Автор: Микулин И.В.

Источник: реферат был представлен в курсе предмета «Интеллектуальная собственность и авторское право».

Перелічити все, що належить до інтелектуальної власності, – заняття досить безперспективне. Адже творчість людини немає меж і наявний на сьогодні перелік видів творчість завтра поповнення новими видами.

Уже з часу виникнення і становлення правової охорони результатів творчості почали розрізнати літературну творчість і творчість у сфері виробництва. Останню часто називають науково-технічною творчістю, оскільки технічна творчість обов’язково має опиратися на досягнення науки.

Раніше було висловлено думку про пріоритетність науки; будь-яка твор-чість розвивається за схемою:

Суспільні потреби ставлять завдання перед наукою, та ж дастає способи розв’язання проблеми.

Наука, а точніше її результати і досягнення, можуть бути виражені як у літературній формі – шляхом запису чи опису, так і формі створення технічного пристрою, обладнання, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, селекційного досягнення, тощо. В одних випадках результати наукових пошуків реалізуються у формі науково-літературного твору, в інших – науковий результат може досягатися шляхом наукового експерименту і реалізуватися у формі технічних пристроїв, обладнання тощо.

Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності уже давно поділяються на дві основні групи: літературно-художня власність і промислова власність.

Літературно-художня власність або авторське право – це художні твори (поезія, романи, музика, живопис, кінофільм тощо). У більшості європейських мов використовується не англійський термін (copyright – копірайт), що у буквальному перекладі означає – право на виготовлення копій. У терміні «копі-райт» власне наголос робиться на основну дію, яка по відношенню до літературних або інших художніх творів може виконуватися лише самим автором або ж з його дозволу. Тут ідеться про тиражування літературного або ж інших творів: книга, картина, скульптура, фотографія або кінофільм. У терміні ж «авторське право» за головне взято особливість автора художнього твору, чим підкреслюється той факт, що у законодавстві багатьох країн визначається, що автор має правові повноваження по відношенню до свого твору, наприклад перешкоджати його викривленому відтворенню, яке може бути зроблено лише виключно самим автором або з його волі. У той самий час інші права, такі, як право на виготовлення примірників, можуть здійснюватися іншими особами, наприклад, видавцем, який отримав для цього ліцензію від автора.

До авторського права також відносяться суміжні права. Їх існує три види:

•    права виконавців на їх виконання;

•    права виробників фонограм та відеограм на їх фонограми і відеограми;

•    права організацій ефірного мовлення на їх радіо- і телепрограми.

Захист інтересів авторів складається не тільки із запобігання недозволеного використання їхніх творів. У кінцевому підсумку їх твори саме і призначені для того, щоб бути доведеними до широкого загалу. Під охорону підпадають форми висловлювання ідей автора, а не самі ідеї. Наприклад, якщо автор друкує у вигляді журнальної статті короткий виклад власних ідей, як збудувати певний пристрій, це не може завадити третій стороні використати ці ідеї для створення такого пристрою. Однак авторське право захищає автора від розповсюдження примірників його статті без дозволу автора. Що стосується самого пристрою, то на нього не розповсюджується охорона в зв’язку з авторським правом, але воно може бути захищене, наприклад, як винахід – об’єктом промислової власності. Головне тут те, що ідея як така не охороняється авторським правом.

При умові порушення прав передбачаються санкції. У залежності від серйозності порушення санкції можуть бути адміністративними, цивільними чи кримінальними.

Комплекс прерогатив, котрі складають авторське право охороняється протягом життя автора, а також, як правило, 70 років після його смерті. По закінченні терміну охорони твір стає загальним надбанням людства і може використовуватися без спеціального дозволу. [2,29с]

Промислова власність передбачає охорону винаходів за допомогою патентів, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства на товарний знак і товарну назву, а також законодавства з охорони промислових знаків тощо. Крім того, у поняття промислової власності входить боротьба проти недобросовісної конкуренції.

До промислової власності належать:

•  винахід – ідея, що робить можливим практичне розв’язання конкретної технічної проблеми у різних галузях.

Як правило, винаходи охороняються патентами, які називаються – «патентами на винахід». Основна мета світової патентної системи – забезпечення прогресу у різних галузях промислових технологій. Не всі винаходи є патентоспроможними. Мають бути виконані три вимоги: винахід повинен бути новим, мати винахідницький рівень і можливість промислового використання.

