Про себе (головне):

Середній бал під час навчання в університеті 4,95. Вільно володію російською і українською мовами. У обсязі, достатньому для читання, спілкування та переписки, володію англійською мовою.

Маю досвід роботи в пакеті програм Microsoft Office, системі автоматизованого проектування та креслення AutoCAD, графічному програмному пакеті ArchiCAD.

Отримав досвід роботи під час будівництва Донецького метрополітену.

Займаюсь спортом, виконав 1-й спортивний розряд зі скелелазіння.

Маю посвідчення водія категорії В.

Стисла біографія:

Я, Торубалко Дмитро Тарасович, народився 3 березня 1988 року у м. Донецьк. Батьки: Торубалко Тарас Григорович, 1948 року народження і Торубалко Валентина Олександрівна, 1951 року народження.

Батько закінчив Донецький політехнічний університет за спеціальнісьтю «Автоматика і телемеханіка» у 1971 році. Працював НДПКІ «Автоматгормаш» старшим науковим співробітником, розробляв засоби автоматизації стругових установок. На сьогоднішній день працює у Міністерстві вугільної промисловості України головним спеціалістом.

Мати теж закінчила Донецький політехнічний університет зі спеціальності «Електричні системи і мережі» у 1978 році. Працювала у Проектно-конструкторському технологічному інституті провідним технологом, на даний момент на пенсії.

У родині я найменша дитина. У мене є старший брат Торубалко Денис Тарасович і сестра Латинцева Зинаїда Тарасівна.

Дитинство

Дитинство минуло у д/с «Сонечко». Перебування у дитячому садку залишило яскраві та незгладимі спогади. Особливо запечені яблука, які готували у їдальні та давали у свята. Як і багатьом дітям мені не подобався денний сон, але прогулянки та дитячі ранки були найулюбленішим заняттям. Найчастіше із садка мене забирав старший брат, який ще тоді навчив мене самостійно завўязувати шнурки і завжди розповідав щось пізнавальне, оскільки я ріс достатньо питливою дитиною. В п’ять років я знав закони Кеплера про те, що всі планети рухаються по еліпсу і полюбляв дивувати цим вихователів.

З батьками ми часто гуляли у Ботанічному саду, на території шахти ім. газети «Соціалістичний Донбас». Батько ще тоді заклав мені початкові знання про гірниче підприємство. Одного разу ми навіть побували у будівлі підіймальних машин, що надовго відклалося в моїй памўяті.

У 1994 році під вікнами нашого будинку почалось будівництво станції «Пролетарська» Донецького метрополітену, перетворив упоряджене подвірўя на «зону бойових дій». Будівництво було заморожене, а у подвірўї залишився великий котлован, в якому я з друзями і провів усе свідоме дитинство.

Все це в наслідку можливо і визначило вибір професії.

Шкільні роки

У 1995 році я пішов до ЗОШ ступеней № 126. Школа знаходилась недалеко від дому і користувалась авторитетом у мешканців прилеглих вулиць. Майже вся наша група з дитячого садка потрапила в один, 1-Д клас. Навчання в початковій школі проходило весело та цікаво.

В п’ятому класі я записався до туристичного гуртку «Азимут», який був організований вчителем географії нашої школи, а також став учасником шкільного ВІА «Діола», співав, грав на «клавішах».

Туризм подарував мені дуже багато чого: по-перше, дозволив розвиватися фізично (у походах ми проходили з великими рюкзаками по 20-25 км на день); по-друге, дав можливість обійти майже весь Крим, Донецьку область, у походах на байдарках сплавлятися по Ворсклі, Осколу і Сіверському Донцу; по-третє, подарував багато знань з таких галузь, як біологія, географія, історія рідного краю, навчив основ самовиживання, підготовки у екстремальних умовах, орієнтуванні на місцевості, розширив світогляд; і останнє, дозволив виховати у собі якості лідера, спонукав до подальших занять спортом. І все це завдяки віртуозному таланту, розуму та освіченості однієї людини, нашого керівника, Галушки Віктора Івановича

Вокально - інструментальний ансамбль дав можливість до самовираження. Ми виступали на всіх шкільних святах та лінійках, проводили вечори на репетиціях, з однією лише метою – адже ми будемо стояти на сцені і співати, а не сидіти у стороні та дивитися, як виступають інші. Це дозволило побороти страх і стало чудовим досвідом виступів на публіці, який завжди залишиться зі мною.

У старших класах я був незмінним ведучим шкільних лінійок. Брав участь та був призером міських та районних олімпіад з географії і економіки.

Але, не дивлячись на мою різнобічність та активну участь у суспільному житті школи, я не забував про навчання і у 2005 році закінчив школу з середнім балом 4.

Я безмежно вдячний вчительському складу, який дозволив отримати значний багаж знань, з легкістю вступити до університету і продовжити навчання.

Університет

Після закінчення школи переді мною постало питання про майбутнє. Я не бачив себе без вищої технічної освіти, і не розглядав спеціалізовані технікуми. Можливо ще й тому, що батьки були інженерами та й у всіх в родині була вища освіта.

Випадково я натрапив на перелік факультетів та спеціальностей ДонНТУ. Підкріплений моєю тягою до будівництва я обрав спеціальність «Шахтне та підземне будівництво» і на сьогоднішній день про це не шкодую. Рейтинг з математики, написаний на 55 балів з 60, став моєю путівкою до вищої школи. Чітко запам’яталась 1-а пара 1-го вересня з вищої математики, а також радість та слова викладача через три семестри про те, що курс закінчено. Ще предмети зі спеціальності, навчальні та виробничі практики на гірничо-видобувних підприємствах області, коли з вчорашніх молодиків ми перетворювались на висококваліфікованих спеціалістів своєї справи. Навчання дається легко, усі семестри я отримую стипендію.

Під час літніх канікул 2008 року працював в ТОВ «Донецькшахтометробуд» підземним різноробочим 2-го розряду на підземних роботах з будівництва Донецького метрополітену.

Усі роки навчання у інституті я займаюсь скелелазінням у складі збірної м. Донецьк, беру участь у всеукраїнських змаганнях, виконав 1-й спортивний розряд. Всебічно допомагаю у розвитку цього спорту в манежі ДонНТУ та у м. Донецьк.

У 2009 році склав державний іспит, отримав ступінь бакалавра зі спрямування «Гірнича справа». У тому ж році вступив до магістратури та продовжив навчання зі своєї спеціальності. Обрав наукового керівника Борщевського Сергія Васильовича, який допоміг вибрати тему роботи.

На завершення хочеться віддати належне та виразити подяку викладачам ВНЗ, які протягом десятків років дарували знання нашим батькам, а тепер і нам, та дай Бог їм міцного здоровўя та довгих років життя.

Плани на майбутнє

У найближчому майбутньому я планую закінчити магістратуру та знайти гідну, високооплачувану, цікаву, творчу роботу, яка дозволить мені застосувати знання, вміння та навички, отримані під час навчання зі спеціальності «Шахтне та підземне будівництво», з можливостями кар’єрного зростання та самовдосконалення. Збираюсь покращити свої знання з англійської мови, продовжити займатися спортом.