Цікавлюся іноземними мовами, кулінарією, люблю малювати.
Стисла біографія
Дитинство
Я, Клочко Юлія Іванівна, народилася 13 січня 1988 року в Макіївці. Своє дитинство провела в селі Кузнецово-Михайлівка, що в Тельманівському районі. Звідси рукою подати до берегів рідного Азова.
Тато — Гаврилюк Іван Андрійович— людина з багаторічним досвідом роботи на сільськогосподарських підприємствах. Обіймав посади: інженер з ЕМТП, завідувач майстерні, зав. СТФ. На даний момент працює охоронцем в агроцеху № 39 ДП «Ілліча Агро-Донбас». Він у мене дуже компанійський, веселий, самий-самий кращий.
Мама —Гаврилюк Любов Петрівна — педагог за освітою, вчитель за покликанням. Працює в Кузнєцово-Михайлівської ЗОШ вчителем фізики, математики та обіймає посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.
Моїй улюбленій сестричці Тані — 15 років, проте по закінченню школи вона отримає відразу два важливих у своєму житті документа: спочатку атестат про закінчення, а потім тільки паспорт.
Своїм вихованням я зобов'язана ще одній людині — своїй бабусі, Гаврилюк Тетяні Іллівні, яка все своє нелегке життя працювала на фермі нашого колгоспу, і виростила чотирьох чудових дітей, вісьмох онуків і п'ятеро онучок.
Старий Новий Рік ... За звичаями нашого народу, цього вечора всі хазяйновиті домогосподині готують вареники, а в моєму домі ще печуть мені торт! Так, так, без чверті дванадцять, вночі 13 січня, з'явилася на світ я.
У ранньому дитинстві мої батьки мали багато клопоту через мене, та й не тільки вони. Змалечку росла я великої «неслухнянкою» і була досить допитливою дитиною: цікавили всі предмети побуту без винятку. Найбільше мені запам'яталося, як я дбайливо купала маленького кошеня, сидячи зверху двометрового душа. Проте ... Я не пам'ятаю як мене звідти знімали?!
А ще постійно згадую безкраї степи, квітучі по весні сади і, звичайно ж, запах бабусиних пиріжків.
Школа
Я підросла і 1 вересня 1996 пішла в школу. Тут я навчилася багато чому. Разом з першою вчителькою Вишневецькою Надією Костянтинівною вперше пізнавала світ «чарівних наук», таких як: читання, математика, письмо, природознавство, образотворче мистецтво і музика.
5-й клас — і вже маленькі зміни. Тепер замість однієї «шкільній мами» у нас їх стало багато, до того ж з'явилися і «батьки». З цього часу у нас змінилося три класних керівника і кожного з них ми по-своєму любили.
Шкільне життя була насичена не тільки безпосередньо навчанням, це й участь у різних олімпіадах, конкурсах, змаганнях. І як спогад про це - ряд грамот і дипломів: за участь у регіональних олімпіадах з німецької мови (2 місце), історії, фізики (3 місце), шкільних виставках малюнків, конкурсах віршів, святкових ранках у ролі ведучої, щорічні похвальні листи. І найбільша нагорода — золота медаль. Я до сих пір дивлюся на неї з трептінням, це моє дитинство і моє шкільне життя.
Багато було подій, але найяскравішою подією шкільного життя стала участь в акції «Громадянин». Проблеми нашого краю нам не сторонні і команда школи взялася з особливим ентузіазмом і натиском знайти їм рішення. Результати праць оцінили члени журі, тому ми опинилися в 50-ці призерів і були запрошені до Києва двічі.
Вчитися я дуже люблю, тому й улюблені предмети у мене були майже всі. Однак, особливо запам'яталися мені уроки математики Соіної Юлії Олександрівни, української мови Гамазінової Лідії Павлівни, німецького Вершкової Ганни Антонівни. І не дивно, що основна трійка предметів на випускних іспитах були саме ці.