Зазвичай у світі розрізняють винаходи виробу та способу. Винахід нового сплаву є прикладом винаходу виробу.Винахід способу одержання нового сплаву є прикладом винаходом способу.

Охорона, що надається патентом на винахід, означає, що будь-хто має спочатку одержати дозвіл на використання від особи, яка є власником патенту.

• корисні моделі – у більшості національних законодавств у цю категорію включають винаходи в області механіки.

Об’єктами корисних моделей є пристрої та пристосування. Корисні моделі покликані заохочувати винахідників до більш активного використання власних знань та вмінь для вдосконалення виробництва. Корисні моделі відрізняються від винаходів за такими параметрами:

1) рівнем проведеної експертизи (проводиться лише формальна експертиза, в ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані корисною моделлю, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам);

2) максимальний термін охорони, передбачений законом для корисної моделі, значно менший ніж у випадку винаходу;

3) мито за видачу та підтримання чинності корисної моделі, як правило, також ніж для винаходу.

4) промислові зразки – орнаментальне або естетичне  зовнішнє оформ-лення конкретного виробу.

Це орнаментальне або естетичне оформлення має бути приємним для пог-ляду. Виріб повинен леко піддаватися промисловому тиражуванню. Звідси і назва «промисловий зразок». Якщо цей останній критерій не задовольняється, об’єкт кваліфікується як твір мистецтва, і підпадає під охорону за законом про авторські права, а не промислову власність. В Україні промисловий зразок підпадає під охорону, якщо він є новим і промислово придатним і охороняється протягом 10 років. У світовій практиці документ, що засвідчує охорону промислового зразка, може зватися свідоцтвом про реєстрацію або патентом на промисловий зразок.

• товарні знаки – спеціальні знаки, що відрізняють свою продукцію від конкурентів.

Функції товарних знаків:

•    передача споживачеві інформації про виробника і його товар;

•    можливість виробнику впізнати свою продукцію серед інших аналогічних товарів;

•    допомога державним органам, що відповідають за контроль якості або інші характеристики товарів.

Однак, у сфері торгівлі обертаються не тільки товари але й послуги. Останні надаються транспортними та страховими компаніями, бюро подорожей та екскурсій, рекламними агенціями тощо. Підприємства сфери послуг, наприклад, готелі, ресторани, авіалінії, агенції з прокату автомобілів, хімчистки і т.п. відповідно використовують «знаки обслуговування», які фактично є їх візитною картою.

Сьогодні товарні знаки широко використовуються у всьому світі. Товарний знак дозволяж фірмі, що його використовує, звернути увагу потенційних покупців на існування власного товару. Однак не слід забувати, що не сам товарний знак створює якість, а саме якісний товар через товарний знак впливає на свідомість споживача, створюючи популярність відповідному бренду.

Кожна країна зацікавлена у створенні ефективною працюючої системи, яка забезпечує надійну охорону товарних знаків. Бо її використання у повній мірі задовольняє законні інтереси споживачів і держави. Таким чином, товарні знаки вносять свій посильний вклад в економічний розвиток країни.

• фірмова назва – потрібна для впізнавання фірми, її ділової діяльності.

Фірмова назва є цінним активом, джерелом корисної інформації для споживачів, є символом репутації та реноме фірми. Фірмова назва є об’єктом охорони за законодавством більшості країн, однак правові режими, що регулюють їх використання, змінюються в широких межах від країни до країни. У багатьох країнах передбачена система реєстрації фірмових назв, хоча між ними є значні відмінності за територіальним принципом, охоплення території, а також з точки зору правових наслідків реєстрації.

• зазначення походження товару.

В українському законодавстві, термін зазначення походження товару є складним, комплексним поняття. По суті воно складається з двох інших термінів, а саме: простого і комплексного зазначення походження товару. Просте зазначення походження товару, під яким розуміють будь-яке словесне чи зображувальне позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Кваліфіковане зазначення походження товару, у свою чергу, також є складним поняттям і включає у себе ще два терміни, а саме: назву місця походження товару та географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару завжди є географічною назвою, як правило, - це назва країни, регіону походження товару, хоча, у деяких випадках, воно може служити вказівкою на конкретний географічний район без згадки його імені.

