Середній бал у період навчання в університеті 4.98 балу. Поліглотом не є, але вільно володію російською та українською мови, а в обсязі, достатньому для читання і листування - англійською. Маю досвід роботи з MS Office, Adobe Photoshop, Компас. Захоплююся футболом, музикою, автомобілями і читанням.
Мабуть, перейдемо до більш цікавих фактів. Люди часто ділять життя на частини, блоки і т.д., пов'язуючи окремий період зі своїм віком. Що ж, тут я вас, на жаль, не здивую. Все досить банально. А прожитий відрізок мого життя, можна умовно поділити на такі етапи:
У похмурий зимовий вечір 21 лютого 1988 славне місто Торез було осяяне моєю появою на світ. Чому, власне кажучи, і зобов'язаний завжди гаряче коханим та дорогим мені, мамі - Старченко Любові Миколаївні і батькові - Старченко Миколі Сергійовичу. Мама народилася 5 лютого 1956 року. У 1980 році закінчила Луганський державний медичний інститут і на даний момент піклується про зір діточок у Торезької дитячій поліклініці. Батько народився 9 лютого 1952 року. У 1980 році, закінчив Комунарський гірничо-металургійний університет за фахом «Будівництво підземних споруд та шахт».
Як і більшість інших дітей міста, в 2 роки я пішов у дитячий сад «Білочка» , де і придбав перших друзів, з деякими з яких я спілкуюся до цих пір.
Про дитинство можна багато говорити. Але, думаю, що історії про розбиті коліна і підборіддя малоцікаві. Та й передати їх точно навряд чи можливо. Стільки води збігло ... А ось найяскравіші спогади дитинства в мене пов'язані з літом. Саме в цю прекрасну пору року я приїжджав до своїх бабусь і дідусів, де мені ніколи не доводилося нудьгувати! Риболовля, футбол, походи з друзями в ліс, «піонерське» багаття - все це завжди проходило весело та незабутньо.
Хтось сказав, що всі ми народжуємося на світло чистими, милими і безпосередніми і саме з цього ми повинні бути віддані в школу, щоб стати людьми. Що ж, можу гордо заявити: «Я - вже людина!»
У 1995 році я пішов у перший клас загальноосвітньої школи № 11 міста Тореза. Я вчився в експериментальному класі, де освіта проходило на українській мові. Через це кількість учнів була невелика, що сприяло гарному освітнього процесу. Моєю першою вчителькою була Слойко Неля Іванівна. За тепло, доброту, терпіння, любов, уміння підтримати в скрутну хвилину у мене на все життя залишилися про неї самі гарні спогади. Вчився я добре і з великим бажанням. З класу в клас переходив з гарними результатами. І, в цілому, перебування в школі радувало. Але було одне «але» ... У 9 класі склад у нас став виключно чоловічий. А от у 10 класі в колектив влилися нові дівчата, які, власне кажучи, і урізноманітнювали наше шкільне життя.
Не помилюся, якщо скажу, що кожен у дитинстві, мріючи кимось стати, вже обирає собі професію. Я не виключення з правил, а швидше за все чергове підтвердження. Будучи ще зовсім маленьким, уявляв себе великим дядечко в білому халаті і скальпелем у руках. Стати я хотів лікарем-хірургом. Але, на жаль, а може й на щастя, батьківські гени взяли верх.
Старанні заняття з математики, в кінцевому підсумку, увінчалися успіхом - пройшовши співбесіду, я був прийнятий до ВНЗ. З новим статусом «студента гірничо-геологічного факультету Донецького національного технічного університету», я зробив перший крок у доросле життя. Так, думаю, доречним буде зауважити, що спеціальність моя досить цікава і гордо іменується «Шахтне і підземне будівництво». Навчання в університеті виявилася ще більш захоплюючою і захоплюючою. Не дивлячись на те, що сама атмосфера в ВУЗі була чудовою, а навчання давалося просто і особливих складнощів при вивченні предметів я не переживав, для досягнення хороших результатів потрібно багато кропіткої роботи. Окреме спасибі варто сказати одногрупникам. Хлопці в групі опинилися досить хорошими, веселими і доброзичливими. А сприятлива обстановка завжди є невід'ємним супутником на шляху до вершин.
Взимку 2008 року я почав паралельно здобувати другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства». Навчатися за цією спеціальністю мені дуже подобається. Завдяки другої спеціальності я придбав багато хороших друзів.
Вчився я добре. Або якщо говорити без зайвої скромності, навіть дуже добре. Але, як мовиться, немає межі досконалості. Взимку 2008 року я почав паралельно здобувати другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства». Ох уже ці економічні закони, точки беззбитковості та криві попиту! Іноді мені здається, що я просто народився для цього. І навчаться на цій спеціальності мені дуже подобається. Цікаво і навіть десь захоплююче. А ще тут я придбав багато хороших друзів.
Тарас Шевченко сказав: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина». Слідуючи цьому висловом, я намагаюся бути ще раз людиною. Тому на даний момент я вивчаю на курсах англійської мови. Будучи людиною свідомим і цілеспрямованим, розумію, наскільки важливий іноземний сьогодні. А час, витрачений на вивчення мови, обов'язково виправдає себе. У цьому вже я точно не сумніваюся.
На жаль, все гарне рано чи пізно закінчується. Підходять до завершення і світлі роки безтурботного студентського життя. Як відомо, час на роботу витрачено марно, якщо в кінцевому підсумку немає досягнутих результатів. Логічним завершенням мого навчання на спеціальності «Шахтне і підземне будівництво» є магістерська робота. Науковим керівником для цього, я вибрав д.т.н., професора кафедри «Будівництво шахт і поземних споруд», Борщівського Сергія Васильовича. Тема роботи - «Обгрунтування параметрів паралельної технологічної схеми проходки вертикальних стволів».
Ну, ось, в принципі, і все про себе. Таким, яким я є і був, ви мене вже знаєте. Залишається тільки написати про те, чого чекаю і яким хочу бути. Основним планом на найближче майбутнє, звичайно ж, є написання магістерської роботи та її успішний захист. Планую вивчити англійську мову, успішно отримати другу вищу і влаштуватися на гідну і високооплачувану роботу. А ще, моя нестримна натура рветься на зустріч до пригод. Тому побувати на кожному з континентів і побачити світ - ще одна світла мрія, яка неодмінно збудеться!