Біографія

Дитинство

З’явилася на світ я в спекотний, жаркий літній день – 23 червня 1989 року, близько дев’яти вечори. І з цих самих пір почалося моє прекрасне дитинство, адже я була в сім’ї далеко не первістком, у мене вже було аж два старші брати, Андрій і Кирило!

Звичайно у моїх батьків, Марини Констатіновни Ментель і Миколи Стефановича Ментель, були багато варіантів як же мене назвати, і вони все-таки зупинилися на імені Ганна. Так, мені це ім’я подобається, не дивлячись на те, що воно прийняте найпоширенішим ім’ям у всьому світі, оскільки в перекладі з єврейського воно позначає «благодать».

У дитячий сад я не ходила, моїм вихованням, як особи, займалися мама, тато, бабуся, дідусь і, звичайно ж, мої брати. Саме тому, в моїй колекції іграшок разом з ляльками і м’якими іграшками назавжди поселилися танки, машинки і фігурки солдатиків.

Дитинство – це була найдивніша пора мого життя, який жаль, що не можна повернути час назад, і знову пережити ці миті, що хвилюють душу…

Школа

У перший клас я поступала двічі...

Вперше в перший клас мене віддали разом з братом Кирилом за компанію, але в свої шість років я мабуть про навчання зовсім ще не хотіла замислюватися, і тому, трохи походивши на уроки, трохи помучившись, я почала чекати наступного року!

І ось з наступного року почалося для мене навчання – моя «перша робота», яка тривала цілих 10 років! Як на будь-якій роботі у мене, звичайно, були і успіхи, і невдачі, і премії, і аварії, і навіть відпустка! Найулюбленішою відпусткою була літня: сонце, море, пляж, краса-то яка навколо!...

Не дивлячись ні на що я можу з гордістю і впевненістю сказати, що вчилася в самій кращій школі нашого міста, в Єнакіївській міській гімназії ім. Г.Т.Берегового. Напевно єдине, що тоді затьмарювало життя наших школярів, починаючи з п’ятого класу – це навчання по суботах.

Першою моєю вчителькою була Світлана Іванівна Шишловськая, чесно кажучи, яскравих спогадів вона в моїй пам’яті не залишила.

З п’ятого класу моїм класним керівником стала Лілія Володимирівна Николаєнко, це дивовижна людина: вона була досить строгою, вимогливою, але в той же самий час і доброю до нас, проводила багато цікавих і пізнавальних конкурсів, вікторин, змагань.

Після сьомого класу у нас в школі проводився розподіл на гуманітарний   і фізико-математичний класи, оскільки мені легше давалися точні науки, то свій вибір я зробила без особливих зусиль. І тому моїм новим класним керівником стала Ірина Яківна Вітрук. Це доброї душі чоловік, саме вона прищепила мені любов до кімнатних рослин.

За роки навчання в школі я познайомилася з багатьма чудовими людьми: Валентиною Василівною Тітової (завуч школи), Надією Миколаївною Панченко (вчитель російської мови і літератури), Надією Яківною Онуфрієнко (вчитель української мови і літератури), Ольгою Петрівною Вожжовою (вчитель фізики), Олександром Миколайовичем Романовим (вчитель інформатики), Наталією Михайлівною Ковальовою (вчитель хімії), Світланою Олександрівною Петрік (вчитель біології), Любов’ю Василівною Гутовською (вчитель БЖД), Раїсою Опанасівною Понаморенко (вчитель історії).

Я дуже вдячна всім своїм вчителям за те, що вони змогли донести і вкласти мені знання, які надалі мені дуже стали в нагоді і допомогли.

Університет

Вже вчившись в одинадцятому класі, я знала, куди поступатиму – звичайно, ДонНТУ. Труднощі виникли лише з вибором спеціальності, але і це вирішилося досить легко – при подачі документів можна було вказувати три спеціальності. Поступала я по рейтингах, тому закінчуючи школу, я знала, що вже поступила.

Вибір французького факультету також був не випадковий, мені дуже подобався і досі подобається ця мова, так що моя мрія вивчати французький збулася відразу з першого курсу.

Розлучатися зі школою для мене було дуже непросто, оскільки там залишалися всі мої друзі, знайомі і просто хороші люди, а в ДонНТУ я ще нікого не знала і тому з нетерпінням і хвилюванням чекала початку нового етапу мого життя – студентства. Мої батьки і багато моїх друзів, які колись вчилися і закінчили ВУЗи, мені часто повторювали: «Самі кращі роки – це студентські роки!», і лише сама ставши студенткою я зрозуміла істину цих слів.

А ще мені дуже повезло з групою, у нас був невеликий (9 осіб), але дуже дружний колектив. 

Плани на майбутнє

У мої найближчі плани входить успішно закінчити цей учбовий семестр, скласти якнайкраще іспити, написати і захистити на відмінно дипломну роботу, і в результаті отримати червоний диплом магістратури.

Головне, до чого я прагну, закінчивши університет, це знайти престижну роботу за фахом. Мабуть, це найскладніше і найважливіше, але надія вмирає останньою, так що сподіватимуся, що все у мене вийде!