Автобіографія
Дитинство
Одного похмурого осіннього дня 12 жовтня 1988 року в місті Макіївці на світ з'явилась дитина - це був я. Був я третьою й найпізнішою дитиною у родині, маючи старшого брата Сергія (старший за мене на 17 років) й сестру Ірину (старша за мене на 19 років). Я щиро вдячний своїм батькам за всю ту любов, якою обдарували вони мене при вихованні і яка гріє мене і до цього дня. Спасибі вам!
Батька мого звати Павленко Віктор Олександрович, мати - Павленко Зоя Федірівна. Географія розміщення моїх родичів дуже велика, тому що батько - корінний українець, мама - росіянка, тобто у мене багато родичів і в Україні (у Вінницькій і Харківській областях) та в Росії (в Московській області і навіть у Сибіру). За професією мої батьки інженери-геологи і познайомилися вони на далекому півночі колишнього СРСР. Багато цікавих історій чув я від них про той далекий час, коли вони були молоді. Сьогодні мої батьки пенсіонери і використовують свій заслужений відпочинок в роботі по домашньому господарству: ремонт будинку, робота в саду й огороді і т.п..
У моїх брата і сестри вже давно свої сім'ї, але це не заважає нам доволі часто зустрічатися і бути дружною і сильною родиною, яка готова завжди прийти на допомогу один одному.
Як і більшість людей, я мало що пам'ятаю про своє раннє дитинство, і лише розповіді моїх родичей й батьків і фотографії можуть зібрати цілісну картину. Так от, все за тими ж історіям був я чималою шкодою: то зламаю що-небудь, то залізу куди-небудь, але найцікавіше - це були мої іграшки, які завжди я прагнув розібрати і дізнатися, що ж там всередині і з чого вони складаються (правда, не завжди вони потім збиралися в первинний вигляд).
Шкільні роки
1 вересня 1995 я вступив в лави загальноосвітньої школи I-III ступенів № 11. Тут я потрапив в 1-А клас. Мою першу вчительку і класного керівника звали Драгун Олена Миколаївна. Вона добра, чуйна, розумна і взагалі дуже хороша людина. Саме ця людина навчила нас писати, читати, рахувати, малювати; я завжди довіряв їй. Мабуть тоді у мене й з'явилася любов до навчання, яка і спонукала мене вступити до ВНЗ, а потім і в магістратуру .... Але повернемося до школи.
I ступінь школи (1-3 класи) пронеслась непомітно. Я завжди згадую той час з теплом на душі, адже тоді все навколо нас було таким захоплюючим й цікавим.
Час минає і ось ми вже учні другого ступеня школи, нашим новим класним керівником стала Величко Людмила Василівна - викладач англійської мови у школі. Вона з теплом і радістю взяла нас під свою опіку, допомагаючи нам у всіх наших починаннях, зупиняючи нас перед абсолютно дурними вчинками. Англійська мова завжди давалась мені з легкістю, тому й її заняття я відвідував завжди виконавши всі домашні завдання і підготувавшись до нового уроку.
Єдиний предмет, який я до сих пір не полюбляю це історія ... До 8 класу у нас був один вчитель з цього предмету, але потім його змінила Грибкова Галина Іванівна, з якою ми явно не зійшлися в інтересах і точках зору щодо її предмета. Взагалі, я і сьогодні не розумію, навіщо мені знати дати подій, які відбувалися. Я вважаю, що з числами треба працювати (складати, ділити, множити, складати і розв'язувати рівняння), а не відкладати в голові.
У 10 класі за сімейними обставинами ми переїхали жити до Києва, де я поступив в 53 школу. Я повинен визнати, що прийняли мене там з великою радістю і любов'ю. Такого згуртованого колективу не було навіть у нас в 11 школі м. Макіївки. У мене з'явилося багато нових друзів та вражень про Київ у цілому.
Але вчитися мені там було призначено не довго, і через півроку ми повернулися до Макіївки в мій рідний 10-А школи №11. У цілому вчився я на відмінно, не рахуючи тих предметів, які вела наша викладач історії (історія і право). Тут в мене була четвірка ...
За шкільні роки я неодноразово брав участь у міських та обласних олімпіадах з математики та фізики. Знання та вміння, отримані в школі, і допомогли мені вступити до ВНЗ.
Університет
Після закінчення школи прийшов час робити свідомий вибір, чим займатися далі: йти працювати або продовжувати навчатися. Я обрав останнє.
У 2005 році за результатами вступних іспитів я потрапив на денне відділення факультету геотехнології й управління виробництвом Донецького національного технічного університету за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин». Так я став студентом групи РКК-05в. До студентського життя звикати було не просто, адже повна свобода дій тебе п'янить і іноді на пари можна й не дійти ... Тут у мене з'явилося багато нових друзів, деякі з яких завжди могли підставити плече допомоги і на яких можна було покластися.
Університетські будні, як не дивно, пронеслися дуже швидко. Адже, здається, ще позавчора вступив на перший курс, вчора здав держіспит, а сьогодні пишу магістерську роботу ... Так, університет це не те місце де тебе вчать, а те місце де ти сам навчаешся. Тут тебе ніхто не тримає і нічому не змушують на відміну від школи. Це гарна підготовка до самостійного «дорослого» життя. Добре запам'яталася студентська приказка «Від сесії до сесії живуть студенти весело».
Тема моєї магістерської роботи - "Обгрунтування параметрів способу охорони виїмкових виробок, що повтороно використовуються, штучнимим порідними спорудженнями з використанням гнучких розділяючих прокладок". Моїм керівником є завідуючий кафедрою "Розробка родовищ корисних копалин", доктор технічних наук, професор Касьян Микола Миколайович. Також у написанні роботи мені допомагає доцент тієї ж кафедри, кандидат технічних наук Негрій Сергій Григорович.
Плани на майбутнє
Планами на найближче майбутнє є успішне написання і захист магістерсбкої роботи. Для цього восени буде потрібно мобілізувати всі свої сили.
Після закінчення ВНЗ, необхідно влаштуватись на високооплачувану роботу, де я міг би набратися досвіду, показати себе високоякісним спеціалістом і продовжити свій кар'єрний зріст.