Коровін Костянтин Юрійович
Електротехнічний факультет
Кафедра електричних станцій
Спеціальність «Електричні станції»
Дослідження режимів роботи атономної електричної станції на базі фотоперетворювачів
Науковий керівник: к.т.н., доцент Левшов Олександр Васильович
Біографія
Дитинство
Я, Костянтин Юрійович Коровін, народився 27 травня у 1989 році в славетному місті Донецьку. Мати, Наталія Борисівна, закінчила Донецький національний технічний університет (тоді ще ДПІ), зараз працює інженером-програмістом. Батько, Юрій Миколайович, зараз працює інженером-електриком. Також в мене є братик Михайлик, йому всього 5 років, і цього року він готується піти у перший клас.
У дитинстві я був спокійним та допитливим малюком. Ходив до дитячого садка «Хоровод» разом зі своїм другом Данилом Кокарєвим, разом з ним почав вивчати англійську мову. Читати почав рано, ще в п’ять років, полюбляв декламувати вірші.
Часи дитинства викликають в мене двоякі почуття. З одного боку мені дуже пощастило, що в мене було багато хороших друзів приблизно мого віку, практично кожний вечір ми проводили разом. Ці спогади теплі та приємні. Але з іншого боку, мене зараз дуже дивує як ми, група діточок, спокійно розгулювали вулицею, не дуже розуміючи, що траплялось коло нас у «лихі дев’яності». До цих пір я дякую долі за те, що ми не потрапили у халепу.
Ще з дитинства запам’яталась величезна кількість дитячих свят, де мене частенько траплялись цікаві ролі. Також перед переходом у школу, почав відвідувати зайняття з футболу та карате.
Школа
У вересні 1996 року, я пішов до школи №55. Яскравим спогадом перших днів у школі для мене стало, як не дивно, введення гривні у грошовий зворот. Кожного дня батьки мені давали цілих дві гривні – статок для першокласника у ті часи. У школі адаптація пройшла легко, тому що багатьох дітей я вже знав, до того ж в нас був чудовий класний керівник Тамара Петрiвна.
Але, не дивлячись на те, що початкову школу я закінчив з відзнакою, перехід до п’ятого класу дався нелегко. Проаналізувавши мою успішність за п’ятий клас, я з батьками вирішив змінити школу. Вибір випав на школу №2 з англомовним нахилом. Процес адаптації у новій школі зайняв близько року, тому що середа навчання змінилася повністю, до того ж прийшлось трохи підтягувати англійську. Але через рік, не без допомоги свого класного керівника та просто чудової жінки Ели Августовни, я став повноцінним членом колективу та ні в чому не поступався своїм однокласникам. З однолітками встановилися дружні відносини, вчителя розгледіли в мені здібного учня та успішність знову пішла угору. В новій школі я сильно захопився літературою й навіть випробував себе на літературних теренах.
Кращими друзями шкільних років, та й досі, вважаю Антона Чайку і Богдана Чистика, вони, до речі, також закінчують Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). З ними в старших класах ми організували музикальний гурт «Lost Sanitarium», який існує й понині.
Підбиваючи підсумок під шкільними роками, можна сказати, що не дивлячись на зміну школи, моя доля змінилася на краще, тому що нову школу я закінчив «на відмінно», щоправда без медалі. З тих пір для себе я вирішив, що мені треба сміливо відкривати нові горизонти життя й не зациклюватися на одному знанні, я зрозумів, що я людина змін. І наступним поворотом в моєму житті стало навчання в ДонНТУ.
Університет
Вступ до ДонНТУ став великим іспитом для мене та моїх батьків. Це можна пояснити тим, що основним напрямком мого навчання у школі були гуманітарні предмети, а для навчання в ДонНТУ завжди вимагалася хороша підготовка з таких предметів як математика, геометрія та фізика. Тому весь 11 клас я провів серйозно готуючись до вступних іспитів. За результатами рейтингу я майже точно проходив на бюджет, але для того щоб відкинути всі сумління, взяв участь у співбеседі. Таким чином, я впевнено пройшов на електротехнічний факультет (ЕТФ), на кафедру «Електричних станцій», отримавши на співбеседі оцінку 10 балів.
І ось він перший курс. Насправді у перші дні відчуття були подібні з відчуттями першокласника. Достатньо того, що першого вересня, на першій своїй парі в університеті я переплутав розклад й потрапив не в ту аудиторію. Враховуючи те, що з групи ЕС-06 я знав тільки одну людину – Олександра Іщенка (який за роки навчання став моїм хорошим другом), мені вдалося виконати лабораторну з фізики з абсолютно іншою групою і тільки наприкінці пари виявити себе зайвим в списку студентів. Отож, чого-чого, а казусів на першому курсі вистачало. Та не завжди вони завершувались так невинно, як у вищезгадуваному випадку. Вчитися було дуже складно. Не дивлячись на мою активну «перепідготовку» в 11 класі, умом я ще залишився тим прихильником історії і літератури, яким був завжди. Студенти-технарі тоді здавалися мені людьми чудакуватими.
Але як сказав один мій знайомий викладач: «Ми не шукаємо легких шляхів». Адаптація закінчилася і після першого курсу навантаження в університеті вже не викликало такого нападу паніки, навчальний процес став більш зрозумілим і звичним. А, познайомившись під час першого курсу з іншими студентами на потоці я зрозумів, що вони не такі вже дивні особистості і що до більшості з них просто потрібен дещо інший, не звичний мені тоді підхід. Вже після другого курсу я переглянув своє розуміння світу, і в моєму світогляді технічний підхід вийшов на перший план, я вже свідомо прийняв шлях інженера-електрика. Найбільшим своїм промахом за роки навчання в ДонНТУ вважаю провал на держіспитах, в результаті чого я прийняв нелегке рішення - поступати до магістратури на контрактній основі.
Яскравою плямою в моїй пам’яті, завжди будуть сяяти спогади про студентське життя. Справді найкращий період часу в житті людини – це студентство. Різноманіття дисциплін, від найнудніших до дійсно цікавих та захоплюючих, ескадра викладачів, від зануд до справді майстрів своєї справи, професіоналів, море пригод з друзями, нескінчений потік жартів, курйозних випадків, пошук себе як особистості, усвідомлення себе частиною соціуму, виховання відповідальності, і багато-багато іншого – все це, на мій погляд, ми отримуємо в ВНЗ (якщо звичайно бажаємо це отримати).
На момент створення сторінки займаюсь магістерською роботою для отримання ступені магістра зі своїм науковим керівником Олександром Васильовичем Левшовим, тема роботи пов’язана з геліоелектростанціями.
Плани на майбутнє
В майбутньому планую знайти високооплачувану роботу за спеціальністю. Пріоритетами в пошуку роботи будуть нові технології і нетрадиційні джерела енергії (відповідно обрана і тема магістерської роботи), цікаво було б попрацювати закордоном, в тому числі в плані підвищення кваліфікації і отримання досвіду роботи з сучасним обладнанням. У цьому напрямку вважаю важливим вдосконалення своїх знань з англійської, а також вивчення нової для мене мови – німецької.
Таким чином, пріоритетним напрямком для себе вважаю розвиток своєї кар’єри, отримання нових знань і можливо нового обладнання. Створення родини асоціюю з тим періодом, коли я вже доб’юсь значних результатів в кар’єрному рості, тим більш, що в мене є велике бажання мандрувати світом.