1, 2, 3, ... а от і 11 клас! Як швидко пройшли шкільні роки, хоча ні — пролетіли. Але зате як багато спогадів: перший дзвінок і довгі години за партою, галасливі перерви у шкільних коридорах і мої однокласники, друзі, строгі але люблячі вчителя. Та ось же було це нещодавно, а сторінка календаря нагадує: «Ан, ні давно ...»
Студентські роки
Довго я ніяк не могла визначитися з вибором професії та вищого навчального закладу. Однак колись потрапив мені на очі вислів д.т.н, професора і академіка Російської Екологічної Академії Солодова Г.А.: «Ми знаємо, що кожен мільйон тонн вугілля — це людське життя шахтаря, тому наше завдання створити таку технологію, яка дозволить витягти кожен кілограм.»
Ці слова дуже вразили мене, адже проблема безпеки праці шахтарів на вугільних підприємствах нашого регіону стоїть дуже гостро. Тому я вирішила поповнити ряди інженерів-збагачувачів, щоб розробляти нові ресурсозберігаючі технології в області збагачення.
Перший рік мого навчання дав зрозуміти, що я не помилилася і вибрала вірний напрямок. З наступного року я стала отримувати другу вищу освіту на факультеті перепідготовки кадрів, що при ДонНТУ, за напрямом «Економіка підприємства». З головою поринула в безперервний навчальний процес — лекції, лабораторні, практичні, здача розрахунків, курсових, індивідуальних, заліків та іспитів.
І ось подоланий перший рубіж — я здала гос.екзамени на відмінно і написала заяву в магістратуру. З вересня 2009 я стала магістарнтом кафедри «Збагачення корисних копалин». У виборі наукового керівника мені сумніватися не довелося, оскільки вже дуже подобалися заняття Папушина Юрія Леонідовича. Він так вміло може піднести навчальний матеріал, що навіть абітурієнт б зміг зрозуміти, про що йде мова.
Наступною планкою — була здача бакалаврського гос.екзамена за напрямом «Економіка підприємства» та отримання кваліфікаційного рівня спеціаліста. Але ця мета досягнута наполовину, оскільки я отримала диплом бакалавра і хочу тепер продовжити навчання, а для цього потрібно тільки здати вступний іспит.
Навчання в університеті це, звичайно ж, велике навантаження і відповідальність. І тут саме головне — встигати, адже безперервна активність не втомлює, а стимулює.
Моя родина
Коли я зустріла свою кохану людину — Олександра, я ще вчилася в 11 класі. З 2004 року він працює на ЗАТ ВО «Конті» оператором приготування шоколадних мас. Він підтримував мене на вступних іспитах, допомагав мені, коли я вчилася, піклувався і просто був поруч.
На третьому курсі я вийшла за нього заміж, і в мене з'явилася ще одна мама — Скаражонок Людмила Олександрівна. З 2002 року вона працює на тій же славнозвісній кондитерській фабриці апаратником хімічної водоочистки.
3 серпня 2008 — найзнаменніша дата нашого сімейного життя. Цього дня з'явилася на світ донька Маріночка — маленька копія нашого татуся.
Завдяки спільним старанням і зусиллям я змогла не тільки продовжити навчання, але й вступити до магістратури, здати бакалаврський гос.екзамен за спеціальністю «Економіка підприємства». Саме підтримка моїх батьків і чоловіка допомогла мені досягти добрих результатів у навчанні і не здати своїх позицій.
Плани на майбутнє
Кожна людина народжена для певної мети. Проте на певному життєвому етапі з'являється нова мета в житті. Для мене, в даний момент, — отримати вищу освіту за спеціальностями «Збагачення корисних копалин» (магістр) та «Економіка підприємства» (спеціаліст), а також знайти роботу, яка дозволить використовувати мої знання і реалізувати можливості.
Як сказав Річард Девід Бах, американський філософ, письменник і публіцист: «Мета життя — пошук досконалості, а завдання кожного з нас — максимально наблизити його прояв у самому собі». І я повністю з ним згодна. Адже людина повинна вдосконалюватися, прагнути до кращого, досягати інших висот і йти до нових рубежів свого розвитку.