Недобросовісна конкуренція

Захист від недобросовісної конкуренції вже більше століття вважається частиною системи охорони промислової власності. Її визнання у такій якості було вперше зроблене ще у 1900 році на Брюссельській дипломатичній конференції і в подальшому розвинуто при перегляді Паризької конвенції з охорони промислової власності, коли в текст Конвенції була внесена стаття, яка у своєму первісному варіанті зазначала: «Громадяни країни, що приєдналися до Конвенції, користуються у всіх країнах Союзу охороною, наданої власним громадянам проти недобросовісної конкуренції». Після змін, внесених на наступних конференціях Конвенції, текст Стокгольмського акту Паризької конвенції включає такі вимоги:

1. Країни Союзу зобов’язані забезпечити громадянам країн, котрі приймають участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

2. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.

3. Зокрема, підлягають забороні:

- усі дії, здатні будь-яким чином викликати змішування по відношенню до підприємств, продуктів або торгової діяльності конкурента;

- помилкові твердження під час здійснення комерційної діяльнос-ті,здатні дискредитувати підприємство або продукти, промислову чи торгову діяльність конкурента;

- вказівки або твердження, використання котрих при здійсненні комерційної діяльності можуть ввести суспільство в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або кількості товару.

У коментарі до Типового закону для країн, що розвиваються, по товарних знаках, найменуванням фірм і недобросовісній конкуренції наступні 12 видів діяльності віднесені до недобросовісної конкуренції:

- підкуп покупців конкурента з метою залучення їх на свою сторону як покупців;

- промислове шпигунство чи підкуп службовців конкурента з метою розвідування ділової або комерційної таємниці;

- використання чи розкриття без дозволу зведеного технічного «ноу-хау» конкурента;

- підштовхування службовців конкурента до порушення договорів з найму чи звільнення з роботи в конкурента;

- погроза на адресу конкурентів родати позов за порушення патенту чи товарного знаку, якщо така погроза робиться недобросовісно з метою скорочення товарного обігу конкурента і для перешкоди конкуренції;

- бойкотування торгівлі для перешкоди конкуренції або її запобігання;

- демпінг, тобто продаж нижче собівартості, з метою перешкодити конкуренції, якщо демпінг призводить до такого наслідку;

- створення враження, що пропонуються незвичайно сприятливі умови покупки, якщо це не відповідає дійсності;

- копіювання товарів, послуг, реклами і інших характеристик комерційної діяльності конкурента;

- заохочення конкурента до невиконання контракту чи використання такого для своєї мети;

- реклама, що містить порівняння з товарами чи послугами конкурента;

- порушення положень законів, що не мають прямого відношення до конкуренції, з метою одержання шляхом такого порушення несумлінної переваги над іншими конкурентами.

Зазвичай права промислової власності, закріплюються, наприклад, у патентах і одержуються шляхом подачі відповідної заявки до патентного відомства. Такі дії наділяють патентовласника виключними правами по відношенню до об'єкта охорони. У той самий час захист від несумлінної конкуренції ґрунтується не на наданні прав, а на твердому переконанні суспільства, що дії, які йдуть врозріз із загальноприйнятою чесною комерційною практикою і неприпустимими. Однак, чесна гра на ринку не може забезпечуватись виключно шляхом охорони прав промислової власності. У світі існує широке коло недобросовісних дій, таких, які виникають через рекламу, що вводить в оману споживача або через порушення комерційної таємниці тощо. Усі ці конкретні дії зазвичай, не розглядається законами в галузі охорони промислової власності.

Законодавство у галузі недобросовісної конкуренції залежить від мінливих обставин і реалій сьогодення. З одного боку, воно може визначати міцні правові рамки, а з іншого боку – досить гнучку норму для формулювання і застосування заходів. Законодавство може коректуватися у світлі конкретних та постійно мінливих соціальних і економічних умов у тій чи іншій країні. Крім того, воно може служити ефективним засобом боротьби проти визначених законодавством видів недобросовісних дій, що створюють проблеми в галузі торгівлі.

1. Драпак Г. Захист інтелектуальної власності. – Хмельницький: Поділля, 1997.

2. Інтелектуальна власність. Основні поняття. – Хмельницький: ХДЦНТЕІ, 2001. – 29 с

3. Крайнев П.П., Работягова Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в Україні / За ред. П.П.Крайнева: Монографія. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – 340 с.

4. Портал http://ukrpravo.com [Електроний ресурс] – режим доступа: http://ukrpravo.com

Назад в библиотеку