия бурения гидрогеологических скважин. М.: Недра, 1992. – 285 с.
3. Граф Л.Э., Коган Д.И. Гидроударные машины и инструмент. М.:Недра,1972. – 207 с.
4. Кушелевич А.Б., Карабаш Д.И., Репьев А.П. Исследование возможности создания гидроударников для интенсификации бурения гидрогеологических скважин. - // Сб. Совершенствование и раразработка бурового инструмента для прогрессивных способов бурения. – М., 1986. – с. 64-70
5. Калиниченко О.И., Зыбинский П.В., Каракозов А.А. Гидроударные буровые снаряды и установки для бурения скважин на шельфе. – Донецк: «Вебер» (Донецкое отделение), 2007. – 276 с.
6. Калиниченко О.И., Зыбинский П.В. Забойные буровые машины. – Донецк. Изд. «Норд-Компьютер», 2006. – 222 с.
7. Ясов В.Г. Теория и расчет рабочих процессов гидроударных буровых машин. – М.: Недра, 1977. – 153 с.
8. Шкурко А.К. Бурение скважин забойными ударными машинами. – М.: Недра., 1982. – 167 с.
9. Иванов К.И., Латышев В.А., Андреев В.Д. Техника бурения при разработке месторождений полезных ископаемых. – М.: Недра, 1987. – 270 с.
10. Курсове та дипломне проектування бурових робіт: Навчальний посібник / Калініченко О.І., Юшкою О.С., Іванов Л.М. та ін. – Донецьк: ДонГТУ, 1998. – 168с.
11. Совершенсвование технологии и техники бурения скважин в условиях Ухтинской ГРЭ. Отчет по НИР №87-57 /Пилипец В.И. и др. – Донецк, 1992
12. Куликов И.В., Воронов В.Н., Николаев И.И. Пневмоударное бурение разведочных скважин. – М.: Недра, 1977, – 240 с.

У даний момент магістерська робота знаходиться на стадії розробки. Після грудня 2010 повний текст роботи можна отримати у автора або наукового керівника.